Справа № 500/1194/23
26 травня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , підприємець, позивач) звернулася до суду з позовом до Тернопільської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000011/1 від 23.02.2023.
Позов обґрунтовано тим, що у лютому 2023 року з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару - ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), призначеного для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів, уповноваженим представником ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA403070000052U1 від 17.02.2023 з вартістю товару згідно рахунку по 0,98 дол. США/кг з документами на підтвердження митної вартості за ціною договору.
Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA403070/2023/000011/1 від 23.02.2023, яким скоригував митну вартість товару за ціною договору щодо (подібних) ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України (далі - МК України) до суми 1,4377 дол. США/кг, аргументуючи наступним: декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару; документально не підтверджено числові значення складових митної, які є обов'язковими при її обчисленні та не подано документів, що підтверджують митну вартість товарів; для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; не подано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); декларантом не подано інших платіжних та/або бухгалтерських документів (за наявності), що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; не надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; до митного оформлення декларантом не подано сертифікат походження, що передбачено п. 4.8 зовнішньоекономічного договору від 23.05.2022 №KZEP-22; згідно з договором транспортного експедирування від 01.09.2018 №1 декларантом до митного оформлення не було надано: заявку, платіжний документ, що підтверджує оплату наданих транспортних послуг; поданий до митного оформлення прайс-лист не містить періоду дії цін, а тому не взято митним органом до уваги; митним органом встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 10.12.2022 №1КТ758264 вказано судно GSL SYROS 249W, а у рахунку від 09.02.2023 №1 вказано судно MANCHESTER MAERSK 248W; заявлена митна вартість товару є нижчою, ніж вартість подібних товарів раніше ввезених на територію України.
Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Підприємець вказує, що на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено у повному обсязі. Додатковим підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення було подано: комерційну пропозицію, рахунок-проформу, прайс-лист, калькуляцію, лист ДП “Укрпромзовнішекспертиза”.
Позивач зауважує, що жодних розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення, і які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не було. Спростовуючи мотиви оскаржуваного рішення, позивач зауважує на таке:
відсутність сертифікату походження товару жодним чином не впливає на ціну товару та його митну вартість;
вартість перевезення оцінюваних товарів підтверджена достатніми і належними транспортними (перевізними) документами, а ті, що не долучені (як от рахунок-фактура стосовно перевезення на території України), то відповідна послуга на день митного оформлення не була надана в повному обсязі, а тому рахунку-фактури від виконавця транспортних послуг не було долучено декларантом; відсутність даних документів не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару;
страхування вантажу не було обов'язковим з огляду на умови постачання;
вимога митного органу щодо оформлення прайс-листа з зазначенням періоду дії цін, є надуманою.
Декларантом подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, а митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Позивач вказує, що у відповідача були всі документи, які підтверджували можливість визначити митну вартість товару за ціною договору. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за ціною договору щодо ідентичних товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
20.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.55-62). В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 17.02.2023 уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію, у якій до митного оформлення заявлено товар - ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів. До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю 105-2, 106-2. Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.
Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено розбіжності у поданих документах, зокрема, до митного оформлення не надано сертифікат походження товару, що не відповідає пункту 4.8 зовнішньоекономічного договору від 23.05.2022 № KZEP-22; до митного оформлення не надана заявка клієнта експедитору про надання транспортно-експедиційних послуг, яка передбачена за умовами договору транспортного експедирування від 01.09.2018 № 1, банківський документ про оплату транспортно-експедиційних послуг; поданий до митного оформлення прайс-лист не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін; встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 10.12.2022 № 1KT758264 - GSL SYROS 249W, у рахунку від 09.02.2023 № 1 - MANCHESTER MAERSK 248W.
Митний орган вважав, що у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.
Додатково поданих документів уповноваженою особою декларанта було недостатньо для підтвердження визначеної митної вартості за ціною договору. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки вартість подібних товарів є значно вищою. В оскаржуваному рішенні (у гр.33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної. Митна вартість товару визначена за ціною договору щодо подібних (ідентичних) товарів згідно зі статтею 59 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено за ЕМД від 06.01.2023 №UA500500/2023/559 на рівні 1,4377 дол. США/ кг.
Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
26.04.2023 представником позивача доучено докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (а.с.79-84).
Ухвалою суду від 21.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.
Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 07.12.2009, є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.
23.05.2022 між компанією «CONNEX LLC» (США, продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Україна, покупець) укладено контракт № KZEP-22, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити полімери різних марок і різного призначення у подальшому іменований товар, у повній відповідності з технічними характеристиками, в кількості і на умовах FОВ Ксіамент, CFR, CІF, CРТ порт України, Польщі, Румунії або інший згідно з додатками до цього контракту.
На виконання цього зовнішньоекономічного договору, згідно з рахунком-проформою № DSR-202247 від 22.11.2022, рахунком-фактурою (інвойс) № DSR-202247 від 22.11.2022 позивачем на митну територію України ввезено товар - ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат).
17.02.2023 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 було подано до митного оформлення МД типу ІМ40ДЕ № 23UA403070000052U1, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), марки TLE-101 - 88 000 кг, внутрішня в'язкість 0,8020-0,8080 дл/г, температура розплаву 247,9 градусів C, ацетатальдегід 0,45-0,47 ppm, вміст вологи - 0,03 %, COOH 31,2-33,3 ммоль/кг. Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів. Торгівельна марка: DSR, Виробник: DRAGON SPECIAL RESIN (XIAMEN) CO., LTD Китай (CN)».
До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:
пакувальний лист № 264 від 05.12.2022;
рахунок-проформа № DSR-202247 від 22.11.2022;
рахунок-фактура (інвойс) № DSR-202247 від 22.11.2022;
коносамент № 1KT758264 від 10.12.2022;
накладна УМВС № 2151275248 від 15.02.2023;
накладна УМВС № 2151275255 від 15.02.2023;
накладна УМВС № 2151275289 від 15.02.2023;
накладна УМВС № 2151275305 від 15.02.2023;
декларація про походження товару № DSR-202247 від 22.11.2022;
платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 7 від 03.01.2023;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1 від 09.02.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № KZEP-22 від 23.05.2022;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 22.11.2022;
договір про надання послуг митного брокера № б/н від 31.08.2022;
договір (контракт) про перевезення № 1 від 01.09.2018;
інші некласифіковані документи - сертифікат бенефіціара № б/н від 22.11.2022;
копія митної декларації країни відправлення № 370820220000682207 від 06.12.2022.
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «підстава п.3.3.4. Переліку індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митниць для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено».
Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: «Відповідно до частини другої статті 53 МК України прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи».
Уповноваженою особою декларанта додатково було надано:
прайс-лист № б/н від 22.11.2022:
калькуляцію № б/н від 22.11.2022;
комерційну пропозицію № б/н від 22.11.2022;
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 200 від 21.02.2023.
Листом № б/н від 23.02.2023 декларант повідомив митницю про те, що по даній декларації подані всі документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000011/1 від 23.02.2023, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Декларантом подані додатково такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: копія митної декларації країни відправлення, прайс-лист, калькуляція ціни продавця, комерційна пропозиція, лист Укрпромзовнішекспертиза. Також, декларантом 23.02.2023 надіслано заяву №б/н та повідомлено митний орган про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною четвертою статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 23.05.2022 № KZEP-22 (далі - Договір). Згідно з Договором, разом з товаром покупцеві повинні бути надані оригінали наступних документів, зокрема, сертифікат походження (пункт 4.8). Однак, до митного оформлення даний документ не поданий.
Згідно з договором транспортного експедирування від 01.09.2018 № 1: пункт 2.4.2 - до обов'язків клієнта входить: надати експедитору заявку про надання транспортно-експедиційних послуг не пізніше, ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження. Проте до митного оформлення такий документ поданий не був; пункт 3.2 - клієнт оплачує рахунки експедитора упродовж 3-х банківських днів з дати його отримання. До митного оформлення подано рахунок від 09.02.2023 № 1, у якому наявне посилання на договір від 01.09.2018 № 1, однак банківський платіжний документ, що підтверджував би оплату не поданий.
Поданий до митного оформлення прайс-лист не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін.
Крім цього, встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 10.12.2022 № 1KT758264 - GSL SYROS 249W, у рахунку від 09.02.2023 № 1 - MANCHESTER MAERSK 248W.
Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, дійшли згоди визначення митної вартості згідно з положеннями статті 59 МК України. Митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (ідентичних) товарів згідно зі статтею 59 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено за ЕМД від 06.01.2023 №UA500500/2023/559 на рівні 1,4377 дол. США/ кг».
Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України та подав митному органу нову митну декларацію 23UA403020002806U7 від 24.02.2023, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Підставою для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з № 23UA403070000052U1 від 17.02.2023 були такі обставини:
1) оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 23.05.2022 № KZEP-22, згідно з умовами якого покупцем надається сертифікат походження товару (пункт 4.8), однак до митного оформлення даний документ не поданий;
2) згідно з договором транспортного експедирування від 01.09.2018 № 1 (пункт 2.4.2) до обов'язків клієнта входить: надати експедитору заявку про надання транспортно- експедиційних послуг не пізніше, ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження, (пункт 3.2) клієнт оплачує рахунки експедитора упродовж 3-х банківських днів з дати його отримання. До митного оформлення не надана заявка та платіжний документ, що підтверджував би оплату рахунку від 09.02.2023 № 1;
3) поданий до митного оформлення прайс-лист не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін;
4) встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 10.12.2022 № 1KT758264 - GSL SYROS 249W, у рахунку від 09.02.2023 № 1 - MANCHESTER MAERSK 248W.
На переконання відповідача у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися разом із митною декларацією, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості (чотири описані вище обставини), є безпідставними та надуманими.
Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України. Митний орган необгрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання документів, що підтверджують митну вартість товару, зокрема, страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, а також підтверджують транспортні витрати.
Судом встановлено, що страхування товару не здійснювалося, будь-яка сума як витрати на страхування товару до заявленої митної вартості декларантом не включена. За умовами пункту 4.9 контракту №KZEP-22 від 23.05.2022 позивач як покупець мав право (а не обов'язок) за свій рахунок застрахувати товар, що поставляється за даним контрактом. Відтак, за відсутності страхування товару і витрат на страхування немає, такі документи не могли бути подані відповідачу.
Щодо неподання митному органу сертифікату про походження товарів, то такий документ використовується для підтвердження країни походження товару. Усі товаросупровідні документи, які одночасно з ЕМД надані до митного оформлення, містять інформацію, що країна походження оцінюваного товару Китай. Пунктом 1.2. контракту №KZEP-22 від 23.05.2022 передбачено, що товар який поставляється за цим договором вироблений в Китаї. Питання щодо походження товару не є спірним (митний орган підтверджує це), а відсутність сертифікату походження жодним чином не впливає на ціну товару та визначення митної вартості.
Стосовно не підтвердження витрат на перевезення товару, зокрема, через відсутність заявки клієнта експедитору про надання транспортно-експедиційних послуг, як передбачено пунктом 2.4.2 договору транспортного експедирування від 01.09.2018 № 1, та доказів оплати рахунку від 09.02.2023 №1 згідно з пунктом 3.2 договору, то суд встановив таке.
Декларантом позивача до митного оформлення було подано: договір заявку про надання транспортних послуг №0602/2023КТ від 06.02.2023; рахунок №1 від 09.02.2023 року (перевезення контейнерів MRKU7574220, MRKU9047208, MRKU9124752, MSKU5873266 з Гданська в Медику); накладну №2151275248 від 15.02.2023 року (доставка контейнера MRKU7574220 з ПКП Медика до м. Тернопіль), накладну №2151275255 від 15.02.2023 (доставка контейнера MRK.U9047208 з ПКП Медика до м. Тернопіль), накладну №2151275305 від 15.02.2023 (доставка контейнера MRKU9124752 з ПКП Медика до м. Тернопіль), накладну №2151275289 від 15.02.2023 (доставка контейнера MSKU 5873266 з ПКП Медика до м. Тернопіль).
Вказані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару за напрямками з Ксіамен (Китай) до м. Гданська (Польща), далі до м. Медика (Польща) та м. Тернополя (Україна).
За умовами контракту №KZEP-22 від 23.05.2022 поставка товару здійснювалася на умовах CFR (вартість і фрахт), такі умови зобов'язують продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
Отже, замовником експедиційних послуг (морського фрахту) є постачальник, якому позивачем було перераховано зазначену у поданих митному органу документах вартість товару за умови його доставки до морського порту Гданськ, Польща.
Як вбачається з матеріалів справи перевезення товару по території Польщі, з Польщі до України та в Україні здійснювалося у відповідності до умов договору №1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Експорт Про» (експедитор).
Згідно з пунктами 1.1, 2.1.1 договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта (ФОП ОСОБА_1 ) надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару, у тому числі митно-брокерських послуг. Для цього експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами тощо.
У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Експорт Про» (замовник) уклало договір заявку про надання послуг №0602/20233ЗКТ від 06.02.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Західний Контейнерний Термінал» (виконавець), яким врегульовано порядок надання комплексу послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів (вантажів) замовника на контейнерному терміналі. За умовами договору виконавець надає замовнику різного роду послуги по перевалці вантажів/контейнерів замовника, зокрема, але не виключно: організація завантаження або вивантаження вантажів/контейнерів з залізничного транспорту або автотранспорту, приймання, розміщення, накопичення на складі з проведенням необхідних технологічних операцій в обсягах, кількості, в терміни і за цінами, обумовленими в даному договорі, а також в заявках та додатках до нього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг.
На підтвердження вартості перевезення товару з м. Гданськ (Польща) до м. Медика (Польща) декларантом підприємця до митного оформлення на підтвердження транспортних витрат надано рахунок №1 від 09.02.2023 на суму 118176,00 грн.
Відповідач вважає таких документів недостатньо з посиланням на пункти 2.4.2, 3.2 договору транспортного експедирування від 01.09.2018 № 1 через відсутність доказів оплати рахунку від 09.02.2023 №1 та заявки на надання послуг.
Згідно з пунктом 2.4.2 договору транспортного експедирування від 01.09.2018 № 1, клієнт (тобто позивач) зобов'язується надати експедитору заявку про надання транспортно-експедиторських послуг, не менше, ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до прийому/відвантаження, визначені вимоги до такої заявки.
Пунктом 3.2 цього ж договору визначено, що клієнт оплачує рахунок експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його отримання з переказом вказаних у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.
Стосовно відсутності заявки на надання послуг, то за умовами договору №1 від 01.09.2018 така надається підприємцем як клієнтом експедитору, а тому така не може бути в наявності у позивача.
Щодо відсутності доказів оплати рахунку №1 від 09.02.2023, то за умовами договору дійсно такий мав би бути оплачений станом на 17.02.2023. Представник позивача помилково наводить умови іншого договору - договору заявки про надання послуг №0602/20233ЗКТ від 06.02.2023, який не застосовний до даних обставин.
Разом з тим, відсутність фактичних розрахунків (перерахування коштів), належить до питання виконання господарських зобов'язань між сторонами договору. Відсутність оплати рахунку за надані транспортні послуги, при їх фактичному наданні, не впливає на розмір митної вартості оцінюваного товару.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, відсутність доказів оплати рахунку від 09.02.2023 №1 та заявки на надання послуг транспортного експедирування не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.
Також надуманою підставою коригування митної вартості товару суд вважає посилання митного органу на розбіжності у назві і номері судна у коносаменті від 10.12.2022 та рахунку від 09.02.2023. У коносаменті №1КТ758264 від 10.12.2022 вказано судно GSL SYROS 249W, у рахунку №1 від 09.02.2023 вказано судно MANCHESTER MAERSK 248W. Такі обставини дійсно мають місце, проте на переконання суду вони не стосуються та не впливають на числові значення складових митної вартості.
Ще одна обставина, на яку вказує відповідач, у підставах неприйняття митної вартості товарів за ціною договору, стосується того, що поданий до митного оформлення прайс-лист не містить періоду дії цін. З цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листі від 22.11.2022 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення таким як комерційна пропозиція від 22.11.2022, рахунок-проформа №DSR-202247 від 22.11.2022, рахунок №DSR-202247 від 22.11.2022, то це дає підстави вважати, що ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару.
При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО «Інспектор» та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю ідентичних товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000011/1 від 23.02.2023 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2709,50 грн, перерахований до бюджету згідно з квитанцією №17 від 31.03.2023.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.
Як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 27.03.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Гатало М.Я., додаток до договору від 11.04.2023 з описом наданих адвокатом послуг.
Відповідно до цього опису наданих адвокатом послуг адвокат зобов'язаний надати клієнту правову допомогу в адміністративній справі №500/1194/23 відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.03.2023, а саме: усні консультації з правових питань, усна консультація з оцінки документів по адміністративній справі, оформлення позовної заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду, оформлення відповіді на відзив на позовну заяву, клопотань, позицій клієнта та інших процесуальних документів (при необхідності), гонорар адвоката по результатах розгляду справи (так зазначено у документі). Загальна вартість послуг, вказаних у пункті 1 цього додатку становить 6000,00 грн. Сторони погодили, що клієнт зобов'язаний оплатити адвокату суму 6000,00 грн після розгляду адміністративної справи судом першої інстанції.
Разом з тим позивачем не надано жодного документа, як от актів виконаних робіт, що підтверджують надання адвокатом послуг, описаних у додатку наданих послуг від 11.04.2023. Хоч сам опис йменуються як «опис наданих послуг», проте його зміст вказує лише на зобов'язання, які взяв на себе адвокат, по наданню клієнту правову допомогу в адміністративній справі №500/1194/23, а не на їх виконання.
Відповідно до пункту 2.1.10 договору про надання правової допомоги від 27.03.2023 на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту.
Також не надано доказів проведених розрахунків, однак суд враховує умову, визначену в описі наданих послуг від 11.04.2023 про те, що такі проводяться після розгляду адміністративної справи у суді. Крім того, враховуючи положення частини сьомої статті 139 КАС України, до розміру витрат, включаються ті, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, тому така обставини як відсутність сплати не впливає на висновки суду щодо розподілу судових витрат.
Вказані документи щодо підтвердження витрат на правничу допомогу (копія договору та додатку до нього) представник позивача надіслав 26.04.2023 з доказами їх направлення відповідачу. Представник відповідачів щодо відшкодування витрат на правничу допомогу будь-яких заяв до суду не подав.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат адміністративний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п'ятої статті 134 КАС.
Надаючи оцінку наданим доказам щодо понесених позивачем витрат на надану правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд зауважує, що такий розмір витрат не підтверджений належними і допустимими доказами, зокрема, щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, затраченого часу. При цьому надання послуг, вказаних в описі наданих послуг від 11.04.2023, не прослідковується за матеріалами справи. З процесуальних документів представником позивача оформлена лише позовна заява до суду. В такій ситуації відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат в суді першої інстанції в сумі 6000 грн, такі через їх не підтвердження належними та допустимими доказами повинен нести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000011/1 від 23.02.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2709,50 грн (дві тисячі сімсот дев'ять грн 50 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Тернопільська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576).
Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2023 року.
Суддя Чепенюк О.В.