Справа № 127/28342/22
Провадження №11-кп/801/631/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 травня 2023 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 )
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , в кримінальному провадженні № 12022020010000110 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2023, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07.07.2023 з одночасним визначенням застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 187 880грн. відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ризики встановлені судом при обранні та подальшому продовженні запобіжного заходу продовжують існувати, а достатнім для їх запобігання запобіжним заходом буде тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, в зв'язку з чим дію запобіжного заходу продовжено на 60 діб.
Зокрема, судовий розгляд кримінального провадження не завершений, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися, у разі переховування обвинуваченого від суду, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити обраний альтернативний запобіжний захід на мінімальний рівень застави.
Крім того, суд першої інстанції не мотивовано встановив розмір застави, що є непомірним тягарем для обвинуваченого, оскільки ОСОБА_8 офіційно не працює, є інвалідом ІІІ групи та отримує лише державну пенсію по інвалідності.
Заслухавши доповідача, адвоката в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив зменшити розмір застави, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, тобто може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_8 є особою раніше судимою за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вчинив дані кримінальні правопорушення після відбуття іспитового строку, не має постійного місця роботи та соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 184, 199 КПК України та містить суть обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою не може запобігти вказаним ризикам.
Судом першої інстанції не завершено судовий розгляд кримінального провадження, а тому строк тримання під вартою обвинуваченому вірно продовжено за наявності ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених кримінально-процесуальним законом, підстав для зменшення якої колегія суддів не вбачає.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , характеру кримінального правопорушення, суд при визначенні розміру застави прийшов до вірного висновку, визначивши ОСОБА_8 заставу в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень.
Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, як про це зазначає ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, тому суд дійшов правильного висновку щодо розміру застави.
На думку колегії суддів, запропонований обвинуваченим мінімальний розмір застави не зможе гарантувати виконання ним покладених на нього обов'язків.
Відсутність у обвинуваченого необхідної суми грошей для внесення визначеної судом застави не може гарантувати її внесення при визначенні меншого розміру застави, оскільки ОСОБА_8 не працює та інших доходів окрім пенсії по інвалідності немає.
Окрім цього, оскаржуваною ухвалою частково задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 та зменшено розміру застави ОСОБА_8 з 80 до 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мотиви обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі щодо непомірного розміру застави самі по собі не можуть бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо нього меншого розміру застави, оскільки розмір застави визначається з урахуванням також сукупності інших обставин.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2023, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07.07.2023 з одночасним визначенням застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 187 880 грн. відносно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4