Справа №463/7633/22
Провадження №2/463/641/23
31 березня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Гирич С. В.
з участю секретаря судового засідання Лаптєвої І.В.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, шо втратила право на користування квартирою, -
позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання особи такою, шо втратила право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивує тим, що позивач стала власницею квартири АДРЕСА_2 . Разом з тим, попередній власник, яка за договором купівлі-продажу зобов'язалась зняти з реєстрації свою доньку, вказаний обов'язок не виконала. ОСОБА_2 не являється членом сім ї позивачки. Зі слів продавця, ОСОБА_2 виїхала за кордон та протягом тривалого часу там проживає на постійній основі. Внаслідок того, що ОСОБА_2 прописана (зареєстрована) за вищезазначеною адресою позивач несе додаткові витрати в оплаті комунальних послуг та порушує право як власника, оскільки вона позбавлена можливості розпоряджатися свою власністю на власний розсуд.
Ухвалою від 13 грудня 2022 року прийнято справу до розгляду в порядку спрощеного провадження та відкрито провадження.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання з розгляду даної справи повторно не прибула із невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи була належна у встановленому законом порядку. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів та постановити заочне рішення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2022 року.
Право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2022 року укладеного між нею та ОСОБА_3 .
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Баб 'як Г. Я. та зареєстровано в реєстрі за №254.
Згідно п. 12 вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2022 року сторони домовилися про те, що Продавець зобов'язується знятись з реєстрації особисто протягом десяти днів з дня підключення реєстраторів до Єдиного державного демографічного реєстру. Продавець зобов'язується забезпечити зняття з реєстрації гр. ОСОБА_2 протягом трьох місяців з дня підключення реєстраторів до Єдиного державного демографічного реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка по справі - ОСОБА_2 , являється дочкою ОСОБА_3 (продавця), а також що така не знята з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідності до листа Личаківської районної адміністрації ЛМР від 29.09.2022 року вбачається, що в Реєстрі територіальної громади Личаківського району м.Львова ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього зазначено, що з 01.07 2022 року підключено реєстраторів до Єдиного державного демографічного реєстру.
Частиною першої статті 16 ШК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти. користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної. творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеним законом. Право приватної власності є непорушним.
За змістом частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК Укрити власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати. дарувати. заповідати. здавати в оренду обмінювати, закладати укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно зі ст.64 до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки.
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28.01.2013 р. №24-150/0/4-13 втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочносте володіння. користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідно до частини другої статті 406 ШК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі №243/7004/17-ц (провадження № 61-253 (с6/8).
Крім цього, згідно з частинами першою. другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Враховуючи те. що відповідач ОСОБА_2 у квартирі не проживає, її місце проживання зареєстровано ще до того, як позивач стала власником квартири за адресою . АДРЕСА_1 , наявність реєстрації місця проживання останньої у квартирі, яка належить позивачу ОСОБА_1 порушує її право як власника, остання позбавлена можливістю розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, а відтак у відповідача відсутні правові підстави користування квартирою, власником якої вона не є, таким чином суд приходить до переконання про підставність вимог позивача.
При цьому, задовольняючи позов, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені та документально підтверджені судові витрати - судовий збір в розмірі 992,4 грн. (а.с.11)
Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,4 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Гирич С. В.