26 травня 2023 року м. Київ Справа № 320/18370/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., за участю секретаря судового засідання Крисько Р.І.,
представників позивача: Іващенка Д.А., Макаревича О.С.,
представників відповідача: Тарасовича А.С., Куліди А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за заявоюГоловного управління ДПС у м. Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ»
простягнення коштів за податковим боргом,
25.05.2023 о 10:40 год Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» коштів за податковим боргом у загальному розмірі 160792912,47 грн.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку та податку на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино).
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, забезпечують визначення в передбачених Податковим кодексом України та іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, а також вживають заходів щодо погашення податкового боргу у межах наданих їм повноважень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/18370/23, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду на 26.05.2023 об 11:00 год.
Відповідач надіслав відзив на заяву, зі змісту якого вбачається, що він заперечує проти задоволення вимог позивача про стягнення коштів за податковим боргом у зазначеному вище розмірі.
Відповідач звертає увагу на те, що в рамках правовідносин, що виникли між платником податків і податковим органом, існує спір про право, оскільки, на думку відповідача, в рахунок несплаченого підприємством узгодженого податкового зобов'язання в силу вимог Податкового кодексу України здійснюється зарахування наявної у відповідача переплати з відповідного податку, збору, платежу. Разом з тим, окремі заяви відповідача про перерахування надміру сплачених коштів на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу залишені контролюючим органом без виконання, а щодо поданих у подальшому відповідачем заяв - відсутня інформація про їх розгляд по суті на час звернення позивача до суду в терміновому порядку.
Поза увагою податкового органу також залишилась та обставина, що відповідач оскаржив в адміністративному порядку вимогу про сплату боргу, а рішення контролюючого органу, що винесене по суті вимог, заявлених у скарзі, на час звернення до суду, не отримано відповідачем.
Відповідач також звернув увагу на те, що в силу вимог Указу Президента України від 10.03.2023 № 145/2023, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідач не в змозі скористатися власними коштами та активами для погашення узгодженого грошового зобов'язання. Водночас, термінове звернення податкового органу до суду з даною заявою без врахування існуючого на даний момент законодавчого механізму перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, надміру зарахованих до відповідних бюджетів, внаслідок чого грошове зобов'язання/податковий борг відповідача було б погашено повністю, свідчить про порушення позивачем основних принципів податкового законодавства, у тому числі в частині рівності усіх платників перед законом та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
У судовому засіданні, призначеному на 26.05.2023, представники позивача підтримали вимоги та просили суд задовольнити заяву у повному обсязі.
Представники відповідача вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні вимог з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» (ідентифікаційний код 43363902, місцезнаходження: м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 14 А, офіс 26) зареєстроване в якості юридичної особи 22.11.2019, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як платник податків відповідач перебуває на обліку (за основним місцем податкового обліку) у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДПС у Київській області.
Відповідно до даних інформаційної системи оперативного обліку платежів, яка забезпечує податковий орган інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами, за відповідачем рахується податковий борг за платежами: єдиний податок - у сумі 47335139,47 грн; податок на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино) - у сумі 113457773,00 грн.
Так, судом встановлено, що у березні 2023 року відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з єдиного податку за лютий 2023 року, відповідно до якої платником податків самостійно визначено розмір податкового зобов'язання за цим платежем у сумі 47376700,86 грн.
Узгоджене податкове зобов'язання у визначений пунктом 57.1 статті 57 та підпунктом 9.6 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України строк сплачено відповідачем частково у сумі 41561,39 грн. Залишок несплаченого узгодженого податкового зобов'язання у сумі 47335139,47 грн платником податків до бюджету не перераховано.
13.04.2023 податковим органом винесено вимогу № 0008207-1303-2615 про сплату боргу у сумі 47335139,47 грн, яку надіслано рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача.
У подальшому відповідачем подано податковому органу податкову декларацію з податку на прибуток за I квартал 2023 року, відповідно до якої платником податків самостійно визначено розмір податкового зобов'язання за платежем податок на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино) у сумі 148462707,00 грн.
У строки, передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, узгоджене грошове зобов'язання за наведеним вище видом платежу відповідачем сплачено частково за рахунок переплати у сумі 35004934,00 грн. У свою чергу залишок несплаченого узгодженого податкового зобов'язання у сумі 113457773,00 грн платником податків до бюджету не перераховано.
Як зазначає позивач, наявність у відповідача податкового боргу є підставою для вжиття контролюючим органом заходів, направлених на зменшення абсолютного значення суми такого боргу, у тому числі шляхом стягнення такого боргу в судовому порядку. Звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач пояснює необхідністю оперативного реагування на правовідносини, що виникли у питанні реалізації контролюючим органом своєї компетенції у сфері податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
На підтвердження спливу строку, з яким чинне законодавство, зокрема, положення пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України та частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства, пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із заявою про стягнення коштів за податковим боргом, контролюючим органом надано суду докази вручення відповідачу 24.04.2023 вимоги про сплату боргу від 13.04.2023 № 0008207-1303-2615 рекомендованим поштовим відправленням.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Єдиний податок в силу вимог статті 10 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, порядок нарахування та сплати якого визначено главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
В силу положень пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий (звітний) період, дорівнює календарному місяцю.
Відповідно до підпункту 9.7 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для місячного податкового (звітного) періоду, крім випадків, передбачених цих пунктом.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 9.7 цього пункту для подання податкової декларації (підпункт 9.6 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Особливості оподаткування букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино) визначено пунктом 141.5 статті 141 Податкового кодексу України.
Так, згідно з підпунктом 141.5.1 пункту 141.5 статті 141 Податкового кодексу України суб'єкти, що здійснюють букмекерську діяльність, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно з податком на прибуток за ставкою, визначеною у пункті 136.1 статті 136 цього Кодексу, сплачують податок на дохід за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу.
В силу вимог підпункту 134.1.5 пункту 134.1 статті 134 та пункту 136.5 статті 136 Податкового кодексу України податок на дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу, є частиною податку на прибуток.
Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (пункт 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).
За базовий звітний період, що дорівнює календарному кварталу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається податковим боргом платника податків (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Пунктом 60.1 статті 60 цього Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняту податкову вимогу; контролюючий орган зменшує суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Таким чином, стягнення коштів з метою погашення податкового боргу здійснюється, у тому числі у судовому порядку, у разі, якщо платник податків не вживає самостійних заходів, направлених на зменшення абсолютного значення податкового боргу.
Так, в силу вимог пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено, зокрема:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.
Як зазначає представник відповідача, 20.03.2023 з метою використання визначеного пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України права на погашення податкового боргу з єдиного податку за рахунок переплати з іншого податку відповідачем подано податковому органу відповідну заяву.
Вказану заяву платника податків залишено позивачем без виконання, що стало підставою для оскарження підприємством вимоги про сплату боргу від 13.04.2023 № 0008207-1303-2615 в адміністративному порядку (скарга від 24.05.2023 надіслана відповідачем засобами електронного зв'язку 24.05.2023 та зареєстрована контролюючим органом 25.05.2023 - у день звернення позивача до суду).
Крім того, у травні 2023 року, після самостійного нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи за I квартал 2023 року та у зв'язку з відсутністю можливості оплати цього зобов'язання власними коштами та майном, окрім тих, що сплачені до бюджету надмірно, підприємством було подано ряд аналогічних заяв (від 11.05.2023 та 15.05.2023) із визначеним напрямом перерахування надміру сплачених коштів: на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу, що є предметом розгляду у даній справі.
Відповідей про позитивне та/або негативне вирішення цього питання від контролюючого органу ним не отримано.
Таким чином, на думку відповідача, на момент звернення позивача до суду із заявою про стягнення з підприємства коштів за податковим боргом, у податкового органу відсутні підстави вважати, що платник податків самостійно не вживає заходів для погашення власної податкової заборгованості або вжиті ним заходи не дали свого позитивного результату.
Крім того, на думку відповідача, наявність у нього переплати за платежем: «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» є підставою для погашення податкового боргу за платежем: «податок на прибуток від здійснення букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино)» за рахунок цієї переплати без подання підприємством заяви, оскільки в силу вимог чинного законодавства такі платежі є частиною податку на прибуток.
У свою чергу представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що заяви, які подані відповідачем 11.05.2023 та 15.05.2023, розглянуті контролюючим органом, відповідно, 22.05.2023 та 25.05.2023 (у день звернення позивача до суду) та залишені без виконання та без розгляду з підстав необхідності проведення відповідних перевірочних заходів з метою встановлення у платника податків наявності переплати за відповідними податками, зборами, платежами. Доказів отримання таких рішень відповідачем представником позивача суду не надано.
Представники відповідача, у свою чергу, звернули увагу суду на відсутність у позивача повноважень залишати заяви платника податків без розгляду та вважають, що податковий орган чинить безпідставні перешкоди у погашенні підприємством податкового боргу самостійно.
Наведені вище обставини, на думку представників відповідача, свідчать про те, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути вирішені за допомогою спеціальної («безспірної») форми судового провадження, передбаченої статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в такому випадку процедурна обмеженість розгляду, що зумовлена терміновістю, не може превалювати над дотриманням належних гарантій судового захисту, які забезпечує загальне позовне провадження.
З цього приводу суд враховує наступне.
В силу положень частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням податкових і митних органів здійснюється на підставі заяви таких суб'єктів щодо вичерпного кола питань, встановленого цією нормою.
Згідно з частинами четвертою-п'ятою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
При цьому вказаною вище нормою не передбачено право суду на закриття провадження у спорах цієї категорії у випадку встановлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі.
Таким чином, наявність спору про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому на етапі прийняття відповідної заяви і відкриття судом провадження у справі можлива перевірка лише наступних умов: 1) наявність обставин, визначених у пункті 98.2 статті 98 Податкового кодексу України, які мають бути доведені; 2) додержання податковим органом строку подання заяви упродовж 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду; 3) дотримання податковим органом вимог до заяви у письмовій формі, передбачених частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, після відкриття провадження у справі за заявою, поданою контролюючим органом в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.02.2023 в адміністративній справі № 640/17091/17.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що спір про право в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у тому випадку, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право.
Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору, оскільки така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
Слід також звернути увагу і на процедурний аспект, який відображає використання платником податків будь-якого встановленого законодавством механізму для вчинення об'єктивно необхідних дій, спрямованих на усунення передумов звернення податкового органу із відповідною заявою.
Враховуючи наведені висновки та зважаючи на положення вказаних вище норм податкового законодавства, суд вважає, що оскарження відповідачем до контролюючого органу вищого рівня вимоги про сплату боргу є використанням встановленого законодавством механізму захисту, спрямованого на відновлення порушеного права, а його незгода з залишенням без розгляду та без виконання заяв про перерахування надміру сплачених коштів на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу, а також із бездіяльністю податкового органу стосовно погашення частини податкового боргу за рахунок переплати (без заяви платника податків) свідчить про наявність спірних аспектів, які потребують вирішення та не підтверджують беззаперечності застосування спеціального заходу (в даному випадку - стягнення коштів за податковим боргом).
Таким чином, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви податкового органу про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що заявник має право звернутися до суду в загальному порядку, який дозволяє вирішити спір між сторонами з дотриманням визначених процедурних гарантій реалізації права особи на судовий захист.
Окремо суд наголошує, що в силу вимог положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду проводиться стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати стягненню з позивача - суб'єкта владних повноважень - не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242, 244, 250, 255, 262, 268, 269, 283 Кодексу адміністративного судочинства Укра
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві, поданої в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» коштів за податковим боргом, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Харченко С.В.