ЄУН 280/2042/23
провадження № 2-а/336/82/2023
іменем України
29 травня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,
розглянувши матеріали адміністративної справи № 280/2042/23 (номер провадження 2-а/336/82/2023), за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
до Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (пр. Соборний, 191, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 40108688)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
встановив:
24 травня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з Запорізького окружного адміністративного суду, за підсудністю визначеною ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В. від 10 квітня 2023 року надійшла адміністративна справа № 280/2042/23 (номер провадження 2-а/336/82/2023) за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій позивач просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ № 622610 від 12.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 ст. 121 КУпАП, частиною 5 ст. 121 КУпАП, частиною 1 ст. 126 КУпАП, частиною 2 ст. 126 КУпАП, та 36 КУпАП; - провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає що позовну заяву, згідно з ч.1 ст. 169 КАС України, належить залишити без руху, у зв'язку з тим, що вона подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що її подано з порушенням норм статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Тобто, після одержання позовної заяви суддя адміністративного суду набуває процесуального обов'язку перевірити наявність передумов і порядок здійснення права на звернення до суду, існування підстав для відкриття провадження в адміністративній справі.
Відкриття провадження в адміністративній справі здійснюється на підставі позовної заяви у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України), її повернення (частини четверта, п'ята та шоста статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України) або відмови у відкритті провадження (частина перша статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України), виходячи з принципу диспозитивності.
Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі, а суддя в будь-якому випадку, перед тим як відкрити провадження у справі, зобов'язаний перевірити відсутність таких підстав.
За правилами частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідачем позивач зазначає Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (пр. Соборний, 191, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 40108688), проте згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказаний код ЄДРПОУ 40108688 не належить вказаній позивачем особі. Код ЄДРПОУ 40108688 належить Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 29.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 р. у справі № 724/716/16-а, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Тобто, в даному випадку позивачу необхідно уточнити учасників розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Позивач просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ № 622610 від 12.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 ст. 121 КУпАП, частиною 5 ст. 121 КУпАП, частиною 1 ст. 126 КУпАП, частиною 2 ст. 126 КУпАП, та 36 КУпАП; - провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, що в свою чергу суперечить положенням п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України та ч. 3 ст. 286 КАС України.
Позивачу слід уточнити позовні вимоги з урахуванням положень чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В даному випадку оскаржувана постанова винесена 12 лютого 2023 року, проте, з позовною заявою про скасування даної постанови позивач звертається до суду, шляхом направлення її через відділення укрпошти 30 березня 2023 року, про що свідчить відповідна відмітка на конверті, тобто після спливу строку звернення до суду, встановленого КАС України.
Клопотання про поновлення строку не подано, доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду не вказано.
Позивач вказує, що він є військовослужбовцем, а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тобто вказана норма не звільняє позивача від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Позивач не надав доказів того, що вказана справа пов'язана з виконанням військового обов'язку.
Натомість з тексту позовної заяви слідує, що позивач перебував у короткостроковій відпустці, терміном 10 днів. 12 лютого 2023 року йому необхідно було перегнати автомобіль до свого знайомого, тобто ці дії позивач вчинив не під час виконання службових обов'язків.
В даному випадку позивачу необхідно надати відповідні докази того, що вказана справа пов'язана з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
У випадку відсутності таких доказів сплатити судовий збір за ставкою визначеною чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, частиною восьмою статті 160 КАС України визначено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Проте позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону № 3674-VІ.
Статтею 1, 2 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011№3674-VI передбачено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
18 березня 2020 року в справі №543/775/17 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, остання в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору в справі №543/775/17 була, зокрема, постанова від 19 серпня 2017 року серії АР № 483366 про адміністративне правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення частини другої статті 122 КУпАП. Предметом розглядуваного спору є постанова серії ЕАК №1809133 від 30 листопада 2019 року про адміністративне правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення частини першої статті 122 КУпАП. Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17 є застосовними й у розглядуваному спорі, оскільки правовідносини у цих справах є подібними.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, зокрема, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 гривні.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Аналогічні підходи до розв'язання спірного у цій справі питання застосовано Верховним Судом у справі №183/1785/20(2-а/199/69/20) (постанова від 21 грудня 2020 року) за схожих фактичних обставин.
Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення, а саме: постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, в тому числі поліції, підлягає оскарженню, зокрема, в порядку, передбаченому КАС України з урахуванням особливостей, передбачених статтею 286 КАС України, яка і визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 536,80 грн.
Згідно з ч.1 ст. 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, то суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, з наданням позивачу терміну для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачу.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - залишити без руху.
Надати позивачу строк три дні, з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити позивачу, що в разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом у встановленому порядку. Якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: