Справа № 366/1534/23
Провадження № 1-кс/366/284/23
про повернення клопотання про арешт майна
29.05.2023 року смт. Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному проваджені № 12023111150001054, відомості про яке внесено до ЄРДР 26.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 246 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на автомобіль - спеціалізований вантажний лісовоз марки КАМАЗ 4310 з реєстраційним номером НОМЕР_1 із завантаженою деревиною, який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) та перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним, залишивши їх для зберігання на території відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Київська, 25.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання не здійснювалось.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Частина 1 статті 64-2 КПК України визначає, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Системний аналіз викладених норм дає підстави слідчому судді дійти висновку,що із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор.
Слідчим суддею встановлено, що слідчий просить накласти арешт на автомобіль марки КАМАЗ 4310 з реєстраційним номером НОМЕР_1 із завантаженою деревиною, який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) та перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ).
В клопотанні не визначено процесуальний статус особи, на майно якої слідчий просить накласти арешт.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.
Крім цього, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на автомобіль марки КАМАЗ 4310 з реєстраційним номером НОМЕР_1 із завантаженою деревиною.
Відповідно до доданого до клопотання протоколу огляду місця події від 25.05.2023 року, слідчим ОСОБА_3 вилучено зазначений автомобіль з деревиною у кількості, яку через нерозбірливий почерк неможливо встановити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено перелік і види майна, що належить арештувати.
Наведена норма КПК України свідчить про обов'язок слідчого, прокурора у клопотанні зазначати точну кількість майна та його вид, на який він просить накласти арешт.
В порушення цієї норми, слідчим лише формально зазначено про необхідність накладення арешту на тимчасово вилучену деревину, при цьому не зазначено її вид (породу дерева), кількість та розміри.
Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Всупереч зазначеній нормі КПК України, слідчий у клопотанні про арешт майна зазначає підставу і мету накладення арешту як необхідність проведення судових експертиз, при цьому не зазначає яких саме, що свідчить про надання формальної законності клопотанню вимогам ст. 171 КПК України.
За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
З огляду на встановлені недоліки клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про надання 72 годин для їх усунення.
Керуючись ст. ст.36, 37, 64-2, 132,171,172 КПК України, слідчий суддя
Клопотання повернути для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали.
Встановити строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити слідчому, що у разі не звернення з таким клопотанням до слідчого судді у встановлений для усунення недоліків строк, тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню, а у разі звернення в межах встановленого слідчим суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1