Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5495/22
25.05.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області про стягнення моральної шкоди за грубі порушення трудових прав,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, звернувся в суд із позовом до КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області (надалі по тексту - КУ ЦОЗО) про стягнення моральної шкоди за грубі порушення трудових прав.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.10.2022 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
14.12.2022 року ухвалою суду зупинено провадження у цивільній справі до набрання законної сили рішення Виноградівського районного суду від 12.09.2022 року у справі 299/4039/22.
Ухвалою суду від 26.04.2023 року провадження у цивільній справі відновлено та призначено до розгляду, оскільки рішення від 12.09.2022 року у цивільній справі №299/4039/22 набрало законної сили 30.03.2023 року.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивує тим, що він працює на посаді директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Виноградівської міської ради Закарпатської області з 30.12.2011 по сьогоднішній день та сумлінно виконує свої посадові обов'язки, жодних зауважень зі сторони керівництва, підлеглих працівників, учнів та їх батьків до його професійної діяльності за період його перебування на займаній посаді не було.
Факт наявності трудових відносин підтверджується і контрактом директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області від 15.06.2020 року № 27, укладений між Виноградівською районною радою Закарпатської області та ОСОБА_1 - директором Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області.
Між директором школи Довганичем В.І. та керівником КУ ЦОЗО Свищом Ю.Ю. виникли неприязні відносини з політичних питань, саме тому ОСОБА_3 оголосив догану ОСОБА_1 (наказ №107К від 27.10.2021), яка була скасована рішенням Виноградівського районного суду від 02.02.2022 № 299/6373/21, та оголосив ще одну догану (наказ №24К від 28.03.2022), яка теж була скасована рішенням Виноградівського районного суду від 05.05.2022 № 299/1858/22.
Проте, намагання ОСОБА_3 звільнити ОСОБА_1 не припинені.
Так, наказом № 33 від 04.07.2022 КУ ЦОЗО створили комісію по проведенню оцінки об'єктів щодо можливості використання їх як найпростіших укриттів для здобувачів освіти.
Наказом № 36 від 22.07.2022 КУ ЦОЗО зобов'язало ОСОБА_1 здійснити всі необхідні заходи для пошуку та організації та забезпечення найпростішого укриття по школі та доповісти ОСОБА_3 до 25.07.2022 про наявні приміщення.
ОСОБА_1 виконав накази КУ ЦОЗО та 25.07.2022 надав ОСОБА_3 доповідну записку № 10, в якій доповів про наявні приміщення у сільській раді і того ж дня ОСОБА_3 було надано подання на забезпечення необхідних матеріалів для влаштування укриття.
Проте, 29.07.2022 роботодавець виніс відносно позивача наказ №120 «К» «Про відсторонення ОСОБА_1 », який вмотивований тим, що відповідно до Статуту комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області, невиконання наказів № 33 та №36 КУ ЦОЗО - наказую відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Виноградівської міської ради Закарпатської області з 01 серпня 2022 року.
Даний наказ є свавільним, оскільки жодних законних підстав для відсторонення позивача не існує, навіть в рамках кримінального провадження (якщо б таке існувало) право на відсторонення працівника має тільки слідчий суддя чи суд, а роботодавець не має такого права за будь-яких підстав.
Позивач з кінця липня 2022 по день подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди відсторонений від роботи, не отримує жодної заробітної плати (хоча робота в школі була єдиним джерелом доходу позивача), вилучений із всіх тарифікаційних списків, рішення суду в частині поновлення на роботі зухвало не виконується відповідачем (не дивлячись на те, що рішення набрало негайної законної сили), ОСОБА_1 не нараховується жодний трудовий та страховий стаж (оскільки за нього не сплачуються страхові внески ЄСВ).
Ці всі дії вчинені відносно позивача за три місяці до виходу на пенсію.
Внаслідок незаконного, свавільного та протиправного відсторонення позивача, такий отримав моральну шкоду, яка підлягає стягненню із юридичної особи, що заподіяла дану шкоду, з огляду на наступне:
Моральна шкода, що була заподіяна позивачу полягає у наступному:
- душевні страждання внаслідок приниження перед колегами, учнями та їх батьками, оскільки позивач за весь час роботи в школі ні разу не притягувався до будь-якої дисциплінарної (всі попередні наміри оголосити догани були предметом судового оскарження та скасовані судами), адміністративної чи кримінальної відповідальності, мав авторитет та бездоганну ділову репутацію як керівника школи;
- емоційні переживання та дискомфорт внаслідок незаконного відсторонення, необхідністю звертатися до лікарів для медичної допомоги, внаслідок підвищення тиску, неврозів та поганого почуття;
- погіршення стану здоров'я внаслідок стресу та нервових зривів;
- необхідність застосування додаткових механізмів та витрачання додаткового часу для захисту та поновлення порушених прав (участь у судових засіданнях, численних пошуків та консультації з адвокатом, тощо).
- необхідністю позичати кошти від родичів та товаришів, оскільки сім'я позивача була позбавлена доходів, внаслідок порушення трудових гарантій.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування «моральної шкоди, тощо.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивач просить стягнути з Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень та судові витрати (а.с.2-6).
Представником відповідача подано на позовну заяву відзив (а.с.42-45).
Поданий відзив обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 вже вкотре притягується до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків, а також байдужості та незацікавленості у безпеці дітей та працівників закладу освіти (а.с.42-45).
Накази №24-к від 28.03.2022 року, та №120-к від 29.07.2022 року, а також рішення Виноградівського районного суду знаходяться на стадії апеляційного розгляду.
З 01 вересня 2022 року навчання розпочиналось лише в тих навчальних закладах, в яких є бомбосховища, а тому наказом №33 створено комісію з метою надання оцінки об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття здобувачів освіти та працівників закладів освіти як споруд подвійного призначення та найпростішого укриття.
Станом на 22 липня 2022 року тільки один директор Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Довганич В.І не здійснив необхідні заходи щодо організації та забезпечення безпечного найпростішого укриття для всіх учасників освітнього процесу відповідного закладу освіти, у зв'язку з цим наказом №36 директору Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Довганичу В.І. доручено здійснити всі необхідні заходи для пошуку, організації та забезпечення безпечного найпростішого укриття для всіх учасників освітнього процесу закладу освіти та доповісти письмово директору комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради щодо приміщення, які використовуватимуть учасники освітнього процесу закладу освіти, як найпростіше укриття, в термін до 25 липня 2022 року.
У доповідній записці від 25.07.2022 року директор Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів доповів: «що староста села дав згоду на використання приміщення в сільській раді, але там потрібно зробити ще один вхід».
У відзиві зазначається також про те, що приміщення в сільській раді вже було орендоване Підвиноградівським закладом дошкільної освіти Виноградівської міської ради Закарпатської області, а також дане приміщення може забезпечити укриття тільки для 50 осіб, оскільки має тільки один евакуаційний вихід, а в Підвиноградівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів понад 500 учасників освітнього процесу.
Зазначені факти у доповідній записці від 25.07.2022 року щодо надання згоди господарів на використання їхніх приміщень та підтвердження факту створення комісії директором Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів жодним чином документально не підтверджені.
Враховуючи вищенаведене та акцентуючи увагу на тому, що найголовнішим завданням на сьогоднішній день в умовах воєнного стану є створення безпечних умов перебування дітей у закладах освіти та підготовка закладів освіти до нового навчального року, відповідальність за яку несе керівник відповідного закладу освіти.
Згідно рекомендацій Міністерства освіти та науки щодо особливостей організації нового 2022/23 навчального року, керівники закладів освіти особисто відповідатимуть за організацію безпечних умов для здобувачів освіти та всіх працівників.
Директором Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів свідомо було проігноровані накази комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради, що на сьогоднішній день в цей особливий період є неприйнятним та недопустимим.
Саме тому наказом №120-к від 29.07.2022 року прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 , з метою уникнення суспільно небезпечних наслідків та щоб не поставити під загрозу навчальний процес.
Вимоги позивача, щодо отримання значної моральної шкоди, відповідачем не визнаються повністю з наступних причин:
Відсторонення від роботи на відміну від припинення трудового договору означає тимчасове усунення (увільнення) працівника від виконуваної роботи, посади. При цьому місце роботи зберігається, а заробітна плата (як правило) не зберігається.
Твердження позивача про те, що рішення суду в частині поновлення на роботі зухвало не виконується відповідачем» не повинно братися судом до уваги з огляду на ту обставину, що рішення Виноградівського районного суду щодо допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, є неправомірним оскільки процесуальним законодавством визначено категорії справ, рішення в яких допускаються до негайного виконання або підлягають такому виконанню до набрання ними законної сили, тобто відразу після їх ухвалення, не очікуючи апеляційного перегляду справи, такої підстави як негайне виконання рішення у справах про поновлення на роботі відстороненого від посади законодавством не передбачено.
Як зазначено позивачем, що внаслідок відсторонення він отримав моральну шкоду, яка підлягає стягнення з юридичної особи, що заподіяла шкоду, а також через емоційні переживання, підвищення тиску, неврозів та поганого почуття звертався до лікарів для медичної допомоги і надає виписку із медичної карти стаціонарного хворого з надходженням у стаціонар 13.07.2022 року з діагнозом інсулінозалежний цукровий діабет з не уточненими ускладненнями.
Представник відповідача зауважив, що наказ №120-к «Про відсторонення ОСОБА_1 » винесений 29.07.2022 року з яким він ознайомився і засвідчив особистим підписом та отримав належним чином засвідчену копію вищезгаданого наказу, а до лікарів позивач звертався ще незнаючи про своє відсторонення, відповідно відповідач жодним чином не є заподіювачем моральної шкоди.
До загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 року).
У своїй постанові від 12.09.2018 року у справі №335/11779/16-ц ВС вказав, що сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, адже як вбачається з наданої довідки ОСОБА_1 звертався до лікарів ще до моменту відсторонення. Фактично ОСОБА_1 хворіє з 2014 року, та 01 липня 2022 року до лікаря поступив зі скаргами на оніміння стоп, підвищення рівня цукру, слабість і ниючі болі в ногах, як вбачається із вищезазначеної довідки скарг щодо підвищення тиску, неврозів та поганого почуття починаючи з 29.07.2022 року не було.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив такі задоволити з підстав наведених у позові.
Позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав. Будучи допитаним в якості свідка зазначив про те, що його трудовий стаж у сфері освіти складає більше 35 років. За цей час від попередніх керівників освітніх закладів, його колег, учнів та їх батьків до його професійної діяльності зауважень не було, а попередні рішення відповідача були предметом судового оскарження та скасовані судами. Прийнятий наказ про його безпідставне та незаконне відсторонення він сприйняв як приниження перед колективом, учнями та їх батьками, внаслідок чого зазнав емоційні переживання та дискомфорт, при тому, що він хворіє на «Цукровий діабет». Його сім'я та він особисто був позбавлений оплачуваної роботи більше ніж на 6 місяців, внаслідок порушення відповідачем його трудових прав. Відповідач не виконував рішення суду, яким було скасовано наказ про його відсторонення та яке було допущено до негайного виконання, у зв'язку з чим він звертався із скаргами до виконавчої служби та поліції. Крім цього, внаслідок його відсторонення він був вилучений із всіх тарифікаційних списків, що потягло за собою неможливість пройти щорічну атестацію.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. У письмових клопотаннях/поясненнях зазначив про те, що рішення Виноградівського районного суду від 12.09.2022 року у справі №299/4039/22 виконано в повному обсязі, на повідомлення Управління державної виконавчої служби України у Виноградівському районі Закарпатської області від 09.05.2023 року «Про безспірне списання коштів з рахунку боржника» КУ «ЦОЗО» надала згоду на списання коштів згідно виконавчого листа по справі на відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1000 гривень, витрат на надання правової допомоги в сумі 5 000 гривень та середній заробіток за час безпідставного відсторонення від роботи 34916,98 гривень (а.с.76-83, 89-90).
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Наказом №120 «К» від 29.07.2022 року Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області за невиконання наказів № 33 та №36 КУ ЦОЗО - відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Виноградівської міської ради Закарпатської області з 01 серпня 2022 року (а.с.19-20).
12.09.2022 року рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області (справа №299/4039/22) визнано незаконним та скасовано оспорюваний наказ, який прийнято всупереч вимог ст. 46 КЗпП (а.с.22-32).
Рішенням Закарпатського апеляційного суду від 30.03.2023 року, судове рішення першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення (а.с.68-71).
Таким чином, рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які мають преюдиційне значення, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК, констатовано про те, що оспорюваний наказ прийнято без законних підстав, всупереч статті 46 КЗпП України, чим порушено трудові права позивача, зокрема право на працю з її оплатою.
Позивач з 1 серпня 2022 року по день подання позовної заяви (18.10.2022 року) про стягнення моральної шкоди відсторонений від роботи (а.с.19).
Рішення суду першої інстанції від 12.09.2022 року у справі №299/4039/22 фактично виконано в повному обсязі та на повідомлення Управління державної виконавчої служби України у Виноградівському районі Закарпатської області від 09.05.2023 року «Про безспірне списання коштів з рахунку боржника» КУ «ЦОЗО» надано згоду на списання коштів згідно виконавчого листа по справі на відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1000 гривень, витрат на надання правової допомоги в сумі 5 000 гривень та середній заробіток за час безпідставного відсторонення від роботи 34 916, 98 гривень (а.с.78-83).
Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно Листа Мінюсту України від 13.05.2004, № 35-13/797 "Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Правові позиції щодо відшкодування спричиненої працівнику моральної шкоди викладена у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, яких притримується і Верховний Суд (зокрема, у Постанові Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 127/16375/19 (провадження 61-7321св20).
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення, таким чином зазначені відповідачем заперечення є безпідставними.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Судом встановлено, що відсторонення позивача від роботи відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, як незаконне.
Порушення законних прав позивача призвело до: стресової ситуації, втрати нормальних життєвих зв'язків, негативно вплинуло на ділову репутацію як педагога та керівника, що в свою чергу створило виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Суд при вирішенні спору враховує рішення Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 335/11779/16-ц на яке посилається відповідач у відзиві.
Верховний Суд зазначив про те, що наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.
Правовідносини у зазначеній справі є відмінними від справи розглядуваної судом.
У зазначеному спорі Верховний Суд констатував про те, що судами не було встановлено протиправності дій або бездіяльності відповідача (його посадових осіб), причинного зв'язку між пораненням, контузією і захворюваннями позивача, які настали внаслідок проходження військової служби у Демократичній республіці Афганістан у складі діючої армії у період бойових дій, та будь-якими діями або бездіяльністю Міністерства оборони України. За таких обставин, з урахуванням вимог статей 1167, 1174, 1175 ЦК України, підстави для покладення на відповідача відповідальності за завдану позивачу шкоду відсутні.
У той же час у даній справі суд встановив протиправність прийнятого відповідачем рішення відносно позивача, причинний зв'язок між прийнятим рішенням і емоційними переживаннями, які зазнав позивач внаслідок його відсторонення та порушення його основних трудових прав.
Суд враховує твердження відповідача про те, що позивач звертався до лікарів ще до моменту відсторонення, що стверджується випискою із картки стаціонарного хворого, консультацією лікаря ендокринолога (а.с.35,36). Однак, зазначені документи підтверджують те, що фактично ОСОБА_1 хворіє на хронічні захворювання з 2014 року.
За таких обставин, з урахуванням вимог норм матеріального права, наявні підстави для покладення на відповідача відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду, яку він зазнав у зв'язку з посяганням на його трудові права та інтереси.
З урахуванням зазначеного, принципів розумності, достатності та співмірності позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 000 гривень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.
Ураховуючи заяву позивача, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу буде вирішено судом в порядку визначеному ч. 8 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України (а.с.15).
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, м.Виноградів, вул.Копанська, 10, код ЄДРПОУ 43229131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 у відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 29.05.2023 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк