Справа № 369/7447/23
Провадження №1-кс/369/1653/23
22.05.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , адвоката потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання заступника начальникаСВ ВП №1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111380000776 від 17.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який затвердженого Законом України від 24.02.2022 у № 2102-ІХ.
Крім того, Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ.
Крім того, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2023 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України № 2212-IX від 21.04.2022.
Крім того, Указом Президента України 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год.30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджено Законом України № 2263-IX від 22.05.2022.
Крім того, Указом Президента України 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, та Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджено Законом України № 2500-IX від 15.08.2022.
Крім того, згідно Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119- IХ та від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 21.11.2022 строком на 90 діб.
Поряд з цим, згідно Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119- IХ та від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 19.02.2023 строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.05.2023 року близько 13 год. 40 хв. ОСОБА_4 , діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_8 , маючи прямий умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 , які зазнали нападу, маючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де скориставшись тим, що ворота на подвір'я знаходились у відчиненому стані, незаконно проникли на територію подвір'я будинку, де ОСОБА_4 , діючи спільно на виконання заздалегідь обумовленого з ОСОБА_8 плану, одягли кайданки на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зв'язали їх ноги, тим самим позбавили можливості вільно пересуватися, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, тримаючи у руках ніж, який ОСОБА_4 взяв в приміщенні кухні вище вказаного будинку, погрожуючи ним потерпілому вбивством, вчинили напад на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Після чого, ОСОБА_4 , діючи спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, відкрито заволоділи належними потерпілому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошовими коштами у сумі 40000 гривень, 12 біткоінтів в криптовалюті, які перевели на невстановлений досудовим розслідуванням гаманець, що еквівалентно сумі 320 000 доларів США, навушниками марки Арго, двома шкіряними гаманцями, які знаходилися в приміщенні будинку.
Заволодівши вище вказаним майном, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 , з місця вчинення злочину зникли, майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили майнової шкоди потерпілому ОСОБА_9 на суму 320000 доларів США та майнової шкоди потерпілій ОСОБА_11 на суму 40000 гривень.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Умань Черкаської обл., українець, громадянин України, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
Крім цього у відповідності до вимог п. 3 ч.1 ст. 276, ч. 1 ст.278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 було оголошено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Підозра ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 , протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 , протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_10 , постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, протоколом проведення перегляду відеозапису з цифрового носія інформації, іншими доказами в їх сукупності.
Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 187 КК України карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_12 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Аналізуючи ризик переховування в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- органом досудового розслідування не встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце роботи та засоби для існування, не має неповнолітніх дітей та/або членів сім'ї на утримані, то підозрюваний ОСОБА_4 може під страхом неминучості покарання переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, у разі доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, тому ОСОБА_4 задля уникнення від відбування покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Так, оцінюючи ризик втечі з позиції ЄСПЛ, слід зазначити, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого майнового злочину, вчиненого у період дії воєнного стану, тобто в період, коли і так триває дестабілізація економіки країни, постійні ракетні обстріли, що пригнічують психологічний стан громадян, а дії ОСОБА_4 продовжують чинити дестабілізацію в державі.
Враховуючи ці обставини, існує реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду задля уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обгрунтовується тим, що в ході здійснення досудового розслідування не встановлено місце знаходження викрадених грошових коштів, а тому у органу досудового розслідування є реальні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 сховав викрадені грошові кошти та у разі, якщо підозрюваному ОСОБА_4 буде обрано запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, то підозрюваний ОСОБА_4 може знищити речові докази по справі.
Реальним є і ризик незаконного впливу на потерпілих.
Обґрунтовуючи наявність і ступінь ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення враховує, що згідно із п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих, свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Так, підозрюваному відомо місце проживання потерпілих, а отже, перебуваючи на свободі, підозрюваний може чинити тиск на потерпілих з метою зміни їх показань. Також органом досудового розслідування не встановлено всіх свідків події, а отже, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків з метою створення для себе фіктивного алібі.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 не маючи постійного місця роботи та засобів для існування, підозрюється у вчиненні корисливого злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, до підозрюваного ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_13 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та злочину, який спричинив загибель людини.
За таких обставин орган досудового розслідування приходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів передбачених КПК України, а ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий просив суд застосувати запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської обл., українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» строком 60 днів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Адвокат потерпілого клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, адвоката потерпілого, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; його репутацію; міцність соціальних зав'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» на строк 57 діб, а саме до 17 липня 2023 року (включно).
Підозрюваного ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.
Суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вбачає підстав визначати розмір застави підозрюваному, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке пов'язано із застосуванням насильства.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, і закінчується 17 липня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 23.05.2023 року о 12:05 годині.
Слідчий суддя Тетяна ДУБАС