Справа № 559/3623/13-к
Номер провадження 1-кс/570/338/2023
24 травня 2023 року Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження,
21.03.2023 р. потерпілий ОСОБА_3 звернувся в Дубенський міськрайонний суд Рівненської області Рівненської області зі скаргою, в якій просить поновити строк на оскарження та скасувати постанову про закриття кримінального провадження, внесеної до ЄРДР за №42013190100000001 від 31.12.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду від 04.04.2023 р. подання голови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області задоволено, направлено матеріали за скаргою ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження у порядку ст.303 КПК України з Дубенського міськрайонного суду до Рівненського районного суду Рівненської області.
В обгрунтування скарги вказує, що 31.12.2019 р. слідчим Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013190100000001 від 04.01.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України.
Закриваючи кримінальне провадження, слідчий прийшов до висновку, що в діях осіб, які в заяві, що була розміщена на сайті Міністерства внутрішніх справ України, де його звинуватили у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 366 та 365 КК України відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України.
Такий висновок слідчого є передчасним та не враховує фактичні обставини.
Як зазначено у постанові, слідству не вдалося ідентифікувати автора заяви, яка розміщена на сайті блог Міністра внутрішніх справ України, оскільки заява ніким не підписана, особа яка її розмістила письмово не попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КПК України (потрібно було вказати ст. 383 КК України).
На сайті, в тексті зазначено особу, яка її подала - це ОСОБА_5 . Вказана особа була потерпілою по кримінальному провадженні, яке перебувало у нього на розгляді, як судді Дубенського міськрайонного суду. Те що вказана заява була підставою для проведення досудового розслідування не викликає сумніву. У зв'язку з поданою заявою на запит апеляційного суду Рівненської області він дав довідку та пояснення.
Відмова від дачі показів ОСОБА_5 під час допиту не означає, що заяви на сайті не було і, що вона немає ніякого відношення до вказаної заяви, оскільки текст заяви свідчить про те, що особа знайома з матеріалами кримінального провадження та судового розгляду справи.
Не відповідає вимогам КПК висновок слідчого про необхідність попередження особи, яка подала заяву про вчинення злочину про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. Відповідно до п.1.4 ЄРДР у випадку надходження заяви через засоби зв'язку, такого попередження не передбачено.
У матеріалах кримінального провадження а.с.109 викладено вказівки прокурора, зокрема, необхідність встановлення місця знаходження та допиту ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 36 КПК України службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Однак, такі вказівки прокурора слідчим проігноровано. Місце знаходження та допит ОСОБА_6 не проводився.
У тому, що вказана заява на сайті Міністра МВС України була розміщена за участі ОСОБА_6 свідчить текст заяви, де вказана ОСОБА_5 , як потерпілий та цивільний позивач по справі, хоча ОСОБА_5 особа жіночої статі. Стиль викладення заяви ідентичний стилю викладення заяв, клопотань, які були на розгляді в Дубенському міськрайонному суді, де ОСОБА_6 виступав, як представник по цивільних справах.
Розшук ОСОБА_6 органами слідства не оголошувався. Він не виключає, що це були навмисні дії органів досудового розслідування, щоб не ускладнювати положення ОСОБА_6 в кримінальній справі у Волинській області, де він притягався до кримінальної відповідальності за хабарництво.
Висновок слідчого, що у факті заяви ОСОБА_5 має місце недотримання законного порядку оскарження дій судді, є передчасним та фантазією.
Постанова слідчого від 31.12.2019 р. по вказаному кримінальному провадженні йому не надсилалася. Право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, по яких було винесено постанову, йому не повідомлялося.
Текст постанови від 31.12.2019 р. було надано йому прокурором на його запит, який був ним отриманий 02.03.2023 р. З матеріалами кримінального провадження був ознайомлений 14.03.2023 р., що підтверджується його заявою, текст якої знаходиться в Дубенському відділі поліції ГУНП в Рівненській області. Без ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він не міг подати обгрунтовану скаргу у строки, встановлені ч.1 ст. 304 КПК України, тому просить поновити строк оскарження постанови слідчого.
У судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав та просить їх задовольнити.
Прокурор та слідчий у судове засідання не з'явилися жодного разу. У заяві вх. ЕП-2355/23-Вх від 20.04.2023 р. прокурор Дубенської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_7 просить проводити судовий розгляд скарги без його участі.
Вислухавши заявника, дослідивши доводи та матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
У частині 1 статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування.
Зокрема, згідно п. 3 ч.1 ст.303 КПК України слідчому судді підлягає оскарженню рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42013190100000001 від 04.01.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України.
За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 31.12.2019 р. слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому розслідуванні заявником, потерпілим може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
У вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України ОСОБА_3 є потерпілим.
31.12.2019 р. слідчий Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42013190100000001 від 04.01.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Однак слідчий суддя вважає такі висновки передчасними, оскільки слідчим не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) дій направлених на збирання, перевірку та оцінку доказів з метою встановлення обставин кримінального правопорушення, що мають значення для розслідування та підлягають доказуванню.
Окрім того, слідчий в порушення вимог ч.5 ст. 110 КПК України, належним чином не вмотивовує прийняте рішення про закриття кримінального провадження.
Разом з тим, висновок про наявність підстав для закриття кримінального провадження має ґрунтуватися на всебічному, повному і неупередженому дослідженні обставин кримінального правопорушення, наданні їм належної правової оцінки.
Даний обов'язок покладений на слідчого, дізнавача, прокурора як на особу, якою здійснюється досудове розслідування.
Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 84 КПК України про те, що процесуальними джерелами доказів можуть бути лише показання, речові докази, документи та висновки експертів, усі процесуальні рішення, у тому числі про закриття кримінального провадження, повинні ґрунтуватися виключно на оцінці саме таких доказів, а не будь-яких інших даних.
Оцінюючи оскаржене процесуальне рішення слідчого з огляду на його відповідність вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 110 КПК України, слідчий суддя вважає, що постанова від 31.12.2019 р. не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Слідчий суддя вважає, що оскаржена постанова слідчого за змістом не може відповідати вимогам чинного кримінального процесуального закону, з огляду на невиконання слідчим вказівок прокурора від 16.01.2017 р., зокрема щодо допиту ОСОБА_6 з приводу обставин кримінального правопорушення та відповідно неповнотою слідства, у зв'язку з чим не може залишатись чинною та підлягає скасуванню.
Слід зауважити, що правова природа оскарження постанов про закриття кримінального провадження слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Також слідчий суддя вважає за необхідне поновити заявнику строк звернення до суду із зазначеною скаргою, оскільки він пропущений з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 110, 284, 303-307, 309 КПК, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 задоволити.
Поновити строк на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження №42013190100000001 від 31.12.2019 р.
Скасувати постанову про закриття кримінального провадження, внесеної до ЄРДР за №42013190100000001, від 31.12.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1