Справа № 175/1547/23
Провадження № 2-а/175/16/23
Рішенням
Іменем України
25 травня 2022 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Реброва С.О.
при секретареві - Гейко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови серії БАБ №029268 від 20 серпня 2021 року -
встановив:
30 березня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови серії БАБ №029268 від 20 серпня 2021 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, 20 серпня 2021 року СРПП ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції, ОСОБА_2 , складено постанову серія БАБ № 029268 від 20 серпня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу у розмірі 20400,00 грн.
Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні порушення.
На його думку постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного: згідно з постанови серія БАБ №029268 від 20 серпня 2021 року у якій зазначено, що 20 серпня 2021 року о 13 год. 30 хв. в с. Чумаки по вул. Вишнева водій ОСОБА_1 керуючи авто ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 будучі позбавлений права керування від 05.05.2021 р. Дніпропетровським районним судом.
Разом з тим, зазначене місце скоєння адміністративного правопорушення, а саме АДРЕСА_1 , не дає можливості з'ясувати де саме було начебто здійснено адміністративне правопорушення, оскільки с. Чумаки, є у декількох районах різних областей. А відсутність будь-яких прив'язок до місцевості робить неможливим встановлення конкретного місця вчинення правопорушення, що є однією з необхідних обставин для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення.
05 травня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області по справі №175/1318/21 (провадження № 3/175/487/21) була винесена постанова про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В позові ОСОБА_1 зазначає, що після отримання постанови суду від 05 травня 2021 року, мав намір оскаржити її, однак, через свій похилий вік, стан здоров'я та хвороба завадила зробити це у визначений КУпАП строки.
Крім цього посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 р. № 211 та з 12 березня до 03 квітня 2020 р. на усій території України установлено карантин, який неодноразово було продовжено. Та звернення Ради суддів України до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін. Також, Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020 р.).
Просить врахувати поважність причин, за якими було пропущено строк на апеляційне оскарження постанови суду, та те, що ОСОБА_1 звертався з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року.
Позивач зазначає, що інспектор при винесенні постанови порушив правила розгляду справи щодо адміністративного правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі, а тому позивач вважає вказану постанову незаконною, винесену без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури. Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
ОСОБА_1 у адміністративній позовній заяві просив звернути увагу суду на те, що розгляд справи починаючи з начебто з його зупинки до винесення постанови про накладення адміністративного стягнення склав 5 хвилин, що не є співмірним з визначеним нормами КУпАП, де передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. На його думку, цей факт викликає сумнів про те, що поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач в судове засідання з'явився та заявив, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши відзив на позов, згідно якого просив суд розглядати справи у відсутність представника та у задоволенні вимог відмовити.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року.
01 липня 2021 року матеріали справи № 175/1318/21 разом з апеляційною скаргою надійшли до Дніпровського апеляційного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за вхідним номером 33-9513.
20 липня 2021 року в судовому засіданні було поновлено строк на апеляційне оскарження та задоволено клопотання про виклик свідків.
29 вересня 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги на постанову від 05 травня 2021 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/1318/21 Дніпровським апеляційним судом була винесена постанова, якою постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік, - скасовано. Постановлена нова, згідно якої ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім цього, з додатків доданих до адміністративної позовної заяви вбачається, що у постанові від 20.08.2021 р. (а.с.17) відсутній підпис особи, відносно якого складено протокол. На а.с. 33 міститься розписка, що представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження лише 24.03.2023 р., а сам ОСОБА_1 дізнався про складену постанову відносно нього за ч.4 ст.126 КУпАП лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від державного виконавця.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів
Положеннями статей 276, 278, 279, 280-285 КУпАП встановлено, які дії орган (посадова особа) повинен провести при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, чітко регламентовано порядок розгляду справи та обставини, які при цьому підлягають з'ясуванню, зокрема: місце розгляду справи; строки розгляду справи; порядок розгляду справи, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279'1 - 279'4 цього Кодексу.
Принцип застосування адміністративної відповідальності лише за наявності вини. Застосування відповідальності без наявності вини, можливо лише у випадках, прямо передбачених законодавством, що регулює конкретні суспільні правовідносини.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
За приписами ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) озсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №029268 від 20 серпня 2021 року, винесена з порушенням норм адміністративного законодавства, оскільки постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 року на момент складання вищезазначеного протоколу не набрала законної сили, оскільки 20.07.2021 року Дніпровським апеляційним судом було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП та відкрито апеляційне провадження.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно адміністративного судочинства України завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу, власності, прав та інтересів підприємств, установ, організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання у громадян поваги до Конституції та інших законів України, поваги до гідності та честі інших громадян, виконання своїх обов'язків, правил співжиття, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Таким чином, в зв'язку з задоволенням позовних вимог понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 536,80 грн. підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст.ст. 7, ч. 1 ст. 122, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови серії БАБ №029268 від 20 серпня 2021 року - задовольнити.
Постанову серії БАБ №029268 від 20 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 20 400 гривень, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідальність за яке передбачено ч.4 ст. 126 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 126 КУпАП у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - з Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Ребров