29.05.2023 Справа № 756/6158/23
Унікальний номер 756/6158/23
Номер провадження 2/756/3350/23
про передачу справи за підсудністю
29 травня 2023 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В. розглянув матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання повернути правовстановлюючі документи на квартиру,
В травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: договір дарування квартири, посвідчений Державним нотаріусом 21-ої Київської державної нотаріальної контори Ніколіца В.Ф. 05.08.1997 року та зареєстрований в реєстрі за № 3-5256; свідоцтво про право власності на житло, видане Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва 03.07.1997 року згідно з розпорядженням від 03 липня 1997 року № 845; технічний паспорт (додаток до Свідоцтва про право власності на житло) на зазначену квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відомостей про зареєстрована місце проживання ОСОБА_2 у Єдиному державному демографічному реєстрі не знайдено.
При цьому, із відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру від 29.05.2023 року, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
При зверненні до суду з даним позовом позивач посилається на положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної її частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцемзнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц.
Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, що направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 902/919/17 роз'яснила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви правовідносини виникли з приводу умов договору позики та документів переданих на його забезпечення.
Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що даний спір не підсудний Оболонському районному суду м. Києва, а тому дана справа підлягає передачі для розгляду за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 .
Частиною 1 статті 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції. (підсудності).
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.
З досліджених у справі матеріалів, суд приходить до висновку що справа не підлягає розгляду в Оболонському районному суді м. Києва, а тому справу слід передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 .
Керуючись ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1, ст. 31, ч. 1 ст. 378 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання повернути правовстановлюючі документи на квартиру, передати за підсудністю на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Шевчук