Справа № 758/2591/23
Категорія 67
09 травня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
09 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем 28 лютого 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 99, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхнього малолітньої сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову щодо вимоги про розірвання шлюбу позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем у неї не склалося у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння між ними, їхні різні погляди на сімейне життя та через втрату почуття взаємної любові, внаслідок чого ведення спільного побуту між ними та їхнє спільне проживання припинене.
Щодо вимоги про стягнення аліментів позивач заяву обґрунтувала тим, що від шлюбу у них з відповідачем народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з матір'ю та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач допомоги на утримання дитини не надає, хоча є здоровим та працездатним, а тому вона просить стягнути з нього аліменти на дитину у визначеному нею розмірі.
Ухвалою судді від 27 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.
В судове засідання позивач не з'явилася, від її представника надійшла до суду заява про розгляд за їх відсутності, у якому позовні вимоги підтримано у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 28 лютого 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, про що складено актовий запис №99, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим вказаним відділом ДРАЦСу.
Від шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.
В обґрунтування позову позивач стверджує, що подружнє життя у неї з відповідачем не склалося та протягом тривалого часу вони спільно не проживають, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Крім того, подальше збереження шлюбу та примирення між ними є неможливим, оскільки це суперечить її інтересам та інтересам їхньої дитини.
Судом беруться до уваги такі доводи, оскільки їх повністю визнав відповідач, який не заперечив щодо розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту його заяви, поданої до суду 10 квітня 2023 року.
При цьому судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові КЦС ВС від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18 (61-3235св19), згідно з якою закріплена статтею 111 Сімейного кодексу України норма щодо необхідності вжиття заходів до примирення подружжя є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Таким чином, з'ясувавши дійсні мотиви розірвання шлюбу, враховуючи наявність у сторін неповнолітньої дитини та те, що сторони висловили взаємну згоду на розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить із такого.
Як вбачається із вищенаведеного свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки переселенця № 3007-7501383189 від 27 жовтня 2022 року, виданої Подільським РУПСЗН у м. Києві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає/перебуває за адресою АДРЕСА_1 .
Із доводів позивача, наведених в обґрунтування позову, судом встановлено, що дитина перебуває на утриманні матері, тоді як батько участі в її утриманні не приймає.
Судом приймаються до уваги такі її доводи, оскільки будь яких належних та допустимих доказів на їх спростування відповідачем до суду не подано.
При цьому судом приймається до уваги, що відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позов, але натомість подав заяву про визнання позовних вимог.
Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ч.2 ст. 182 цього Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2833 грн.
Крім того, при розгляді даної справи суд також виходить із положень статті 27 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, якою передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, а також заважаючи на те, що з матеріалів справи не вбачається наявності у відповідача інших утриманців чи даних про його поганий стан здоров'я, який би перешкоджав йому у виконанні батьківських обов'язків щодо його неповнолітнього сина, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача.
Вирішуючи питання розміру аліментів, суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому судом також враховується положення ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, згідно з яким за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Із урахуванням наведеного та встановлених судом обставин справи, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, суд вважає вірним стягнути з відповідача на користь позивача на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у частковому виразі, а саме у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто 09 березня 2023 року та до дня досягнення дитиною повноліття.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору - у розмірі 1073,60 грн. на користь позивача ОСОБА_1 (по вимогах про розірвання шлюбу) та 1073,60 грн. - на користь держави (по вимогах про стягнення аліментів).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 лютого 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 99, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Оренбург, російська федерація, аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 березня 2023 року та до дня досягнення повноліття дитиною.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. О. Ковбасюк