печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28168/20-ц
Категорія 38
17 квітня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Хайнацького Є.С.,
при секретарі судових засідань - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі - позивач, ТОВ «Веллфін») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 53 158,80 грн., а також судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги з надання у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядження Нацкомфінпослуг від 27.10.2015 року № 2606 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за № 16103225).
02.05.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики № 181545 в електронній формі, згідно з п. 1.1 якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Згідно з п. 1.3 цього договору позика надається строком на 22 дні. Відповідно до п. 1.4 вказаного договору позики дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.
Позивач перерахував на картковий рахунок відповідача суму позики в розмірі 1 200,00 грн., що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (далі - ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»), яке надає позивачу технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно з договором про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.
Однак відповідач у встановлені строки позику не повернув, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем.
Згідно з п. 1.5.1 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться відповідно до наступних умов: 1 процент від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять грн. 00 коп.) за перший день користування позикою; 1 процент від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
На підставі п.п. 1.1, 1.5.1 договору позики загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.06.2020 року становить 53 158,80 грн., з яких: 1 200,00 грн. - основний борг; 13 890,00 грн. - заборгованість за процентами; 38 068,80 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Посилаючись на зазначені обставини, на підставі Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», затверджених наказом директора ТОВ «Веллфін» № 2-1 від 27.10.2015 року, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 525, 526, 610-612, 627, 1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено підготовче засідання у справі на 18.05.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2021 року цивільну справу за позовом ТОВ «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики прийнято до свого провадження суддею Хайнацьким Є.С.; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 11.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 20.09.2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 15.12.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2022 року відкладено розгляд справи на 17.04.2023 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача; у позовній заяві проти ухвалення заочного рішення суду у справі не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу Україні (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серія ІК № 148, виданого 27.10.2015 року, ТОВ «Веллфін» зареєстроване як фінансова установа, відповідно до розпорядження Комісії від 27.10.2015 року № 2606.
02.05.2017 року між ТОВ «Веллфін» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 181545 в електронній формі, підписаний за допомогою електронного підпису.
Згідно п. 1.1 цього договору позики позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору.
За змістом п. 1.3 зазначеного договору строк позики становить 22 дні, позика має бути повернута згідно з графіком розрахунків до 24.05.2017 року.
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору позики цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.
Згідно з п. 1.5 зазначеного договору позики строк та проценти за користування позикою обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах:
1.5.1 Протягом строку позики, встановленого п. 1.3 договору розмір основних процентів складає: 1 процент від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн. за перший день користування позикою; 1 процент від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
1.5.2 У разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених п. 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення в особистому кабінеті, позичальник зобов'язаний сплатити 2,8 % від суми позики за кожен день прострочення.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення договору однією із сторін, є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Умови договору позики, на яких укладається двосторонній правочин з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
За положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 цього Закону).
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» опубліковані на вебсайті позивача https://creditup.com.ua та перебувають в загальному доступі.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Заявки, договори позики та інші документи в електронній формі, створені в інформаційній системі товариства, є оригіналами і мають однакову з паперовими документами юридичну силу. Укладення товариством договору позики чи/або іншого документу з заявником/позичальником за допомогою логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету юридично вважається еквівалентом отримання товариством ідентичного за змістом документа, який підписаний власноручним підписом заявника/позичальника, у зв'язку з цим створює для нього такі самі правові зобов'язання та наслідки (п.п. 14.2, 14.4 вищевказаних Правил).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається що у позовній заяві позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він перерахував на картковий рахунок відповідача суму позики в розмірі 1 200,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає позивачу технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно з договором про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.
При цьому, позивач додав до позову довідку щодо заборгованості відповідача перед позивачем, яка станом на 30.06.2020 року становить 53 158,80 грн., з яких: 1 200,00 грн. - основний борг; 13 890,00 грн. - заборгованість за процентами; 38 068,80 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Разом з тим, доказів на підтвердження своїх доводів щодо перерахування ним на картковий рахунок відповідача суми позики в розмірі 1 200,00 грн. та, відповідно, отримання відповідачем зазначеної суми позики, позивач не надав.
Так, у переліку додатків до позовної заяви позивач вказав повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», при цьому зазначивши в дужках, що це повідомлення буде надано до суду пізніше.
Водночас, повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про зарахування грошових коштів в розмірі 1 200,00 грн. на картковий рахунок відповідача під час розгляду справи позивачем не надано.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).
За положеннями ч. 2 ст. 78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
За положеннями ст. 80 цього Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами обставин (фактів), що обґрунтовують його вимоги, зокрема, про отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 1 200,00 грн. на підставі договору позики № 181545, укладеного сторонами 02.05.2017 року, отже й про порушення відповідачем зобов'язань за цим договором, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 509, 525-527, 610, 615, 626-629, 638, 641, 644, 1046, 1048-1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 27.04.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький