Справа № 369/1752/23
Провадження № 2/369/2961/23
Іменем України
29.05.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Соловюк В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» про розірвання договорів, стягнення заборгованості,
У лютому 2023 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 26 грудня 2018 року між ним та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру ( АДРЕСА_1 ), на виконання якого ним сплачено грошові кошти в розмірі 97 358,66 грн. Між ними був укладений ще один договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 08 вересня 2020 року ( АДРЕСА_2 ). При цьому за додатковою угодою від 08 вересня 2020 року сплачені кошти в розмірі 97 358,66 грн. були переведені в рахунок оплати нового договору. Вцілому на виконання своїх обовязків ним сплачено по договору 111 644,10 грн.
26 грудня 2018 року між ним та ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» укладено договір купівлі-продажу деривативу ( по кватирі в АДРЕСА_1 ), на виконання якого ним сплачено грошові кошти в розмірі 142 419,11 грн. Між ними був укладений ще один договір купівлі-продажу деривативу від 08 вересня 2020 року (по квартирі в АДРЕСА_2 ). При цьому за додатковою угодою від 08 вересня 2020 року сплачені кошти в розмірі 142 419,11 грн. були переведені в рахунок оплати нового договору. Вцілому на виконання своїх обовязків ним сплачено по договору 142 419,11грн.
Також 14 вересня 2022 року ним адресу відповідачів направлено лист про розірвання укладених договорів купівлі-продажу майнових прав та деривативу. На час подання позову до суду, відповідачі жодним чином не відреагували на його вимоги, договори не розірвали, сплачені ним грошові кошти не повернули. Враховуючи порушення зобов'язань щодо будівництва квартири, бездіяльність відповідачів, договір має бути розірваним в судовому порядку та з ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» слід стягнути 111 644,10 грн., з ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» - 142 419,11 грн.
Проси суд:
розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №44/В29-С1 від 08 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни»;
розірвати Договір купівлі-продажу деривативу №103184-А/3 від 08 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»;
стягнути з ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 111 644,10 грн., судовий збір в розмірі 2108,85 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.;
стягнути з ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 142 419,11 грн., судовий збір у розмірі 2416,59 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
При розгляді справи представник позовні вимоги підтримав та просив задоволити позов у повному обсязі.
У судове засідання представник ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками отримали 28 лютого 2023 року. Письмовий відзив до суду не надходив, причини неможливості його подати або заявити інші клопотання суду не повідомили.
У судове засідання представник ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками направлено на юридичну адресу товариства, конверти повертались. Додатково виклик відповідача здійснювався через розміщення оголошення на сайті суду. Письмовий відзив до суду не надходив, причини неможливості його подати або заявити інші клопотання суду не повідомили.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
При розгляді справи судом встановлено, що 26 грудня 2018 року між ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №62/ВС4 майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначений цим договором.
26 грудня 2018 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу деривативу №76608-А/3 щодо майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Так, п.8 договору купівлі-продажу деривативу передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.
08 вересня 2020 року між ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №62/В28-С4 купівлі-продажу майнових прав квартиру. За цією угодою сторони дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу деривативу №62/В2/-С4 від 26 грудня 2018 року, з 08 вересня 2020 року.
08 вересня 2020 року між ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №1 купівлі-продажу деривативу. За цією угодою сторони дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу деривативу №76608-А/3 від 26 грудня 2018 року, з 08 вересня 2020 року.
08 вересня 2020 року між ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №44/В29-С1 майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначений цим договором.
Згідно з п.4 договору купівлі-продажу майнових прав, договір укладений з відкладальною обставиною, якою сторони визнають пред'явлення до виконання форвардного контракту №103183-А/3 покупцем за відповідним актом. Цей договір набирає чинності з моменту настання відкладальної обставини (а саме з дати підписання сторонами Акту пред'явлення) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Форвардний контракт №103183-А/3, укладений на товарній біржі від 08 вересня 2020 року, вважається чинним до моменту повного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав. У разі непред'явлення покупцем до виконання форвардного контракту з причин розірвання договору купівлі-продажу деривативу, даний договір вважається припиненим, в т.ч. щодо прав та зобов'язань сторін.
Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.
Продавець зобов'язаний повернути покупцю одержані від нього кошти, що були сплачені Покупцем , протягом 180 календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та письмової заяви про перерахування коштів на зазначений в заяві рахунок. Додатково продавець утримує з покупця штраф у розмірі 10% від суми сплачених коштів.
Відповідно до п. 8.1 цього договору, будь-які повідомлення, що повинні направлятися сторонами відповідно до умов цього Договору, якщо інше не передбачене цим договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і направлені іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними у цьому договорі, або вручені особисто сторонам чи їх уповноваженим представникам. Копії всіх повідомлень, що будуть направлятися за цим договором, можуть бути направлені на електронні адреси сторін, якщо такі визначені в цьому договорі.
08 вересня 2020 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу деривативу №103184-А/3 щодо майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Пунктом 1 договору купівлі-продажу деривативу, визначено, що дериватив - форвардний контракт, який визначено в п.2.1 цього договору (а саме форвардний контракт №103183-А/3), який являє собою двосторонню угоду, що засвідчує зобов'язання ТОВ «Петрівський квартал2»продати майнові права на квартиру у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення форвардного контракту.
Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу деривативу, на дату укладення договору сторони визначили ціну Договору у розмірі: 142 419 грн. 11 коп. без ПДВ відповідно до п. 196.1.11 статті 96 ПК України, що є еквівалентом 5 458 доларів США.
Згідно з п.8.3 договору купівлі-продажу деривативу, відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.
При цьому 10 % від фактично отриманих коштів продавцем від покупця за цим договором зараховується в якості оплати премії за цим договором. Продавець зобов'язаний повернути покупцю решту одержаних від покупця коштів, що були сплачені покупцем, протягом 180 календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та письмової заяви про перерахування коштів на зазначений в заяві рахунок.
14 вересня 2022 року ОСОБА_1 направив до ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та купівлі-продажу деривативу, повернення грошових коштів, що передбачено п. 4.4. договору купівлі-продажу майнових прав та п.8.3 договору купівлі-продажу деривативу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилавсь на те, що відповідачі не виконують взяті на себе обов'язки, передбачені умовами укладених договорів, та не підписують угоди про розірвання цих договорів, а тому просив по суті розірвати договори.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610, п.1. ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Відповідно до ч. 2. ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Встановлено, що відповідно до умов укладених договорів від 13 лютого 2020 року сторони передбачили можливість їх розірвання шляхом відмови покупця від виконання цих договорів, вчиненої ним письмово та надісланої продавцеві у будь-який момент строку дії договору, що реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.
Позивач ОСОБА_1 виявив бажання розірвати укладені з відповідачами спірні договори, у зв'язку з чим 14 вересня 2022 року направив до ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни»та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» заяви про їх розірвання.
Однак, відповідачі в добровільному порядку не виконали положення п. 4.4. договору купівлі-продажу майнових прав та п.8.3 договору купівлі-продажу деривативу на вимогу позивача. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення відповідача щодо неможливості розірвати укладені договори.
З огляду на викладене, встановивши обставини справи, проаналізувавши умови оспорюваних договорів та провівши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, з урахуванням того, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо розірвання укладених між ними договорів, їх умов, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених договорами, для їх розірвання у судовому порядку. При цьому суд враховує, що об'єкт будівництва не побудований та не введений в експлуатацію.
Отже, відповідно до умов договору купівлі-продажу деривативу (п.2.1) та договору купівлі-продажу майнових прав (п.4.1) форвардний контракт вважається чинним та діє до моменту повного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав. При цьому сторони з наданих суду пояснень, доказів визнають, що договір купівлі-продажу майнових прав на даний час сторонами не виконано.
Враховуючи, що відповідними умовами договорів позивачу ОСОБА_1 надано право у будь-який момент строку дії договорів відмовитись від виконання договорів шляхом надіслання письмової відмови, і позивач скористалась наданим йому правом, однак відповідачі не виконують визначені договорами домовленості щодо укладення додаткових угод про їх розірвання, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині щодо розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав та деривативу.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Та в свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд також враховує при вирішенні справи і поведінку сторін правочину.
Крім того, одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.
Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18), зроблено висновок, що «добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків». Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 24 травня 2022 року по справі № 159/1519/21, від 18 травня 2022 року по справі № 303/7119/19.
Так, згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) .
У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі №723/826/19 (провадження № 61-8810св20) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про повернення грошових коштів в сплачених сумах 111 644,10 грн. ТОВ «Житловий комплекс «Нові Жуляни»та 142 419,11грн. ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»є обґрунтованими, оскільки у добровільному порядку сторони не погодили умов розірвання, а договір розривається в судовому порядку. Суд також враховує те, що будь-яких повідомлень позивачу після отримання її заяв, відповідач не направив, не повідомив про причини неможливості укласти додаткові договори, а виявив повне ігнорування.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» про розірвання договорів, стягнення заборгованості задоволити.
Розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №44/В29-С1 від 08 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти на виконання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру 111 644,10 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот сорок чотири грн. 10 коп.), судовий збір в розмірі 2108,85 грн. (дві тисячі сто вісім грн. 85 коп.).
Розірвати Договір купівлі-продажу деривативу №103184-А/3 від 08 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання Договору купівлі-продажу деривативу грошові кошти в розмірі 142 419,11 грн. (сто сорок дві тисячі чотириста дев'ятнадцять грн. 11 коп.), судовий збір в розмірі 2416,59 грн. (дві тисячі чотириста шістнадцять грн. 59 коп.).
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни», адреса: Київська область, Бучанський район, с.Святопетрівське, бул.Тараса Шевченка, 10, оф.109, код ЄДРПОУ 40426786.
Інформація про відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН», адреса: Київська область, Бучанський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, 2в, оф.31, код ЄДРПОУ 36003268.
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2023 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ