ЄУН 336/4728/23
провадження № 3/336/2834/2023
іменем України
26 травня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 КУпАП,-
за участі:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
встановив:
24 травня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 053391, складений 17 травня 2023 року в с. Зарічне, ДОП СП ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Журибіда Миколою Олександровчем про те, що 14 травня 2023 року о 19-00 год. в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції поводився зухвало, агресивно висловлювався грубою нецензурною лайкою в їх адресу, штовхався намагався кинути каміння та неодноразові зауваження не реагував та продовжував протиправні дії чим вчинив злісну непокору законним вимогам працівникам поліції про припинення протиправних дій, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
В протоколі зазначено свідки - ОСОБА_2 , потерпілі відсутні.
До протоколу додано: супровідний лист, рапорти працівників поліції, пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 , копія паспорту, витяг щодо особи з підсистеми адмінпрактика, компакт-диск.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, не погодився з обставинами викладеним в протоколі, пояснив, що був 14 травня 2023 року близько 19-00 год прийшов додому та побачив вдома колишню співмешканку, яка збирала свої речі, між ними виникла сварка в ході якої вона декілька разів ногою вдарила його по нозі після чого викликала поліцію. Працівники по приїзду до нього додому поліції почали від нього щось вимагати, він не зрозумів, що саме він нього вимагають і в розмові іноді використовував нецензурну лайку, проте ці слова лунали не на адресу працівників поліції, а від обурення, оскільки не розумів, що від нього вимагають, він знаходиться в себе вдома.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Таким чином, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини у справі на підставі доказів, зібраних особою, яка склала протокол.
Відповідно до вказаного протоколу вбачається, що поліцейський кваліфікував дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП, оскільки нею не було виконано законного розпорядження поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а отже доведенню підлягає відповідний склад адміністративного правопорушення, який полягає, зокрема, у доведенні обставин щодо: особи, яка безпосередньо висловлювала розпорядження; законність відповідного розпорядження; висловлювання відповідного розпорядження наполегливо та неодноразово; виконання особою, яка висловлювала розпорядження службових обов'язав; обов'язок особи, яка притягається до адміністративної відповідальності виконати відповідне розпорядження; невиконання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідного розпорядження тощо.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.92 р. № 8 згідно зі ст. 185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги чи розпорядження співробітника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не викладена фабула правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, які саме законні розпорядження або вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків не виконані.
Відповідно до статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До протоколу додано: супровідний лист, рапорти працівників поліції, пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 , копія паспорту, витяг щодо особи з підсистеми адмінпрактика, компакт-диск.
Вказаними доказами не доведено вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні зазначеного правопорушення.
Згідно протоколу та доданих матеріалів потерпілих не має.
В протоколі не зазначено прізвище, імені та по батькові, а також посади особи, яка безпосередньо висловлювала розпорядження, що унеможливлює встановлення усіх інших обставин справи.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_2 слідує, що вона раніше проживала з ОСОБА_1 14 травня 2023 року ввечері вона пішла до нього додому забрати речі між ними виникла сварка і вона викликала працівників поліції, коли приїхали поліцейські на їх прохання припинити свої дії він не реагував та ліз до них, їм довелося його заспокоїти.
Вказаний свідок не пояснював, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції поводився зухвало, агресивно висловлювався грубою нецензурною лайкою в їх адресу, штовхався намагався кинути каміння тощо.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , події відбувалися в нього вдома, на що вказував і свідок, а тому зазначене в протоколі місце вчинення правопорушення суперечить матеріалам справи.
Рапорти працівників поліції наявні в матеріалах справи суд не бере до уваги, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути однозначним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Відеозапис не відтворює всіх дійсних обставин справи.
Супровідний лист, копія паспорту, витяг щодо особи з підсистеми адмінпрактика, не є доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП.
Інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП суду не надано.
Адміністративний матеріал не містить достатніх доказів винності особи.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Фактично, жодна із обставин зазначена в протоколі не підтверджена належним доказом.
Працівниками поліції не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично відсутній виклад саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09 червня 2011 року, заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн. ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням". Тим більше "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia",рішення від30травня 2013 року, заява N 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини третьоїстатті 6Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення ("проведення несанкціонованого пікету"), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні в справі "Карелін протиРосії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від20.Вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до статті 17Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, а отже провадження у справі належить закрити відповідно до пункту 1 статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, у зв'язку з недоведеністю наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 10, 11, 185, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік