Справа №345/1174/23
Провадження № 2/345/449/2023
24.05.2023 рроку м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого - судді Сухарник І.І.
з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
позивачка звернулася до суду з вище вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще до своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповів ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 ), та на земельну ділянку, площею 0,0728 га, кадастровий номер 2610400000:20:003:0037, що знаходиться по АДРЕСА_2 ), цільове призначення : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачка, як мати спадкодавця, та як та, що на час відкриття спадщини має право на обов'язкову частку у спадщині, так як на день смерті сина була непрацездатною, звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Крім того, з відповідно заявою звернулася і відповідачка по справі. Однак нотіарусом у видасі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку у спадщині позивачці було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та рекомендовано звернутися до суду
Оскільки вона не може реалізувати своє право на спадщину, то звернулася з відповідним позовом до суду та просить визнати за нею право власності на спадкове майно за законом на обов'язкову частку у спадщині, а саме на частину житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами та на частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 19.04.2023, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
19.04.2023 за заявою відповідачки підготовче судове засідання було відкладено на 02.05.2023.
02.05.2023 відповідачка в судове засідання не з'явилась, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подала.
Ухвалою суду від 02.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.05.2023.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак подала заяву, в якій вказує, що позов підтримує, просить задоволити, розгляд справи просить проводити без її участі, оскільки по віку та по стану здоров'я не може з'являтись в судові засідання. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка, будучи обізнаною про розгляд даної справи в суді, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подала. У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачкою не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17)
Ще до своєї смерті , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_2 - відповідачці по справі( а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 10).
На час смерті ОСОБА_3 позивачка була зареєстрована та проживала з ним за однією адресою (а.с. 11).
Як вбачається з довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», згідно архівних даних 23.06.1988 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Крім того, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, померлому ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка , площею 0,0728 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_3 (на даний час АДРЕСА_4 ), кадастровий номер 2610400000:20:003:0037 (а.с.23).
Згідно довідки Головного архітектора м.Калуш від 24.01.2022, Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради стверджує, що згідно з картографічними матеріалами, розробленими в 1998 році госпрозрахунковою земельною групою, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами ОСОБА_3 знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ( колишня адреса - АДРЕСА_3 ). Підстава: рішення Калуського виконавчого комітету Калуської міської ради №313 від 22.06.2004 (а.с.26).
Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом на обов'язкову часту, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.8).
Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК к України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.
Як вбачається зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як передбачено ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною;визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб'єктивного земельного права, суб'єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.
Відповідно до п. г ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, так як є матір'ю померлого. Крім того, незважаючи на заповіт, вона має право на обов'язкову частку у спадковому майні, так як на час смерті сина була непрацездатною. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 на час смерті сина проживала разом з ним та у встановленому законом порядку та строк звернулася зі заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і відповідно прийняла спадщину.
Судом також встановлено, що крім позивачки, в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом звернулася і відповідачка по справі, яка є дочкою померлого.
Таким чином, у разі спадкуванням за законом, позивачка та відповідачка мали б по частині спадкового майна. Враховуючи наявність заповіту, суд приходить до переконання що позивачка має право на обов'язкову частку у спадщині, яка становить частину спадкового майна ( половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом).
Відповідачкою будь-яких доказів на спростування позовної заяви суду не надано.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, проаналізувавши зібрані і досліджені при розгляді справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1216,1218,1223, 1241, 1261, 1268,1269,1296,1297 ЦК України, ст.ст.81,152 Земельного кодексу України, ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно за законом на обов'язкову частку у спадщині, після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- частину житлового будинку АДРЕСА_4 (колишня адреса АДРЕСА_3 );
- частину земельної ділянки, площею 0,0728, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування - АДРЕСА_3 (колишня адреса АДРЕСА_3 ).
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 29.05.2023.
Головуючий: