Провадження № 2-о/537/76/2023
Справа № 537/2010/23
26.05.2023 суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Фадєєва С.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, де просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ (Ворошиловоград), визнавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті с.Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі суд бере до уваги наступне.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30.01.2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній».
У постанові від 22.03.2023 року по справі № 290/289/22-ц Верховний Суд вказав, що визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються
особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, і якщо вимоги заявника за своїм предметом та можливими правовими наслідками пов'язані з публічно-правовими відносинами з державою, то вони не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства оскільки за предметом та можливими правовими наслідками такий спір існує у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи визначені законом завдання цивільного судочинства, Верховний Суд визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі № 539/4118/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , якого вона вважає своїм цивільним чоловіком, їй необхідне для проведення належної державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть з метою подання документів на отримання грошової допомоги від держави у зв'язку із загибеллю військовослужбовця та отримання пільг. Тобто, зазначена заявницею мета встановлення юридичного факту вказує на існування спору у сфері публічно-правових відносин. Так, вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин суд вважає, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст. 186, ст. 315 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Суддя: С.О.Фадєєва