Справа № 149/1020/23
Провадження № 33/801/490/2023
Категорія: 290
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач: Медвецький С. К.
29 травня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 статті 1727 КУпАП,
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 1727 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що виконуючи обов'язки директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» та будучи, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, остання у порушення пунктів 2 та 3 частини 1 статті 28 указаного Закону при винесенні та підписанні наказу про преміювання працівників № 155 від 22 вересня 2021 року не повідомила не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона дізналась про наявність у неї реального конфлікту інтересів орган управління майном (Департамент гуманітарної політики Вінницької ОДА), та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, підписавши 22 вересня 2021 року наказ № 155 про преміювання педагогів навчального закладу до Дня працівника освіти, у тому числі й особисто себе.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1 та 2 статті 1727 КУпАП, а саме: неповідомлення ОСОБА_1 про наявність у неї реального конфлікту інтересів та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, доведена.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
відсутня об'єктивна сторона адміністративних правопорушень, а саме - реальний конфлікт інтересів (існував виключно потенційний конфлікт інтересів);
відсутня суб'єктивна сторона адміністративних правопорушень, а саме - вина у формі корисливого умислу (наказ про преміювання відносно ОСОБА_1 було самостійно скасовано, а грошові кошти - повернуто);
протоколи про адміністративні правопорушення не відповідають вимогам статті 256 КУпАП, а саме: в протоколі № 141 від 21 березня 2023 року зазначено невірну дату вчинення адміністративного правопорушення; ОСОБА_2 не відмовлялася від ознайомлення з адміністративними протоколами; дата виявлення адміністративних правопорушень, зазначена в протоколах, не відповідає дійсності.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Гаврилюк О. О. вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав з викладених у ній підстав, просив задовольнити скаргу.
Прокурор Грушковський В. Ю. подав письмові заперечення проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Гаврилюка О. О., перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1727 КпАП України полягає у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією, це - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачені заходи запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Так суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Згідно з диспозицією статті 1727 КпАП України та пункту 2 примітки до цієї статті, порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати: у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень (частина 1 статті 1727 КпАП України)
Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз'ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
Зміст статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» вказує, що корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 03 вересня 2021 року по 09 травня 2022 року перебувала на посаді виконуючої обов'язків директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти», отже є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Відповідно до Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 09 липня 2019 року № 942, ДПТНЗ «Хмільницький АЦПТО» є підпорядкованим та підконтрольним Міністерству освіти і науки України.
З відповіді Вінницької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України № 36 від 17 березня 2023 року слідує, що керівникам установ і закладів розміри премій, матеріальної допомоги встановлюються за погодженням з профспілковим комітетом і вищестоящими органами управління.
Профком ППО закладу освіти погоджує розміри премій, матеріальної допомоги керівнику закладу освіти. Керівнику закладу освіти встановлюються премії, надбавки і доплати засновником або уповноваженим ним органом (управління, відділи освіти) відповідно до частини 4 пункту 53 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України № 102 від 15 квітня 1993 року.
Остаточне рішення щодо виплати премій, надбавок, доплат приймає керівник закладу освіти, враховуючи пропозиції профкому ППО, відображені у протоколах, шляхом видання відповідного наказу.
Профком ППО закладу освіти не має права на врегулювання конфлікту інтересів у керівника цього закладу у разі прийняття ним рішення про преміювання відносно близької особи, яка є працівником закладу освіти.
Рішення профкому ППО щодо погодження розміру премій, надбавок, доплат та інших виплат працівникам закладу та близьким особам керівника не скасовує його обов'язок повідомити роботодавця (органи управління освіти, засновника закладу освіти) про виникнення реального конфлікту інтересів згідно статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до інформації директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» № 01-15-02/77 від 09 лютого 2023 року, впродовж 2021-2023 років письмових повідомлень про реальний конфлікт інтересів органам управління та НАЗК не подавалось.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», у ОСОБА_1 виник конфлікт інтересів, оскільки приватний інтерес щодо отримання премії знаходиться у сфері, в якій вона на той час виконувала свої службові повноваження, і у тому числі її приватний інтерес вплинув на об'єктивність прийняття рішення про преміювання.
Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень статті 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 280 КпАП України визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, повинно бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також повинно бути з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як слідує із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1727 КпАП України.
Такий висновок суду підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема:
-протоколами № 140 та № 141 про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, складені 21 березня 2023 року у чіткій відповідності з вимогами статті 256 КУпАП України та містять необхідні у них відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самих адміністративних правопорушень, які призвели до порушення законодавства, пов'язаного із запобіганню корупції;
- наказами № 123-к від 03 вересня 2021 року про призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючої обов'язків директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» до заміщення вакантної посади директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» на підставі заяви ОСОБА_1 від 03 вересня 2023 року;
-Статутом Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти», за змістом якого воно є підпорядкованим та підконтрольним Міністерству освіти та науки України (засновник), місцевого органу управління освітою;
-довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» № 01-15/65 від 03 лютого 2023 року відповідно до якої, доведення вимог антикорупційного законодавства до директорів відбувалось на нарадах у Департаменті гуманітарної політики (Департаменті освіти та науки) Вінницької ОДА;
-наказом про преміювання працівників Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» № 135 від 22 вересня 2021 року, згідно списку, до якого входить, зокрема, ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП України.
Твердження ОСОБА_1 про відсутність у неї реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між приватним (майновим) інтересом та службовими повноваженнями, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, оскільки указаний факт у повній мірі підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.
Прийняття посадовою особою рішення (видання наказу) про виплату собі премії незалежно від її розміру безпосередньо впливає на її майновий стан, а відтак свідчить про наявність приватного інтересу, що може суперечити інтересам служби.
Щодо доводів заявниці про існування виключно потенційного конфлікту інтересу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес» дає підстави констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Тобто відмінність між цими поняттями полягає у тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
За таких обставин, під час винесення та підписання наказу про преміювання працівників № 155 від 22 вересня 2021 року у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів, який полягав у суперечності між приватним інтересом ОСОБА_1 , який полягав у покращенні її майнового стану, та її службовими повноваженнями видавати накази у сфері трудових відносин з додержанням фінансової та бюджетної дисципліни в інтересах навчального закладу, що вплинуло на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення щодо виплати грошової премії.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 вини у формі корисливого умислу, оскільки наказ про преміювання відносно неї було самостійно скасовано, є безпідставними з огляду на таке.
Правопорушення, пов'язані з корупцією є особливою групою адміністративних правопорушень, які створюють умови власне для корупційних діянь.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету публічної служби чи служби в юридичних особах публічного права та зашкодити суспільним інтересам.
Отже скасування преміювання та повернення до бюджету отриманих ОСОБА_1 грошових коштів не виключає вину останньої у інкримінованих їй правопорушеннях.
Посилання апеляційної скарги на невідповідність протоколу № 140 від 21 березня 2023 року вимогам статті 256 КУпАП, оскільки у ньому невірно указано дату вчинення адміністративного правопорушення, до уваги не беруться, зважаючи на те, що у протоколі при кваліфікації дій особи указано дату вчинення правопорушення - 23 вересня 2021 року.
Інші обставини на які посилається заявник, зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини у вчинені ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 1727 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а її дії за частинами 1 та 2 статті 1727 КУпАП кваліфіковані правильно.
Ураховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, обставин їх вчинення, даних про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до неї адміністративного стягнення з урахуванням статті 36 КУпАП у вигляді мінімального розміру штрафу передбаченого за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький