Справа № 420/5878/23
26 травня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року протиправною;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач вказує, що у березні 2018 року йому було здiйснено перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 вiд 21.02.2018 року та на пiдставi виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській областi довiдки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
Постановою №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 року по 30.12.2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
На виконання п. 3 Постанови №103 позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 рою щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту Постанови №103, та місячним розміром отриманої особою пенсії.
Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі, а отже з порушенням строків виплати.
Відтак, на думку позивача, несвоєчасне нарахування суми пенсії відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно було при виплаті пенсії нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, згідно Закону №2050, проте такі дії вчинені не були, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
12.04.2023 року по суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з огляду на таке.
Відповідач зазначив, що доплата до пенсії позивачу за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 в сумі 34768,56 грн. виплачувалась з 01.01.2019 в розмірі 724,35 грн., а з 01.01.2020 - в розмірі 1448,69 грн. в порядку, визначеному законодавством України.
Станом на 01.07.2021 відкладена законодавством виплата спірних доплат позивачу проведена в повному обсязі. Відповідні доплати визначені на умовах Постанови Кабінету Міністрів України №103 зараховано на поточний рахунок позивача та починаючи з 01.01.2019 виплачувались разом з пенсією.
Відповідач також посилається на те, що відповідно до ст. 8 та 63 Закону №2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які виплачуються пенсіонерам за результатом зробленого перерахунку, є складовою частиною Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду України. До того ж, при розгляді справи необхідно врахувати обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.
Що стосується заявленої позивачем компенсації втрати частини доходів, відповідач зазначив, що згідно ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов'язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу. Сума нарахованої та сплаченої на виконання Постанови №103 доплати до пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків яких сплачується компенсація. Поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась позивачу своєчасно.
Враховуючи вищевказане, відповідач зазначає, що нарахування та виплата спірних сум доплат до пенсії проведені Головним управлінням в межах наданих повноважень, без порушення умов та термінів виплати, визначених Законом, а тому підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням термінів їх виплати позивачу немає.
Також у відзиві відповідач посилався на порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у чинній редакції), як пенсіонер МВС.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
На підставі пункту 3 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року та згідно з постановою КМУ №988 від 31.08.2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року, виходячи з складових грошового забезпечення поліцейського за нормами, чинними на 01.01.2016 року.
12.10.2022 року позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, якою просив здійснити нарахування та виплату компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (а.с. 10).
У відповідь на вказане звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 08.11.2022 року вих. №18432-15996/Ш-02/8-1500/22 повідомило позивачу про таке.
Головним управлінням ОСОБА_1 02.04.2018 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 на умовах та у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова) на підставі наданої ліквідаційною/комісією ГУ МВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку Пенсій за нормами, чинними за січень 2016 року, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”.
Виплату перерахованих пенсій відповідно до Постанови особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводилась з 1 січня 2018 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась в такому порядку:
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;
з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Доплата за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 в сумі 34768,56 грн. виплачувалась до пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 в розмірі 724,35 грн., а з 01.01.2020 - в розмірі 1448,69 грн., в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі (а.с. 11).
Таким чином, відповідач прохання позивача щодо виплати компенсації втрати доходів не задовольнив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч. 2 ст. 2).
Згідно ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19 від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції чинній на момент проведення перерахунку), п. 3 якої було визначено перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 рік, №96, ст.3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови №103 визнано нечинним.
24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 №1088 “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” (набрала чинності із 01.01.2020), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі №640/620/20 (набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року) ч. 2 п. 1 постанови №1088 визнано протиправною та нечинною.
Разом з тим, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року по справі № 640/620/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року.
ВС зазначив, що оскаржуваними положеннями постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 постанови №103.
У пункті 2 Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян” (проблема, яка потребує розв'язання) також зазначено, що у зв'язку із скасуванням пунктів 1, 2, 3 постанови №103 за рішеннями судів, створилася ситуація правової невизначеності в частині виплати особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам, перерахованих у 2018 році сум пенсій.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 640/620/20 від 30.11.2022 зазначено, що “…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту положень підпункту 2 пункту 1 оскаржуваної постанови Уряду №1088 дає підстави вважати, що з 01.01.2020 Урядом встановлено порядок виплати пенсій, які з 01.01.2016 перераховані з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), а також відсоткової виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р, а не визначено підставу для перерахунку таких пенсій та складові грошового забезпечення для відповідного перерахунку пенсій.
Тобто, оскаржуваними положеннями постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 постанови №103...”.
Крім того, вирішуючи спір, суд зазначає, що виплата пенсії позивачу здійснювалась з урахуванням приписів законодавства, яке діяло станом на дату виникнення спірних правовідносин, в межах виділених бюджетних асигнувань, отже в даному випадку вина пенсійного органу у несвоєчасній виплаті перерахованої пенсії позивачу відсутня.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах діяв на підставі та у спосіб, що передбачений законами України, а отже відсутній факт несвоєчасного нарахування та виплати пенсії позивачу та відсутні підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки пенсія позивача за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року перерахована та виплачена в порядку встановленому чинною на час здійснення перерахунку постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 (яка скасована в судовому порядку) і постановою №1088, яка є чинною, відсутні законодавчі підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 5, ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 року по справі № 640/620/20, суд враховує при вирішенні даної справи.
Отже, оскільки позивачу пенсія нараховувалась та виплачувалась на підставі чинних, на час здійснення перерахунку та виплати норм, підстави для компенсації позивачу втрати частини доходів відсутні.
Відтак, відсутні й правові підстави вважати, шо ГУ ПФУ в Одеській області у спірних правовідносинах діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачений законами України.
Що стосується посилань відповідача у відзиві на пропуск строку звернення із заявленим позовом, суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а, згідно яких, у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, судом встановлено, що підставою звернення позивача до суду стало незадоволення відповідачем його заяви щодо виплати компенсації втрати доходів.
Вказана відмова викладена у листі відповідача від 08.11.2022 року (а.с. 11).
Застосовуючи вищевказані висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що аналіз змісту листа ГУПФУ в Одеській області від 08.11.2022 року дає підстави для висновку, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин, саме з моменту отримання листа-відповіді розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів щодо моменту отримання позивачем листа-відповіді, проте, навіть якщо брати за точку відліку, з якої розчався перебіг процесуального строку для звернення до суду з позовом, дату оформлення листа-відповіді ГУПФУ в Одеській області - 08.11.2022 року, то й у такому разі також є очевидним той факт, що позовна заява подана у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статтею 122 КАС України.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Враховуючи відмову у позові, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 122, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.