26 травня 2023 року Київ № 320/18102/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, третя особа Рада адвокатів м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії ,
до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 з вимогами до ННПО "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та невідображення відомостей у Єдиному реєстрі адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua для загального доступу про адвоката ОСОБА_1; зобов'язати відповідача внести відомості до Єдиного реєстру адвокатів України та невідображення відомостей у Єдиному реєстрі адвокатів України про адвоката ОСОБА_1 на підставі витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №028687 від 18.04.2019.
Дослідивши позовну заяву у межах повноважень, наданих ст.ст.171 КАСУ, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, з наданням заявникові десятиденного строку для усунення недоліків, шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому: окремо кожного відповідача, його поштової адреси; ЄДРПОУ, засобів зв'язку та адреси електронної пошти. При цьому, суд не приймає до уваги таке визначення відповідача як недержавна некомерційна організація професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, оскільки кожна із названих організацій є самостійним юридичним утворенням, має свій код ЄДРПОУ, р/р, тощо тому суду незрозуміла прив'язка двох самостійних юридичних суб'єктів до однієї позовної вимоги та підстави для такого об'єднання; позовних вимог щодо кожного відповідача; викладенням позовних вимог щодо кожного із відповідачів; викладення обставин, якими підтверджуються позовні вимоги з посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину позовної заяви, зокрема, але невиключно, яким чином відповідач вправі вплинути на відображення відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України; зазначення підстав внесення до Єдиного реєстру адвокатів України документально непідтвердженої інформації про статус адвоката; надання доказового підтвердження, що Покотило І.М. та Рафальська І.В. були уповноважними особами на підписання таких документів як свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю; обгрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача бездіяльністю суб'єкта владних повноважень із розкриттям змісту порушених прав.
При цьому суд зазначає, що цитування у позовній заяві положень законів та нормативно-правових актів та їх оспорювання без належної фактичної аргументації не є обгрунтуванням тверджень про протиправністт дій/рішень відповідача.
Крім того, суд зазначає, що ч.1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
На підставі пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд звертає увагу, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності ННПО "Національна асоціація адвокатів України" та вимога зобов'язання вчинити певні дії є двома самостійними вимогами, які за своєю формою, змістом та наслідками різняться між собою, відтак утворюють і самостійні підстави для оплати кожної із них судовим збором.
Щодо посилання позивача на рішення Верховного Суду, суд вказує на таке: згідно експертної думки судді Верховного Суду Сердюка В. "...Незважаючи на термінологічну розбіжність, констатуємо, що «висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах» як раз і є «висновком за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд», а також «висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права», та який має міститися у мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.
Відтак мотивувальну частину постанови суду касаційної інстанції умовно можна поділити на дві частини: безпосереднє мотивування та правовий висновок - висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Щодо доцільності посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено такий правовий висновок, слід зазначити, що кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними. Як наголосила ВП ВС, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 396 ЦПК України у разі відкриття касаційного провадження на підставі п. ч. 2 ст. 389 ЦПК України касаційний перегляд справи по суті спору можливий лише за встановлення того, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові ВС та на який посилалася особа в касаційній скарзі, стосується правовідносин, які є подібними, а отже відсутні підстави для закриття касаційного провадження. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів, це питання кожної окремої справи. Отже, для того, аби правильно надати відповідь щодо застосування висновку у подібних правовідносинах, необхідно розглядати правовий висновок «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Відтак посилання на постанову, у якій викладено такий правовий висновок, не означає безумовного співпадіння правовідносин та подібності даної справи до тієї, на яку було зроблено посилання". Ще одним актуальним є питання, яке полягає у вирішенні проблеми формування правового висновку Верховного Суду, тобто що можна вважати таким висновком - постанову колегії у складі трьох суддів, колегії у складі п'яти суддів, палати, об'єднаної палати Верховного Суду). "Зважаючи на суто процесуальний характер підстав, наведених у ст. 411 ЦПК України, для обов'язкового скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд, а також те, що постанова у цьому разі не є остаточним рішенням у справі, такі висновки не можна вважати «висновками щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах» у класичному розумінні цього поняття" - зазначив суддя Верховного Суду та зробив наступний висновок "Системний аналіз наведених положень ЦПК України у частині повноважень колегії касаційного суду у складі трьох суддів, дозволяє зробити висновок, що у постановах, прийнятих колегією у складі трьох суддів, «нові» висновки з питань застосування права, як правило, не викладаються, натомість, виходячи із принципу правової визначеності, наголошується на актуальності вже існуючих правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду".
Зважаючи на недоведеність позивачем застосування положень ст.ст.160,161 КАСУ у подібних правовідносинах та відсутність посилання на постанову Великої палати Верховного Суду з висновком на цей рахунок, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача, в порядку усунення недоліків позовної заяви, сплатити судовий збір за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Рада адвокатів міста Києва, - залишити без руху.
Встановити заявникові п'ятиденний строк з моменту одержання копії ухвали для усунення недоліків позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.