Справа № 186/121/23
Номер провадження № 2/0186/124/23
29 травня 2023 року м.Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Янжули С. А.
секретар - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,
25 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 2012 по 2014 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач. Фактично шлюбні відносини припинилися ще в 2013 році, з того часу відповідач покинув її і дитину, його місцезнаходження їй невідоме. Свої батьківські обов'язки відповідач не виконує, дитина з 2013 року по даний час з батьком не бачиться, останній не приймає участі у її вихованні, піклуванні, утриманні, матеріальної допомоги дитині не надає, не дбає про здоров'я та розвиток дочки, від виконання батьківських обов'язків самоусунувся. Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 18 липня 2014 року №408/633/14-ц з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2018 року №308/4354/18 розмір аліментів було змінено на тверду грошову суму - 1 100 гривень на місяць, рішенням цього ж суду №308/11438/19 від 27 лютого 2020 року розмір аліментів змінено на 1 900 гривень на місяць, однак відповідач аліменти на дитину не сплачує, має заборгованість.
Просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати по справі покласти на відповідача.
Позивач та її представник - адвокат Бондарєв О.Г., в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовільнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, про дати розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність на адресу суду не надходило. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, при ухваленні рішення по справі, просить врахувати їх висновок.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає за необхідне позов задовільнити.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому 11 серпня 2012 року шлюбі.
Від даного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 22 січня 2013 року.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області №408/626/14-ц від 01 жовтня 2014 року шлюб між сторонами розірвано. Судом встановлено, що фактично шлюбні відносини сторони припинили з жовтня 2013 року.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 18 липня 2014 року №408/633/14-ц з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача, утримання дитини в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2018 року №308/4354/18 розмір аліментів було змінено на тверду грошову суму - 1 100 гривень на місяць, рішенням цього ж суду №308/11438/19 від 27 лютого 2020 року розмір аліментів змінено на 1 900 гривень на місяць.
Заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/494/22 від 10 листопада 2022 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , за її місцем реєстрації або проживання.
Судом встановлено, що малолітня дитина сторін проживає разом з матір'ю (позивачем) у м.Ужгороді, Закарпатської області, знаходиться на її повному піклуванні та утриманні.
Довідкою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 01 листопада 2022 року підтверджується, що 14 травня 2020 року відкрито ВП №61976287, за яким не проводилося стягнення з ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2022 року по 28 жовтня 2022 року за виконавчим листом №308/11438/19 від 27 лютого 2020 року про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 900 гривень щомісячно.
Довідкою КНП "Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" №1079 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку у сімейного лікаря, її батька - ОСОБА_2 не бачили жодного разу разом з дитиною під час її захворювань та лікування.
Письмовими заявами вихователя та класного керівника ОСОБА_3 , характеристикою дитини, підтверджується, що вони жодного разу не зустрічалися з батьком дитини, не спілкувалися з ним, з чого можна зробити висновок, що батько дитини не цікавиться її навчанням і не бере участі в її вихованні.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача від 12 грудня 2022 року підтверджується, що малолітня дитина - ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю, батько дитини, згідно заяви ОСОБА_1 , за останніми даними, проживає в рф, вихованням дитини не займається з 2018 року, здоров'ям дитини не цікавиться, аліменти не платить з лютого 2022 року, іншої матеріальної допомоги не надає. Повно та всебічно дослідивши всі обставини, орган опіки та піклування встановив, що батько дитини свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею, не надає допомоги, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тому вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дочки.
Згідно ст.ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У постанові Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаний норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
30 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 523/11247/19, провадження № 61-5950св22 (ЄДРСРУ № 107586046) досліджував питання щодо юридичних наслідків висновку органу опіки та піклування.
Частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру.
Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.
Суд погоджується висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки суду доведено, що відповідач протягом тривалого часу самоусунувся від виконання батьківських обов'язків відносно дочки ОСОБА_3 , не піклується про неї, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її здоров'ям, навчанням, тощо. Дитина проживає разом з матір'ю, знаходиться на її повному утриманні, останньою створені всі належні умови для повноцінного розвитку дитини. Відповідач за рішенням суду повинен сплачувати аліменти на утримання дитини щомісячно, однак аліменти не сплачує, має заборгованість.
Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав. Постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).
Питання про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини вже вирішене.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки суду доведено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір по справі в розмірі 1 073,60 гривень, сплачений нею при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-283 ЦПК України, ст.ст. 75, 80, 84, 91, 164, 165, 180 СК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - задовільнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця сел.Біловодськ, Луганської області, по відношенню до малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (однієї тисячі сімдесяти трьох) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: С.А.Янжула.