Справа № 133/1927/21
Провадження №11-кп/801/575/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 травня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12021025230000174 від 01.06.2021 за апеляційною скаргою прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.03.2023, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, Житомирської області, громадянина України, освіта середня, неодружений, непрацюючий, раніше судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, та призначено покарання у виді двох місяців арешту.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 13.10.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із застосуванням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також додатково покласти такі обов'язки: виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Судом встановлено, що постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2021 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_3 , на підставі ст. 5 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», встановлений адміністративний нагляд строком на один рік, з відповідними правилами та обмеженнями, а саме: 1) знаходитись щоденно за місцем проживання: АДРЕСА_3 , з 23 години вечора до 06 години ранку наступного дня; 2) з'являтись на реєстрацію кожної суботи місяця протягом дня до начальника ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області; 3) заборонити виїзд в особистих справах за межі м. Козятина без дозволу начальника ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області; 4) заборонити відвідувати ресторани, бари, кафе, магазини, торгові об'єкти, де реалізуються на розлив спиртні напої; 5) зобов'язати з'являтися за усними та письмовими викликами до ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області для дачі усних та письмових пояснень, щодо адміністративного нагляду, а також зобов'язати повідомляти ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про зміну місця проживання і місця роботи.
28.01.2021 ОСОБА_7 ознайомлено з постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, про що свідчить розписка про ознайомлення про встановлення адміністративного нагляду написана ОСОБА_7 власноручно та розписка про отримання копії постанови суду.
До відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області 10.02.2021 надійшла заява від ОСОБА_7 , щодо зміни місця проживання та в подальшому здійснювати перевірки адміністративного нагляду по АДРЕСА_4 .
До відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області 19.03.2021 надійшла заява від ОСОБА_7 , щодо зміни місця проживання та в подальшому здійснювати перевірки адміністративного нагляду по АДРЕСА_2 .
Проте, нехтуючи вимогами обмежень поведінки, ОСОБА_9 , з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних на те причин. Не попередивши працівників відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області в період часу з початку травня 2021 року до 01.06.2021 перебував в наступних населених пунктах: м. Шепетівка, Шепетівського району, Хмельницької області, м. Радивилів, Дубенського району, Рівненської області, м. Броди, Золочівського району, Львівської області, м. Мукачево, Закарпатської області, м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області, що встановлено під час перевірок адміністративного піднаглядного ОСОБА_9 працівниками ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, тобто був відсутній за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 .
Окрім цього, ОСОБА_9 , нехтуючи вимогами обмежень поведінки з метою ухилення від адміністративного нагляду не з'являвся на реєстрацію до начальника СП ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області протягом періоду з 13.02.2021 по 05.06.2021, а саме: 13.02.2021, 20.02.2021, 27.02.2021, 06.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 27.03.2021, 03.04.2021, 10.04.2021, 17.04.2021, 24.04.2021, 01.05.2021, 08.05.2021, 15.05.2021, 22.05.2021, 29.05.2021, 05.06.2021, що підтверджується реєстраційним листом начальника СП ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ст. 395 КК України до двох місяців арешту. Вирок Козятинського міськрайонного суду від 13.10.2022 щодо ОСОБА_7 виконувати самостійно.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 неправильно застосовано закону України про кримінальну відповідальність. Призначаючи остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, суд не вправі призначати покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим, призначеного попереднім вироком, оскільки за умови призначення покарання у виді арешту, до якого ст. 75 КК України не застосовується, кожний вирок мав би виконуватися самостійно.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, пояснення обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора такою, яка задоволенню не підлягає.
Розгляд справи в місцевому суді проводився у спрощеному порядку, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Сторонами судового провадження не оспорюється доведеність вини та правильність кваліфікації інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення до постановлення щодо нього вироку Козятинського міськрайонного суду від 13.10.2022, за яким він був засуджений до покарання у виді позбавлення волі та звільнений на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 - ч. 3 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Як убачається із роз'яснень, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання - виходячи з його виду й розміру, а коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається і за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_7 , зазначених вимог кримінального закону дотримався, а призначення судом обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів не суперечить вищевказаним роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України.
При призначенні обвинуваченому у даному кримінальному провадженні покарання за ст. 395 КК України, місцевий суд з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії проступку, даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, ряду пом'якшуючих покарання обставин, а саме щирого каяття у вчиненому та активному сприянні у розкритті кримінального правопорушення, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції ст. 395 КК України.
Після чого суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим при остаточному призначенні ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд не вбачає перешкод для поглинення покарання у виді арешту більш суворими видами покарань, в тому числі покаранням у виді позбавлення волі, із звільнення від його відбуття з іспитовим строком.
Так, поглинення як принцип призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів полягає в тому, що менш суворе покарання поглинається більш суворим. Останнє і підлягає виконанню.
Не можна погодитися із доводами прокурора про те, що місцевий суд, всупереч вимогам ст. 75 КК України, звільнив обвинуваченого від відбування покарання у виді арешту, оскільки відповідно до змісту резолютивної частини вироку, обвинувачений ОСОБА_7 був звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, не суперечить положенням ст. 75 КК України.
За таких умов, місцевий суд, на виконання вимог ч. 4 ст.70 КК України, цілком обґрунтовано призначив обвинуваченому з урахуванням попереднього вироку за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із подальшим звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, визнавши за доцільне для забезпечення контролю над ОСОБА_7 покласти на нього, відповідно до ст. 76 КК України, ряд обов'язків на період іспитового строку.
Таким чином, перевіряючи в порядку вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає у рішенні місцевого суду неправильного застосування кримінального закону в частині призначення обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів.
З врахуванням викладеного, підстав для зміни чи скасування вироку місцевого суду за поданою прокурором апеляційною скаргою не встановлено, а тому судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.03.2023 щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення. Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4