про залишення позовної заяви без руху
26 травня 2023 року Київ № 320/18049/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.01.2023 № 80111300017915 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання"; зобов'язання відповідача повторно розглянути поданий пакет документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання та прийняти відповідне рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали позову, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням заявниці десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому:
обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги з посиланням на докази, якими ці обставини підтверджені, зокрема, але не виключно: причини та підстави перебування на території України із зазначенням часу та місця перебування; коли, ким та на підставі яких документів була оформлена посвідка на тимчасове проживання позивачки в Україні від 08.02.2022 №800277668; підстави перебування позивачки на території України; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав; подання квитанції про сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн.; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на докази, якими підтверджена поважність причин пропуску такого строку.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд зважає на таке:
відповідно до ч. 3 ст. 161 КАСУ до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір"(далі - ЗУ №3674-VI).
За подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб,- (ч.3ст.4 ЗУ №3674-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 1 січня 2023 року, становить 2684,00 гривень.
Відповідно до положень абз.2 ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У прохальній частині позовної заяви заявлено дві вимоги немайнового характеру, однак судовим збором оплачена лише одна. Отже, позивачці необхідно оплатити судовий збір за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн.
Крім того, згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до п. 10, пп. 14 п. 19, п. п. 20, 21 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.
Після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземець та особа без громадянства зобов'язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка на тимчасове проживання передається приймаючій стороні, яка зобов'язана подати її територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем проживання іноземця та особи без громадянства протягом десяти днів з моменту зняття з реєстрації.
Нездана посвідка на тимчасове проживання вважається недійсною.
Посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
Копія рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання видається територіальним органом або підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві та особі без громадянства під розписку або надсилається рекомендованим листом таким особам і приймаючій стороні не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня його прийняття.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, повинна здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 3 пункту 19 цього Порядку, повинна здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України протягом місяця з дня звільнення від відбування покарання. При цьому відмітка про видачу посвідки в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, анулюється (вкладний талон вилучається). Посвідка, яку зазначені особи не здали, підлягає вилученню.
Про скасовані посвідки територіальний орган або підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення інформує ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Скасована посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.
Іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАСУ, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність порушення його права, свободи та інтересу; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення, чи в інший визначений законом строк звернення. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство унеможливлює звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, коли таке звернення виходить за розумні межі. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, оскаржуване рішення відповідача видане ним 19.01.2023, при цьому, як вбачається із наявної в матеріалах справи відповіді ДМС України від 20.02.2023, позивачкою оскаржувалося вказане рішення в адміністративному порядку (скарга від 03.02.2023), тобто, станом на 03.02.2023 позивачка була обізнана про існування вказаного рішення, однак з даним позовом позивачка звернулася лише 19.05.2023, тобто з пропуском спеціального строку звернення з позовом до суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку, - ч.1 ст.123 КАС України.
Отже, позивачці необхідно надати суду доказово підтверджену заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду для вирішення питання можливості відкриття провадження за поданою позовною заявою.
Частиною 1 ст. 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,- залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Копію ухвали надіслати (вручити) позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.