26 травня 2023 р. Справа № 520/883/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 520/883/22
за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1
до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про скасування арешту майна,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 залишено без задоволення позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту майна.
На зазначене судове рішення ОСОБА_1 03.02.2023 подала апеляційну скаргу. До апеляційної скарги позивач додала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України., в обґрунтування якої зазначено, що повний текст судового рішення не було направлено позивачу та представникам поштою, 7 листопада 2022 року представником позивача було подано до Харківського окружного адміністративного суду через скриньку заяву (датована 3.11.2022) на видачу повного тексту судового рішення по справі. В зв'язку з особливостями роботи Харківського окружного адміністративного суду під час воєнного стану судові рішення виготовляються тривалий час, тому повний текст рішення отримано представником в канцелярії суду першої інстанції лише 12 січня 2023 року. Саме з цього часу з врахуванням обґрунтувань прийнятого рішення судом у позивача та його представника з'явилася можливість обґрунтувати свої апеляційні доводи. Вказує, що 30-ти денний термін з дати отримання представником позивача повного тексту рішення настає 11 лютого 2023 р., апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 6 жовтня 2022 р. подана 3 лютого 2023 р., тобто протягом 30 з дати отримання повного тексту рішення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 наведені у клопотанні підстави для поновлення строку визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
Також скаржнику роз'яснено наслідки невиконання вимог цієї ухвали встановлені ст. 299 КАС України.
Відповідно до п. 2, 5 ч. 6, ч. 7 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Апеляційна скарга подана через підсистему "Електронний суд" представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Пономаренко Г.О.
Згідно з довідкою Другого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 09.05.2023 було доставлено до електронного кабінету адвоката Пономаренко Г.О. 11.05.2023 о 14:31.
На виконання вимог цієї ухвали від представника позивача до суду надійшли додаткові обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказана заява обґрунтована тим, що представники позивача Федорової О.В. були присутні в судовому засіданні суду першої інстанції до виходу суду до нарадчої кімнати, копія повного тексту оскаржуваного судового рішення на електронну адресу представника позивача Пономаренко Г.О. не була надіслана, оскільки секретарем суду було помилково надіслано таке рішення на іншу схожу електронну адресу. Також копія повного тексту судового рішення не була надіслана позивачу або її представникам засобами поштового зв'язку. У зв'язку з цим адвокат позивача Пономаренко Г.О. 07.11.2022 була вимушена звернутися до суду з письмовою заявою до Харківського окружного адміністративного суду та 12.01.2023 отримала копію повного тексту оскаржуваного судового рішення. Оскільки апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дати отримання представником позивача копії судового рішення, вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений на підставі п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України.
Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Матеріали справи свідчать, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 ухвалене за наслідками розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участі представників позивачів. При цьому в судовому засіданні 06.10.2022 проголошено повний текст судового рішення.
Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги в межах встановленого законодавством строку є 07.11.2023. Апеляційна скарга подана позивачем ОСОБА_1 до суду 03.02.2023.
Згідно з ч. 2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульоване статтею 121 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Згідно з усталеної практики Верховного Суду, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд враховує доводи скаржника про те, що представники позивача Федорової О.В. були присутні в судовому засіданні 06.10.2022 до виходу суду до нарадчої кімнати. Також наявними у матеріалах справи доказами (т. 2 а.с. 200) підтверджується, що копія судового рішення на електронну пошту представника позивача ОСОБА_1 - Пономаренко Г.О. не надходила, оскільки в електронній адресі на яку було надіслано таке рішення допущено помилку.
Разом з цим суд також враховує, що представники позивача ОСОБА_1 - Пономаренко Г.О. та Куденко Д.О. брали участь в судовому засіданні 06.10.2022 в якому проголошено повний текст оскаржуваного судового рішення. Та обставина, що представники позивача не стали очікувати проголошення судового рішення свідчить лише про те, що вони не скористались своїми процесуальними правами бути присутніми під час проголошення судового рішення та отримати його копію згідно з ч. 1 ст. 251 КАС України. Ця обставина не спростовує того факту, що представники Федорової О.В. були обізнані щодо дати ухвалення оскаржуваного судового рішення.
У свою чергу, із заявою про отримання копії судового рішення від 06.10.2022 представник ОСОБА_3 звернулась до суду лише 07.11.2022 та отримала його в приміщенні суду лише 12.01.2023. При цьому жодних обставин, що носять об'єктивний характер та перешкоджали представникам позивача звернутися до суду із заявою та отримати копію оскаржуваного судового рішення від 06.10.2022 раніше ніж 12.01.2023 або ознайомитись зі змістом судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого воно було надіслано судом 06.10.2022 та оприлюднено 11.10.2022, клопотання про поновлення строку не містить.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд вказував на відсутність будь-яких доказів та аргументів на підтвердження обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу ОСОБА_1 та її представникам отримати копію оскаржуваного судового рішення від 06 жовтня 2022 року та подати апеляційну скаргу в строки, передбачені процесуальним законом. Проте звертаючись до суду із заявою про поновлення строку скаржник наявність таких обставин не довів.
Варто зазначити, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.
При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (див. ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 та від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Також варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Дослідивши зміст поданої позивачем заяви, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не обґрунтував наявності поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги і в заяві, поданій на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 09 травня 2023 року, постановленій у цій справі, про залишення апеляційної скарги без руху. Жодних фактичних даних та аргументів на підтвердження обставин, які об'єктивно перешкоджали ознайомленню з оскаржуваним судовим рішенням після 06 жовтня 2022 року та поданню апеляційної скарги в строки, передбачені процесуальним законом, скаржником не надано.
Отже, процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Скаржник не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Зважаючи на положення чинного процесуального законодавства та зміст ухвали від 09 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, постановленої у цій справі, а також значний проміжок часу, що сплинув з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, дати його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень до дня подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження, що наведена ОСОБА_1 у заяві про поновлення процесуального строку, а відтак визнає таку неповажною.
Поновлення судом строку на апеляційне оскарження з урахуванням зазначеного вище не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з ч.3 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на викладене, беручи до уваги пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 520/883/22 - залишити без задоволення.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 року по справі № 520/883/22 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова