Справа № 444/884/23
Провадження № 2/444/471/2023
29 травня 2023 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Гнідець В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області (вул. Я.Мудрого, 3, м. Рава-Руська, Львівський р-н, Львівська обл.), третя особа Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку спадкового майна бувшого колгоспного типу двору та частку в майні двору,
Позивач звернулася до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Волиця Львівського району померла її мати ОСОБА_2 . Мати проживала в с. Волиця в будинку, який станом на 30.06.1990 року відносився на до колгоспного типу двору, головою якого на той час значився батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Членами двору значилася ОСОБА_2 і позивач. Після смерті батька мати звернулася про спадкування і Жовківською держнотконторою було відкрито спадкову справу № 389/2012 і матері 14.09.2012 року було видано свідоцтво про право на спадкування земельної частки площею 0,74 га. та грошові вклади. Щодо спадкування частки в майні бувшого колгоспного типу двору мати фактично прийняла спадщину, оскільки проживала з батьком на день його смерті, але не оформила юридично. Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина за заповітом на майно, яке їй належало та на яке вона мала право, зокрема земельні ділянки та частку в майні бувшого колгоспного типу двору, який зареєстровано було за рішення Жовківського райвиконкому №55 від 19.02.1988 року на ім'я, на той час голови двору, ОСОБА_4 , яка доводилася матір'ю батька ОСОБА_3 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки вона на час смерті не була останнім членом колгоспного типу двору, спадщина після її смерті не відкрилася і головою двору станом на 30.06.1990 року значився вже батько ОСОБА_3 . При житті мати ОСОБА_2 22.10.2018 року склала заповіт, яким все своє майно та все те, що їй належатиме на день смерті заповіла позивачу. Після смерті матері ОСОБА_2 позивач звернулася про спадкування до Жовківської державної нотаріальної контори, де відкрито спадкову справу № 267/2022, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину належної матері частки в майні двору, яка належала їй як члену двору та яка фактично нею прийнята, але не оформлена, що становить 2/3 частки. Просила визнати її право власності на майно бувшого колгоспного типу двору - на житловий будинок в АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 48.0 кв.м., житлова 35.9 кв.м, допоміжна 12.1 кв.м, з господарськими будівлями, 2/3 з яких в порядку спадкування за заповітом після смерті батьків - матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 1/3 частки будинку, як члена бувшого колгоспного типу двору.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені, однак ними надіслано заяви про відсутність заперечень проти позовних вимог і розгляд справи у відсутності представників.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази. Дослідивши у судовому засіданні та оцінивши докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 у зв'язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 .
З Виписки № 02-09/47 від 22.03.2023 року з погосподарської книги Гійченської сільської ради вбачається, що господарство в АДРЕСА_2 станом на 30.06.1990 року відносилося до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_3 , членами - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
З Виписки № 02-09/48 від 22.03.2023 року з погосподарської книги Гійченської сільської ради вбачається, що господарство в АДРЕСА_2 станом на 15.04.1991 року відносилося до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_3 , членами - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 .
З копії заповіту від 22.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 все своє майно заповіла позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Волиця Львівського району померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 .
З копії рішення виконкому Нестеровської районної ради депутатів трудящих від 02.04.1970 року вбачається, що ОСОБА_4 надано дозвіл на індивідуально-житлове будівництво.
З копії свідоцтва про право приватної власності на будівлю від 22.02.1988 року вбачається, що будинковолодіння в АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
З довідки № 1199 від 21.03.2023 року вбачається, що станом на 31.12.2012 року в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 .
З копії рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14.11.2022 року вбачається, що судом вирішено встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2023 року № 199/01-16 вбачається, що нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті ОСОБА_2 .
З копії спадкової справи № 267/2022 вбачається, що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подана ОСОБА_1 . З копії довідки № 729 від 16.09.2022 року, виданої Рава-Руською міською радою, вбачається, що ОСОБА_1 проживала разом із померлою ОСОБА_2 до дня її смерті і вели спільне господарство.
З копії спадкової справи № 389/2012 вбачається, що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подана ОСОБА_2 . З копії довідки № 956 від 10.07.2012 року, виданої Волицькою сільською радою, вбачається, що ОСОБА_2 проживала разом із померлим ОСОБА_3 до дня його смерті і вели спільне господарство. З копії свідоцтва про право на спадщину від 20.09.2012 року вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 .
Дослідивши та проаналізувавши в сукупності всі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.112 ЦК УРСР (в редакції, чинній на 14.04.1991 року) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи
кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (в редакції, чинній на 14.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону "Про
власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року із змінами, внесеними згідно постанови ПВС України №13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року передбачено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно
колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Судом встановлено, що станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 р. позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору АДРЕСА_1 , відтак їм належало кожному по 1/3 частині майна колгоспного двору.
Спадщина після померлого ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до даних правовідносин слід застосовувати відповідні правила Цивільного кодексу України 2003 року.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
При встановленні кола спадкоємців, які прийняли спадщину, суд бере до уваги копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2023 року № 199/01-16, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила, ОСОБА_2 та копію спадкової справи № 389/2012, з якої вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 20.09.2012 року спадкоємцем ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 .
Таким чином встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . Інших доказів того, що будь-які інші спадкоємці з часу відкриття спадщини у 2007 році вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , суду не надано.
Спадщина після померлої ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до даних правовідносин слід застосовувати відповідні правила Цивільного кодексу України 2003 року.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
При встановленні кола спадкоємців, які прийняли спадщину, суд бере до уваги копію З спадкової справи № 267/2022, з якої вбачається, що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подана ОСОБА_1 . З копії довідки № 729 від 16.09.2022 року, виданої Рава-Руською міською радою, вбачається, що ОСОБА_1 проживала разом із померлою ОСОБА_2 до дня її смерті і вели спільне господарство.
Таким чином встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 . Інших доказів того, що будь-які інші спадкоємці з часу відкриття спадщини у 2022 році вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суду не надано.
За таких обставин позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.
Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи немає.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 141, 200, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1268, 1271 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно бувшого колгоспного типу двору - на житловий будинок в АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 48,0 кв.м., житлова 35,9 кв.м., допоміжна 12.1 кв.м., з господарськими будівлями, 2/3 з яких в порядку спадкування за заповітом після смерті батьків - матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 1/3 частки будинку, як члена бувшого колгоспного типу двору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Оприск З. Л.