Справа №500/900/23
26 травня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого та зарахованого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10452,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно договору купівлі - продажу від 16.02.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №516, ОСОБА_1 придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Того ж дня 16.02.2023 ОСОБА_1 сплачено 10452,89 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №0.0.2862691484.1.
Вважає, що такий збір сплачено безпідставно, оскільки житло позивачем придбавалося вперше, а відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
09.03.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про формування та подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення помилково зарахованого до бюджету збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10452,89 грн.
13.03.2023 листом №1900-0604-8/10625 позивачу відмовлено у поверненні вказаних коштів, тому звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
05.04.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Вважає, що позивач має надати до суду додаткові докази на підтвердження придбання житла вперше.
У відзиві на позов відповідач також просить залучити приватного нотаріуса Білецьку Н.А. до участі в розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Вирішуючи подане відповідачем клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Таким чином, згідно з частиною другою статті 49 КАС України у заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Окрім цього, підставою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є обґрунтоване передбачення, що рішення суду у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Вирішуючи клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд зазначає про його безпідставність з огляду на те, що відповідач не обґрунтував на підставі положень статті 49 КАС України, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки приватного нотаріуса Білецької Н.А. При цьому суд наголошує, що положення статті 49 КАС України передбачають можливість залучення третіх осіб не для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи (такий розгляд справи суд проводить незалежно від участі у справі третіх осіб), як вважає відповідач, а у разі коли рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки третіх осіб. Зі змісту вказаної позовної заяви судом не встановлено обставин, які б свідчили, що рішення суду у даній справі може вплинути на права, свободи та інтереси приватного нотаріуса Білецької Н.А.
Відтак відсутні підстави для залучення приватного нотаріуса Білецької Н.А. до участі в розгляді справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
07.04.2023 від представника позивача адвоката Фльорківа О.В. до суду надійшло клопотання при приєднання до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 КАС України, справу за поданою позовною заявою, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив таке.
На підставі договору купівлі - продажу квартири від 16.02.2023, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №516, ОСОБА_1 (покупець) придбав у ОСОБА_2 (продавець) однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4 цього договору продаж квартири вчинено за 104289,00 грн.
При цьому, згідно матеріалів справи, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, що становить 10452,89 грн та підтверджується квитанцією №0.0.2862691484.1 від 16.02.2023.
Позивач 09.03.2023 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення сплаченої суми збору у зв'язку із тим, що він як особа, яка придбала нерухоме майно вперше, звільняється від сплати такого збору.
Листом від 13.03.2022 №1900-0604-8/10625 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу роз'яснено порядок повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та зазначено, що у Головного управління відсутні підстави для задоволення заяви.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997, №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Постанова №866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пункт 15-3 Порядку №1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає наступний зміст:
"Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування".
З наведених вище положень Закону №400/97-ВР та Порядку №1740 вбачається, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зауважує, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25.09.2020 включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.
З 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях пункту 15-2 Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, деталізовано зміст поняття "придбаває житло вперше", яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Зі змісту Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови - відповідно оскаржити таке рішення до суду.
У цій справі позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.
Звернувшись 09.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з проханням сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10452,89 грн, позивачем було додано наступні документи:
копію паспорта ОСОБА_1
копію квитанції від 16.02.2023 №0.0.2862691484.1,
копію договору купівлі-продажу квартири від 16.02.2023,
копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.02.2023,
копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.03.2023,
копію довідки №117.22-27/17/6554/2023-19/вих від 02.03.2023, виданої Філією - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк",
копію відповіді ТОВ "МБТІ" від 27.02.2023 №127/07-2.
Аналогічні документи надані позивачем і до позовної заяви.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.03.2023 ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2023.
За змістом довідки від 02.03.2023 №117.22-27/17/6554/2023-19/Вих філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк", виданої ОСОБА_1 видно, що він включений у списки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 . Житлові чеки використано на суму 2,26 грн, залишок - 1,94 грн.
Згідно з довідкою ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" №127/07-2 від 27.02.2023 станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва, виданого 18.03.1997, згідно розпорядження органу приватизації №21732 від 18.03.1997.
Отже, наведені вище докази підтверджують факт набуття ОСОБА_1 права власності на житло - 1/5 частки квартири АДРЕСА_4 , у порядку безоплатної приватизації, до моменту придбання квартири за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.2023.
Суд звертає увагу, що як вже було вказано вище, змінами до Порядку №1740 усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну "придбавають". Зокрема, під "придбаває житло вперше" необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Аналізуючи наведене, слід прийти висновку, що під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію.
При цьому визначальною умовою для звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна є підтверджений на час придбання житла факт відсутності права власності на будь-яке інше житло безвідносно способу його набуття (купівлі, введення в експлуатацію, приватизацію, тощо).
Тобто виключно особи, які не мають у своїй власності жодного житла на час здійснення операцій купівлі нерухомого майна, мають право не сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а сплачений збір за таке майно повинен бути повернутий особі за її заявою, як помилково зарахований.
Наявність у позивача права власності на 1/5 частки квартири, набутої у процесі безоплатної приватизації, на момент придбання ним квартири 16.02.2023 свідчить про відсутність в нього права на звільнення від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20, в якій вирішувалося питання: чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна, зокрема, попередньо отримавши частину житла у межах процедури безоплатної приватизації. Так, у вказаній справі позивач особа, яка сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, на момент купівлі квартири мала зареєстроване право власності на 1/4 частку квартири, яке нею було набуто в процесі безоплатної приватизації. Верховний Суд дійшов висновку, що позивач до придбавання квартири набув права власності на житло, а тому він не є особою, яка придбаває житло вперше, а, отже, не звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна в порядку, передбаченому пунктом 15-2 Порядку №1740.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане в силу приписів Порядку №1740 в повній мірі спростовує доводи ОСОБА_1 про безпідставність сплати ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 16.02.2023 та свідчить про наявність у позивача обов'язку сплатити такий збір, оскільки право власності на житло ним набуто не вперше.
Таким чином, з урахуванням вимог пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 15-1 Порядку №1740, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, відмовляючи позивачу у вчиненні дій спрямованих на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, діяв правомірно та в межах своїх повноважень. Відтак правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати подання про повернення позивачу суми такого збору відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов'язання сформувати та подати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого та зарахованого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10452,89 грн відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 26 травня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ,, РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769);
третя особа:
- Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 39, м. Тернопіль, 46025, код ЄДРПОУ: 37977599) .
Головуючий суддя Мартиць О.І.