Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2262/22
26.05.2023 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 - головуючого у справі №299/2262/22 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12022070000000013 від 19.01.2022р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.189 ч.3, 263 ч.2 КК України,
У провадженні судді Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 перебуває кримінальна справа №299/2262/22 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12022070000000013 від 19.01.2022р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.189 ч.3, 263 ч.2 КК України щодо ОСОБА_5 .
Захисник обвинуваченого, заявив відвід головуючому, який мотивував тим, що суддя ОСОБА_6 є упередженим у даному кримінальному провадженні по відношенню до сторони захисту.
Так, обґрунтовуючи свої доводи щодо відводу головуючого адвокат зазначає, що в судовому засідання 16.05.2023р. ним було заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими (6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери), які були подані прокурором до суду у квітні місяці цього року та відповідно є додатковими доказами. При цьому, обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником неодноразово (упродовж трьох чи чотирьох засідань) заявлялось усні клопотання про необхідність ознайомлення із вказаними вище доказами (6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери), оскільки сторона обвинувачення раніше не здійснювала відкриття даних доказів, однак, а ні прокурор, а ні суддя не надали такої можливості.
Лише 16.05.2023р. о 17:10 год. (після закінчення робочого часу та ухвалення суддею рішення про відмову визнати докази недопустимими (6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери) суддею на чергове клопотання захисника, останньому скопійовано із вказаних вище 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптерів файли на інші 2 диски і надано захиснику ці 2 диски із файлами. При цьому, доступу до оригіналів доказів - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптерів стороні захисту не надано до теперішнього часу, а обвинуваченому взагалі не надано доступу та можливості ознайомлення із вказаними доказами - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери
Вказані вище докази - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери не є речовими доказами і є додатками до різних протоколів (невід'ємною частиною протоколів), і, о скільки, а ні прокурором, а ні судом не надано стороні захисту доступу до зазначив доказів - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптерів - їх не можна допустити як докази.
16.05.2023р. захисником заявлено клопотання, що у зв'язку з тим, що стороною обвинувачення відповідно до вимог ч. 11 ст. 290 КПК України не здійснено відкриття додаткових матеріалів (6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери) під час судового розгляду захисником 16.05.2023 заявлено клопотання про недопущення цих доказів. При цьому, захисником звернуто увагу суду на те, що сторона обвинувачення не відкрила вказані вище додаткові матеріали (докази) - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери, проте судом 16.05.2023р. було прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання захисника про визнання доказів - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери недопустимими.
При цьому, судом у зазначеному вище рішенні зазначено, що «З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 06.05.2022 року сторона захисту, а саме ОСОБА_8 та його захисника - ОСОБА_9 ознайомлено із матеріалами досудового розслідування». Проте, судом взагалі не надано оцінки коли, ким та кому надано доступ до доказів - 6 оптичних дисків та 3 micro SD адаптери. Натомість, суд просто «переписав» норми статтей КПК України.
Таким чином захист вважає, що суддя умисно порушив засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відтак, на підставі наведеного захисник просить суд задовольнити його заяву про відвід судді Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 від участі у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189 та ч.2 ст.263 КК України (справа №299/2262/22).
В судовому засіданні захисник обвинуваченого заяву про відвід судді підтримав в повному обсягу, прокурор заперечував про її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
Обвинувачений, який судом належним чином повідомлений про місце і час розгляду даної заяви, в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань про причини неявки або про перенесення слухання справи не надав, а відтак суд вважає за можливе заяву розглянути у його відсутності, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Отже, вивчивши доводи заяви про самовідвід, дослідивши подані документи, суд вирішив наступне.
Встановлено, що Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Виноградівського районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022070000000501 від 19.01.2022р. щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.189 ч.3, 263 ч.2 КК України, передано на розгляд суду у складі головуючого судді ОСОБА_6 .
Згідно ч.1 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Обгрунтовуючи свої вимоги щодо відводу судді у справі захисник обвинуваченого фактично не погоджується із діями головуючого у справі, однак суд не може погодитись з такими доводами з огляду на наступне.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів (ч.1 ст.319 КПК України). Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження (ч.1 ст.321 КПК).
Згідно з п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Наявність безсторонності визначається за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Європейський суд з прав людини ЄСПЛ у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Однак поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Так, закон покладає на суддю процесуальний обов'язок заявити самовідвід за наявності підстав, передбачених ст.ст.75-76 КПК України, за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Разом з тим, суд вважає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на обґрунтовані підстави, що зумовлюють його наявність.
Із заяви захисника обвинуваченого про відвід судді не вбачається та в судовому засіданні при розгляді відводу не встановлено, що суддя у справі виявляє будь-яку упередженість або безсторонність до будь-кого у цій справі, а відтак суд вважає, що суддя забезпечив відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Суд приходить до переконання, що незгода заявника з процесуальними діями судді у справі, не може бути підставою для сумніву в його безсторонності, не свідчать про те, що суд не є безстороннім, а відтак розцінює їх як безпідставні і немотивовані, а отже заява про відвід судді ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.75,76,81,367,371-372 КПК України, суддя
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 - головуючого у справі №299/2262/22 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12022070000000013 від 19.01.2022р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.189 ч.3, 263 ч.2 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено о 11.00 годині 26.05.2023р.
Головуючий ОСОБА_1