Справа № 357/9008/16-к
1-кп/357/372/23
про розшук
15 травня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
здійснюючи судовий розгляд в м. Біла Церква, у закритому судовому засіданні, обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12013100030000700, яке внесене до ЄРДР 25 січня 2013 року, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
у судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перше з них мотивував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. Санкція за його вчинення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна.
Ним установлені достатні підстави вважати, що існує ризик переховування від суду, який передбачений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про його наявність свідчать: тяжкість злочину та санкції за його вчинення; відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків; процесуальна поведінка ОСОБА_4 , який неодноразово ухилявся від явки до суду, оголошувався в розшук та після закінчення розшуку не з'явився в жодне із призначених судових засідань; після того, як вдруге, за результатами розшуку, установлене місце перебування ОСОБА_4 , він знову не з'явився до суду.
На його думку, наведені обставини, а також докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину; тяжкість покарання, що загрожує останнім; вік та стан здоров'я ОСОБА_4 ; відсутність стійких соціальних зв'язків, місця роботи та навчання, майновий стан, свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, який допоможе досягнути мети, визначеної у ч. 1 ст. 177 КПК України, буде тримання під вартою.
Інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризику, передбаченому у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У свою чергу, необхідність дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор ОСОБА_3 мотивував тим, що наявні підстави для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наразі, останній ухиляється від суду.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 189 КПК України, суд розглядав клопотання прокурора ОСОБА_3 негайно, лише за його участю.
У судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним клопотання, за підстав та обставин, навчених у них.
Згідно з п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, обвинувачений зобов'язаний з'являтися за судовим викликом.
Відповідно ч. 1 ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Отже, у разі, якщо є підстави вважати, що обвинувачений ухилився від суду, суд зупиняє судове провадження стосовно нього до його розшуку.
Суд вважає, що численні неявки обвинуваченого ОСОБА_4 в судові засідання, без поважних причин, які він продовжив, навіть після завершення його розшуку свідчать про те, що він ухиляється від суду.
Отже, є підстави, передбачені ч. 1 ст. 335 КПК України, для оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 в розшук та зупинення провадження до його завершення.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 187 КПК України, якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 189 КПК України, при вирішенні питання про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу, прокурор має довести, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Отже, при вирішенні клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою його приводу, суд має пересвідчитись, що разом з цим клопотанням подане інше, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також перевірити наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 може бути обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування чи суду, а також вчинив дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом установлено, що згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 2 ст. 187 КК України, тобто у розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
25 січня 2013 року близько 16:40 год. ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_6 , в тому числі шляхом нападу на останню, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 та яким, на підставі дозволу власника, керував ОСОБА_5 проїхали за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 з якою ОСОБА_5 був наглядно знайомий, так як наймав в 2012 році частину будинку для тимчасового проживання.
У подальшому ОСОБА_4 , діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_5 зайшов у подвір'я, пройшовши до будинку, розуміючи, що ОСОБА_6 може знаходитися вдома, постукав в двері.
Коли із будинку вийшла ОСОБА_6 він запитав у неї про те, чи можливо винайняти кімнату для проживання, на що ОСОБА_6 відповіла, що вільні кімнати будуть лише через тиждень. У цей час до них підійшов ОСОБА_5 , який затримався на вулиці біля автомобіля і ОСОБА_6 почала кричати на нього та запитала, коли він розрахується з нею за попередній час проживання у кімнаті, на що він відповів пізніше.
Відволікаючи увагу ОСОБА_6 та маючи намір на заволодіння майном останньої, вони попросили її показати кімнати, яку вона може здати. ОСОБА_6 провела ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в частину будинку, яку вона здавала в оренду для проживання, показуючи їх.
Перебуваючи в коридорі зазначеної частини будинку ОСОБА_5 , реалізуючи свої попередні домовленості із ОСОБА_4 , маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_6 схопив її за шию та почав душити. ОСОБА_4 стояв поряд та не заважав останньому, однак, коли зрозумів, що ОСОБА_5 намагається позбавити ОСОБА_6 життя, не очікуючи від нього таких дій, так як вони про це не домовлялися, а також злякавшись, вибіг із будинку і участі у подальших діях ОСОБА_5 не брав.
У цей час ОСОБА_5 , продовжуючи свій умисел на умисне вбивство для подальшого заволодіння майном, що не охоплювалося умислом ОСОБА_4 , з дроту від подовжувача електромережі, який знаходився у вищевказаній частині будинку, зробив петлю та накинувши на шию ОСОБА_6 стягнув і тримав до того часу поки вона не стала чинити опір та подавати ознаки життя.
Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, у вигляді странгуляційної борозни, крововилив у м'які тканини навколо хрящів гортані, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Після чого ОСОБА_5 доводячи злочинний умисел до кінця, зірвав із ОСОБА_6 належні їй ювелірні вироби із золота, а саме сережки вагою 4,78 г., вартістю 2 485,60 грн. та ланцюжок вагою 7,03 г., вартістю 3 655,60 грн. та залишивши будинок пішов до автомобіля, який вони залишили біля домогосподарства, де вже знаходився ОСОБА_4 і разом із ним, залишили місце злочину.
Під час руху в автомобілі ОСОБА_5 показав ОСОБА_4 зірвані із ОСОБА_6 золоті вироби, а саме золоті сережки та ланцюжок. На запитання ОСОБА_4 про те, чи жива ОСОБА_6 повідомив, що вона жива та залишилася в будинку.
У подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , через свого знайомого здали ювелірні вироби якими заволоділи розбійним шляхом до ломбарду «Скарбниця», який розташований по вул. Дежньова, буд. 50/61 в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, за що отримали грошові кошти в сумі 2 400 грн., які витратили на власні потреби.
Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде порушено, якщо судове рішення або по суті твердження представника держави щодо обвинуваченого у вчиненні злочину відображає думку, що він є винним, тоді як його вину ще не доведено відповідно до закону. За відсутності формального висновку цього достатньо для припущення, що суд або відповідна посадова особа вважає обвинуваченого винним, і передчасне висловлення такої думки судом неодмінно порушить принцип презумпції невинуватості. Однак слід розрізняти твердження, які відображають думку про винуватість особи, та твердження, які просто описують «стан перебування під підозрою». Перші порушують презумпцію невинуватості, тоді як другі розглядаються як беззаперечні у різних ситуаціях, розглянутих Судом (п. 136 рішення ЄСПЛ у справі «Грибник проти України» за заявою № 58444/15, від 17 вересня 2020 року).
Отже, у ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вирішує питання про обґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення, оскільки це можливо тільки після завершення судового розгляду і дослідження усіх пред'явлених доказів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція ч. 2 ст. 187 КК України, передбачає покарання, у виді позбавлення волі від семи до десяти років із конфіскацією майна
Отже, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 183 КПК України, ОСОБА_4 є особою, до якої може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Судом установлено, що прокурор ОСОБА_3 необхідність тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтовував наявність ризику переховування від суду, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також факту ухилення останнього від суду.
Суд вважає, що вказані обставини прокурором ОСОБА_3 доведені, адже у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 жодного разу не з'явився у призначені судові засідання, у зв'язку з цим до нього застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження, такі як грошове стягнення, привід, а також він двічі оголошувався в розшук, після завершення якого ніяким чином не змінив свою процесуальну поведінку.
Отже, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду є таким, що не піддається сумніву.
У зв'язку з цим, зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 у ході судового розгляду, відсутність у нього соціальних зв'язків, які заслуговують на довіру, адже він непрацюючий, неодружений, забезпечити досягнення мети визначеної у ч. 1 ст. 177 КПК України, більш м'якими запобіжними заходами, аніж тримання під вартою, неможливе
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає установленим, що наявні: підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою; факт ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.
За таких обставин, суд відповідно до ст. 189 КПК України, надає дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу, для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд зазначає, що згідно із ст. 186 КПК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Отже, розгляд клопотання, про застосування запобіжного заходу, без участі обвинуваченого не передбачений.
Згідно зі ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора; відкликання ухвали прокурором.
Отже, ухвала суду про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого має обмежений строк дії, який перевищує строк розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке без участі обвинуваченого не розглядається.
У зв'язку із цим, на даний час, підстав для розгляду питання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, немає.
Керуючись ст. 189-191 КПК України, суд
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , - залишити без розгляду.
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу, - задовольнити.
Оголосити в розшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .
Надати працівникам Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області або іншого органу уповноваженого на здійснення затримання дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу.
Про затримання ОСОБА_4 повідомити прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , за адресою: вул. Шолом-Алейхема, буд. 36, м. Біла Церква.
Кримінальне провадження № 12013100030000700, яке внесене до ЄРДР 25 січня 2013 року, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, - зупинити до закінчення обшуку.
Направити копію ухвали для виконання до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Організацію розшуку доручити прокурору Білоцерківської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Згідно із ч. 5 ст. 191 КПК України, службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.
Дозвіл на затримання чинний протягом шести місяців, з дня постановлення ухвали.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Ухвала втрачає силу з моменту: приводу обвинуваченого до суду, або закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або добровільного з'явлення обвинуваченого до суду.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА