26 травня 2023 року м. Рівне №460/6169/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправним та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №347682 від 28.02.2023.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
06.04.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що на момент перевірки у водія був відсутній протокол перевірки технічного стану на тягач, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відтак оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
25.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом яких твердження відповідача безпідставними, а тому позов підлягає задоволенню.
25.04.2023 відповідач подав заяву, у якій позивач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух» автомобільний перевізник повинен дотримуватись вимог Закону, мати і пред'являти під час здійснення перевірки автомобільного транспорту відповідні документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення, у тому числі, протокол перевірки технічного стану на тягач, зокрема, для безпечного перевезення вантажу. У зв'язку з цим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
26.01.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку на а/д М-19 345км + 580м ППГВК транспортного засобу VOLVO номерний знак НОМЕР_1 , причепа марки JANMIL, номерний знак НОМЕР_2 . За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 337136 від 26.01.2023.
В даному акті зафіксовано, що на момент перевірки, у водія транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу був відсутній протокол перевірки технічного стану на тягач марки JANMIL, номерний знак НОМЕР_2 , що є порушенням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за дане порушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій з актом ознайомлений під підпис без жодних зауважень.
На підставі вказаних вище обставин, 28.02.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №347682, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000грн.
Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу другого, третього частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.
Частиною першою статті 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону №2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 2 Порядку №1567 передбачено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із пунктом 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Згідно з статтею 22 Закону №2344-III, технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.
Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб'єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.
Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.
Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до ст.23 Закону №2344-III, контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов'язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.
Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.
У період між обов'язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Отже, порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Статтею 35 Закону України «Про транспорт» від 30.06.2019 №3353-ХІІ передбачено:
частина 1 - транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
частина 8 - періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (частина 9).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 затверджено Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до п.1 Порядку №137, порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно із пунктом 18 Порядку №137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.
У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що в контексті Закону України «Про автомобільний транспорт» протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, та повинен бути пред'явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Матеріалами справи стверджується, що 26.01.2023 позивачем здійснювались внутрішні перевезення вантажу без наявних на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу - тягача марки JANMIL, номерний знак НОМЕР_2 .
Натомість, до позовної заяви позивачем надано, зокрема, копії міжнародного сертифікату №UA1175333, терміном дії до 08.09.2023; міжнародного сертифікату №UA1175334, терміном дії до 08.09.2023; міжнародного сертифікату №UA025499 та міжнародного сертифікату №UA-LZ-2203858.
При цьому, надання позивачем до суду таких документів не спростовує того факту, що на момент проведення перевірки у водія вони були відсутні, що має наслідком відповідальність згідно ст.60 Закону №2344-ІІІ.
Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 802/1836/17-а та від 01 липня 2020 року у справі №К/9901/22356/18.
Отже, Актом від 26.01.2023 №337136 встановлено факт порушення позивачем вимог законодавства, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ.
З вказаним актом водій транспортного засобу був ознайомлений під підпис. Жодних зауважень щодо встановленого порушення останнім зазначено не було.
Так, згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2023 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин необхідних для прийняття відповідного рішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що поданий адміністративний позов не належить до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Небесної Сотні, буд. 34,м.Рівне,Рівненська обл.,33013. ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Повний текст рішення складений 26.05.2023.
Суддя Олег ГРЕСЬКО