Справа № 523/174/23
Провадження №2/523/832/23
"23" травня 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,
з участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/174/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання дитини з батьком та самостійного вихованні дитини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання дитини з батьком та самостійного вихованні дитини. Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси за результатами розгляду справи № 2-4847 було розірвано, що про Другим відділом реєстрації актів цивільного стану суворовського районного управління юстиції м. Одеси було зроблено відповідний актовий запис № 117 від 27.04.2005 року та видано Свідоцтво про розірвання шлюбу. Від даного шлюбу народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже досяг повноліття. Оскільки відповідачка відмовилася від того, що син після розірвання шлюбу залишився проживати з нею, а тому при ухваленні рішення Малиновським районним судом м. Одеси було вирішено також питання щодо залишення місця проживання дитини разом з батьком.
У подальшому, після розірвання шлюбу, задля виховання дитини у повноцінній сім'ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновили спільне проживання як однією сім'єю, однак без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, сторони припинили фактичні стосунки та спільне проживання у 2016 році. Неповнолітня дитина ОСОБА_4 залишився проживати разом з батьком.
Позивач вказує на те, що з 2016 року він не проживає та не спілкується із ОСОБА_2 , йому не відомо місце перебування та проживання останньої. Жодних заперечень з боку відповідачки з приводу місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 не виникало. Фактично з часу народження до теперішнього часу позивач повністю опікується інтересами і потребами свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається його вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям. ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та утриманні сина.
Позивач зазначає, що звернення до суду з даним позовом викликано необхідністю застосування додаткових соціальних гарантій прав дитини. Зокрема, на даний час в Україні запроваджено воєнний стан та права позивача є обмеженими, у зв'язку з чим він не може повноцінно виконувати покладенні на нього обов'язки Сімейним кодексом України, чим порушуються права неповнолітнього сина. Позивач є єдиним батьком, тобто «батьком - одинаком», який виконує покладені на нього обов'язки СК України та забезпечує права дитини.
У зв'язку з вищевикладеним, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким встановити факт проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його реєстрації, а також встановити факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_4 .
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження від 27.01.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Окрім того, на запитання суду для чого йому необхідне встановлення даного факту, позивач пояснив, що він може бути мобілізований та призваний на військову службу, у зв'язку з чим не зможе в повній мірі батьківські обов'язки, покладенні на нього СК України, внаслідок чого будуть порушення права його неповнолітнього сина. Окрім того, позивач пояснив, що у нього може виникнути необхідність виїхати за кордон для лікування здоров'я, для можливого навчання сина за кордоном та з інших обставин, які можуть виникнути у майбутньому. Однак, враховуючи те, що станом на сьогоднішній день чоловіком відповідного віку обмежений виїзд за кордон, без встановлення рішенням суду даного факту, він позбавлений можливості у разі виникнення необхідності виїхати за межі території України.
А тому, просив суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким встановити факт проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його реєстрації, а також встановити факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_4 .
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідачка не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідачки згідно вимог ч. 3 ст. 223 України.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 27.04.2005 було розірвано, що про Другим відділом реєстрації актів цивільного стану суворовського районного управління юстиції м. Одеси було зроблено відповідний актовий запис № 117 від 27.04.2005 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_1 від 27.04.2005 року.
З пояснень ОСОБА_1 шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси за результатами розгляду справи № 2-4847, однак, суд не може пересвідчитися у даному факті, оскільки копія зазначеного рішення позивачем до матеріалів справи долучена не була.
У подальшому, після розірвання шлюбу, задля виховання дитини у повноцінній сім'ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновили спільне проживання як однією сім'єю, однак без реєстрації шлюбу.
Так, судом встановлено, що за час спільного проживання у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 від 20.06.2006 року).
Із пояснень позивача вбачається, що у зв'язку з тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, сторони припинили фактичні стосунки та спільне проживання у 2016 році. Неповнолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом з батьком.
З наявної в матеріалах справи довідки № 01-32/195 від 24.10.2022 року, виданої директором Одеської гімназії № 1 А.П. Бистріної вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається і гімназії з 01.09.2019 року по теперішній час. Даний навчальний заклад підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно самостійно виховує сина ОСОБА_4 .. Мати ОСОБА_2 , за весь період сина у гімназії, контакту з вчителями не підтримує, батьківські збори не відвідувала.
Згідно Довідки, виданої ЖК «ІНТЕРРАФ», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно самостійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, суд не може взяти до уваги вказану довідку як належний та достовірних доказ, оскільки така довідка не містить дати її виготовлення, а тому не можна встановити, станом на який період дані зазначені у довідці є актуальними.
Суд констатує, що на виконання вимог ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 01.03.2023 року про витребування доказів, Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було надано до суду інформацію про перетинання державного кордону України, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_2 23.07.2021 року виїхала за межі території України до Польщі, відомості про її повернення до України відсутні.
Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що фактично з часу народження до теперішнього часу позивач повністю опікується інтересами і потребами свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається його вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям. ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та утриманні сина. Фактично позивач є батьком - одинаком.
У судовому засіданні позивач пояснив, що встановлення даного факту йому необхідне, щоб він міг у повній мірі виконувати батьківські обов'язки, покладенні на нього СК України, а у разі, якщо його буде мобілізовано та призвано на військову службу, будуть порушення права його неповнолітнього сина. Окрім того, позивач пояснив, що у нього у майбутньому може виникнути необхідність виїхати за кордон для лікування здоров'я, для можливого навчання сина за кордоном та з інших обставин, які можуть виникнути у майбутньому. Однак, враховуючи те, що станом на сьогоднішній день чоловікам відповідного віку обмежений виїзд за кордон, без встановлення рішенням суду даного факту, він позбавлений можливості у разі виникнення необхідності виїхати за межі території України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за бажанням призовників надається тим із них, котрі мають дитину віком до 18 років, яку виховують самостійно. Схожа норма міститься в абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину віком до 18 років.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
По справі встановлено, ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , докази протилежного позивачем надано не було.
Суд констатує, що підтвердженням того факту, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, є довідка, видана органом місцевого самоврядування через центр надання адміністративних послуг за місцем проживання заявника. Довідка видається на вимогу громадянина особисто при пред'явленні паспорта громадянина та оригіналів документів, а саме паспорт особи, що звернулася за довідкою; копії свідоцтв про народження дитини (дітей); документ про встановлення опіки (у разі наявності) та акт обстежень житлових умов заявника, де вказано, що батько/мати не бере участі у вихованні дитини. Довідка підписується посадовою особою органу місцевого самоврядування та реєструються в журналі реєстрації довідок
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 за отриманням вказаної довідки не звертався. Докази протилежного позивачем до суду надано не було, також про факт звернення позивачем не зазначалося.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд констатує, що позивачем в підтвердження обставин, зазначених ним у позові не було додано всіх необхідних та належних доказів, які у своїй сукупності були достатніми для задоволення даного позову та підтверджувати б факт самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини, а саме: акту обстеження житлово - побутових умов, довідки про склад осіб, що спільно проживають, рішення суду, яке набрало законної сили про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, довідки про перебування дитини на утриманні одного із батьків. А наявна у матеріалах справи Довідка Одеської гімназії № 1 імені А.П. Бистрицької № 01-32/195 від 24.10.2022 року та відомості надані Центром оброби спеціальної інформації ДПС України не є достатніми доказами у даній справі для встановлення судом факту самостійного виховання позивачем неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно приписів ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити.
Згідно приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 - 282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання дитини з батьком та самостійного вихованні дитини - відмовити.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 травня 2023 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер