Справа № 500/992/22
24 травня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області, яка полягає у відмові повернути позивачу помилково сплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та суму пені, стягнути в користь позивача помилково сплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 43460,41 грн. з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Тернопільській області, зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області нарахувати та сплатити позивачу пеню, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків вічних облікової ставки Національного банку України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі, єдиний внесок). Протягом 2018 - 2020 років позивач, як фізична особа - підприємець (основний вид діяльності - діяльність у сфері права), сплатив єдиний внесок в загальній сумі 44679,08 грн. за весь період своєї підприємницької діяльності. Крім цього, позивач вказував, що у зазначений період перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Авакс Проф" на посаді юрисконсульта, яке на користь позивача сплачувало єдиний внесок за вказаний вище період. Позивач вважав, що таким чином сплатив єдиний внесок у подвійному розмірі, що не відповідає меті сплати єдиного внеску. З цього приводу, позивач звертався до відповідача з заявою про повернення помилково сплаченого єдиного внеску за провадження підприємницької діяльності, проте, відповідач відмовив у поверненні єдиного внеску як помилково сплачених сум. Позивач вважає таку відмову безпідставною, а сплачені кошти в розмірі 43460,41 грн. такими, що підлягають поверненню. Крім цього, на думку позивача, помилково сплачені суми єдиного внеску підлягають поверненню одночасно із сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначаються виходячи із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року про закриття провадження у справі № 500/992/22 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
24.03.2023 дану адміністративну справу отримано Тернопільським окружним адміністративним судом (вх.№3766/23).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від. 24.03.2023 справу передано на розгляд судді Дерех Н.В.
Ухвалою суду від 29.03.2023 постановлено прийняти адміністративну справу №500/992/22 до свого провадження, продовжити розгляд адміністративної справи №500/992/22, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов у справі №500/992/22 (від 04.04.2022 вх.№6800/22), в якому заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Авакс Проф" як найманий працівник, згідно з трудовим договором, тобто в розумінні частини 1 статті 4 Закону №2464-VI ТзОВ "Авакс Проф" є платником єдиного внеску як роботодавець ОСОБА_1 , а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI є платником єдиного внеску з господарської діяльності, не пов'язаної з виконанням обов'язків найманого працівника по трудовому договору. Просить врахувати, що позивач не належить до жодної із категорій осіб, які за законом підлягають звільненню від сплати єдиного внеску чи мають пільги. Таким чином, вважає, що позивач, який у 2013-2019 роках здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець мав обов'язок визначити базу нарахування єдиного внеску та сплачувати його суму у розмірі не менше мінімального страхового внеску незалежно від отриманого доходу; вказаний обов'язок позивач виконав.
Позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що підставою для повернення сплачених сум єдиного внеску є те, що протягом грудня 2013 року - листопада 2014 року, лютого, липня, вересня 2015 року, лютого червня 2016 року, січня 2017 року, квітня 2018 року та червня 2019 року позивач доходів від підприємницької діяльності не отримував, підтвердженням чого є банківські виписки.
Крім цього, позивач подав до суду клопотання/заяву, в якій просить врахувати, що отримання чи неотримання доходу від підприємницької діяльності не є визначальним з огляду на обґрунтування позовних вимог, адже визначальним є те, що фізична особа - підприємець зобов'язана сплачувати ЄСВ незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником, так як сплата ЄСВ одночасно і підприємцем і роботодавцем спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Ухвалою суду від 11.04.2023 постановлено позовну заяву у даній справі залишити без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у такий спосіб: 1) сплатити 1984,80 грн. судового збору та подати докази такої сплати. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 18.04.2023 постановлено продовжити розгляд адміністративної справи №500/992/22.
Ухвалою суду від 24.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Таким чином, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними справі матеріалами.
Судом встановлено, що 21.01.2013 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий 22.01.2013 на податковий облік за №19181308462, КВЕД: 69.10 "Діяльність у сфері права" (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, аркуш справи 9). Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група єдиного податку).
Як зазначено Восьмим апеляційним адміністративним судом у Постанові від 14.03.2023 у справі №500/992/22, однією із підстав для повернення сплачених сум єдиного внеску у справі №500/992/22, є те, що протягом грудня 2013р. - листопада 2014р., лютого, липня, вересня 2015р., лютого, червня 2016р., січня 2017р., квітня 2018р. та червня 2019р. позивач доходів від підприємницької діяльності взагалі не отримував.
Наведеному кореспондує зміст заяви позивача про зміну підстав позову в адміністративній справі №500/992/22.
Як вбачається із квитанцій та платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, за період з 4 кварталу 2013 року по 4 квартал 2019 року позивач сплати єдиний внесок в загальній сумі 43460,41 грн.
Суми сплати єдиного внеску підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформованими 28.12.2021 Форма ОК-7.
Відповідно до наказу №120 від 16.12.2013 та трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач у період з 16.12.2013 по 01.09.2020 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АВАКС ПРОФ» на посаді юрисконсульта.
Згідно довідки ТОВ "АВАКС ПРОФ" від 26.01.2021 за №33, за звітні періоди починаючи з грудня 2013 року по вересень 2020 року (включно) ТОВ "АВАКС ПРОФ" сплачено за найману особу ОСОБА_1 суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кожен (без виключення) звітний місяць зазначеного вище звітного періоду в розмірі, передбаченому законодавством.
11.02.2021 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Тернопільській області із заявою, в якій просив перерахувати помилково сплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 43460,41 грн.
В даній заяві позивач зазначив, що підставою для повернення коштів сплачених сум єдиного внеску є те, що протягом грудня 2013 - листопада 2014, лютого, липня, вересня 2015 року, лютого, червня 2016 року, січня 2017 року, квітня 2018 року та червня 2019 року, доходів від підприємницької діяльності позивач не отримував, підтвердженням чого є банківські виписки. Також, в заяві позивач вказав, що помилково сплачені суми єдиного внеску підлягають поверненню одночасно із сплатою нарахованої на ці суми пені.
Однак, листом Головного управління ДПС у Тернопільській області за №11567/6/19-00-24-04/20029 від 12.08.2021 позивачу відмовлено у поверненні помилково сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі, Закон № 2464-VI).
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як вбачається з абзацу третього пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI не є платниками єдиного внеску роботодавці за цивільно-правовими договорами, укладеними з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що позивач з 2013 по 2020 роки перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Авакс Проф» на посаді юрисконсульта.
Крім того, у вказаний вище період позивач здійснював господарську діяльність у сфері права як фізична особа-підприємець, який взятий на податковий облік (22.01.2013) та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що позивач, крім роботи за трудовим договором провадив господарську діяльність як фізична особа-підприємець, що не пов'язана з роботою юрисконсультом.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, здійснення позивачем господарської діяльності в якості фізичної особи - підприємця та отримання доходу від такої діяльності підтверджується деклараціями платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2014-2020 роки, які подані позивачем до контролюючого органу.
Саме щодо цієї господарської діяльності позивач вважається платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI як фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, є здійснення такою особою господарської діяльності та отримання від неї доходу, який є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому, такий платник єдиного внеску зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити його суму у розмірі не менше мінімального страхового внеску незалежно від отриманого доходу.
При цьому, суд вважає, що наведений вище обов'язок не залежить від сплати роботодавцем єдиного внеску за позивача як за найманого працівника, оскільки, на переконання суду, провадження господарської діяльності фізичною особою-підприємцем та одночасне виконання цією фізичною особою роботи як найманим працівником не є взаємовиключними обставинами щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску, якщо такі роботи не виконуються ним як фізичною особою-підприємцем на підставі цивільно-правових договорів.
Як свідчать обставини даної справи, позивач перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Авакс Проф" як найманий працівник, згідно з трудовим договором.
Відтак, тобто в розумінні частини 1 статті 4 Закону №2464-VI ТзОВ "Авакс Проф" є платником єдиного внеску як роботодавець ОСОБА_1 .
Поряд з цим, у розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є платником єдиного внеску з господарської діяльності, не пов'язаної з виконанням обов'язків найманого працівника по трудовому договору.
Вирішуючи даний спір по суті, судом не здобуто та позивачем суду не подано доказів належності позивача до категорій осіб, які за законом підлягають звільненню від сплати єдиного внеску чи мають пільги.
Отже, на переконання суду, позивач, який у 2013-2019 роках здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець мав обов'язок визначити базу нарахування єдиного внеску та сплачувати його суму у розмірі не менше мінімального страхового внеску незалежно від отриманого доходу.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує те, що вказаний обов'язок позивач виконав, оскільки в матеріалах справи містяться звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, з яких видно самостійно визначену суму, на яку нараховується єдиних внесок, розмір єдиного внеску (34,7% - з 2013 по 2015 роки, 22% за 2016 по 2019 роки), усього до сплати, за спірні періоди, а саме: з грудня 2013 - листопада 2014, лютого, липня, вересня 2015 року, лютого, червня 2016 року, січня 2017 року, квітня 2018 року та червня 2019 року.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 за період з 2013-2019 подано звіти до Головного управління ДПС в Тернопільській області про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, та добровільно сплачував зазначені суми в звітності єдиного внеску, які зараховано до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі змісту Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року №435, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (пункт 16 розділу II Порядку № 435).
Отже, на переконання суду сплачений самостійно ФОП ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок за період здійснення ним підприємницької діяльності у загальному розмірі 43460,41 грн., не є помилково сплаченим, у зв'язку із чим позовна вимога щодо стягнення в користь позивача помилково сплачених суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 43460,41 грн. з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Тернопільській області не підлягає до задоволення.
Крім цього, згідно абзацу другого частини третьої ст. 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення в користь позивача помилково сплачених суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 43460,41 грн. з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Тернопільській області, не підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання Головного управління ДПС у Тернопільській області нарахувати та сплатити позивачу пеню, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків вічних облікової ставки Національного банку України.
Слід зазначити, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачений позивачем в загальній сумі 43460,41 грн. суд розцінює як самостійно добровільно сплачений і, на думку суду, не є безпідставно стягненим податковим органам у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 24 травня 2023 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 : місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області: місцезнаходження вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003 код ЄДРПОУ 44143637.
Головуюча суддя Дерех Н.В.