26 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/6122/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341921 від 10.02.2023 винесену виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ходаківським Є.В. щодо накладання адміністративно-господарського штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №341921 від 10.02.2023 винесена виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ходаківським Є.В. є незаконною та такою, що винесена з порушенням порядку прийняття постанови уповноваженою особою, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Через відділ документального забезпечення суду 04.04.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем здійснювалось внутрішнє перевезення вантажу за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону №2344-ІІІ, а саме товарно-транспортної накладної. Вказує, що відсутність товарно-транспортної накладної на момент перевірки, а також наявність вантажу (а саме сої) підтверджується поясненнями водія в оскаржуваному акті проведення перевірки, а тому накладено штраф за абз.3 ч.1 ст.60 вказаного Закону на позивача.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу (тягача) марки MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа BODEX KIS 3WA державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.13-14).
Відповідно до направлення від 02.12.2022 за №040/В на рейдову перевірку 11.12.2022 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Зоз І.Б. здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN TGX 18.480/BODEX KIS 3WA державний номерний знак НОМЕР_3 - напівпричеп, НОМЕР_4 - тягач, водій ОСОБА_1 .
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної.
За результатами перевірки було складено акт №347345 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.12.2022. Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту перевірки (а.с. 15).
На підставі даного акту перевірки, виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ходаківським Є.В. складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.02.2023 за №341921, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн (а.с. 35).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив таку у досудовому порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті, втім оскаржувану постанову першим заступником голови залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, що слугувало зверненню позивача за судовим захистом із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2344-III), відповідно до ст.1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно ст.1 Закону №2344-III, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ від 05.04.2001 державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Даний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
- вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
- вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
- документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «;Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
В силу вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
За правилами, визначеними у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
- дата і місце складання;
- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Як передбачає п. 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який має бути у водія при здійсненні ним перевезень вантажів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки відсутності зазначеного документа особа, яка проводить перевірку, повинна зазначити про це в акті з посиланням на порушену норму.
Як встановлено матеріалами справи, згідно акту перевірки №341921 від 10.02.2023, посадовою особою зазначено про виявлене порушення, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону №2344-ІІІ, а саме товарно-транспортної накладної.
Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, у межах цього спору позивачем не оскаржується правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки належним чином оформленої ТТН.
Спірним є наявна розбіжность в серії та номерних знаках автомобіля, моделі транспортного засобу BODEX KIS 3WA/96RE , що перебуває у власності позивача та автомобіля вказаного в акті №341921 від 10.02.2023 марки MAN TGX 18.480 BODEX KIS 3WA державний номерний знак НОМЕР_3 - напівпричеп НОМЕР_4 - тягач, який позивачу не належить, на підставі якого винесена оскаржувана постанова.
Однак, суд критично оцінює доводи позивача, з огляду на таке.
Як встановлено зі змісту акта №341921 від 10.02.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що 11.12.2022 посадовою особою Укртрансбезпеки на 12 км + 125 м а/д М-15 Одеса-Рені, відповідно до направлення від 02.12.2022 за №040/В, здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN TGX 18.480/BODEX KIS 3WA державний номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 (а.с. 15).
Дані щодо транспортного засобу та причепа, що перевірявся, внесені відповідно до свідоцтва про реєстрацію, наданого позивачем під час перевірки (а.с. 13-14).
Разом з тим, суд зазначає, що акт проведення перевірки містить особистий підпис водія без будь-яких зауважень та його пояснення в якості підтвердження ознайомлення з встановленими обставинами порушень.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.06.2019 у справі №804/4768/18, що обов'язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Так Верховний Суд у вказаному рішенні наголосив, що будь-які процедурні порушення (в тому числі описки), пов'язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб'єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб'єктом приватного права вимог законодавства, оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб'єктів приватного права у сфері використання найманої оплачуваної праці. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб'єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю.
Отже, описки при складенні вказаних документів не є підставою для скасування оскаржуваної постанови за наявності доведеного факту вчинення позивачем порушення.
Враховуючи викладене суд зазначає, що позивач здійснював перевезення вантажів, та під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія документів, передбачених ст. 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: товарно-транспортної накладної, що підтверджується записом у акті №347345 від 11.12.2022. Позивачем не спростовувалась дана обставина щодо відсутності ТТН, тому наявні правові підстави для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Щодо тверджень позивача, що постанова винесена з порушенням пункту 25 Порядку № 1567, суд зазначає таке.
Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з абзацом першим п.26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Абзацом другим п.26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до абзацу першого п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Матеріалами справи встановлено, що листом від 10.01.2023 за №1611/25/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 31.01.2023 з 10:00 до 12:00. За заявою позивача по справі, розгляд справи було перенесено на 10.02.2023 з 10:00 до 12:00 (а.с. 16-26).
Позивач зазначає, що 10.02.2023 було запроваджено 4 повітряні тривоги по всій території України в тому числі в Житомирській області, одна з яких розпочалась о 08 год. 28 хв. та закінчилась об 11 год. 57 хв., а остання тривога закінчилась в 18 год. 26 хв. У зв'язку з вказаними обставинами, представником позивача було подано заяву про відкладення розгляду справи та додано письмові пояснення стосовно розгляду даної справи (а.с. 27-34).
Однак, як зазначив відповідач у відзиві, вказану заяву про відкладення розгляду справи керівником територіального органу не було взято до уваги, оскільки 10.02.2023 відповідно до Порядку №1567 був останній день для розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому посадовими особами 10.02.2023 винесено постанову №341921 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Позивач зазначив, що справа про порушення була розглянута без його участі, без надання можливості подати пояснення та аргументи щодо свого захисту.
В даному випадку важливим є з'ясування, чи були надані позивачем документи відповідачу/суду після розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, які б могли вплинути на результат такого розгляду у випадку, якщо б позивач надав їх посадовим особам управління Укртрансбезпеки до моменту прийняття оскаржуваного рішення.
Однак, зважаючи на наведені позивачем аргументи в обґрунтування своєї позиції щодо недопущення порушень, зазначених в оскаржуваній постанові, суд приходить до висновку, що такі не спростовують факту допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт. Оскільки позивачем не наведено та не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували зазначене в оскаржуваній постанові порушення.
Відтак проведення розгляду справи про накладення штрафу відповідачем без участі позивача не вплинуло на правильність його рішення.
З даного приводу суд застосовує правову позицію Верховного суду, що є обов'язковою для врахування. Згідно змісту чинних правових позицій, сам по собі факт відсутності особи на час розгляду такої справи не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність винесення оскаржуваних постанов не спростована у ході судового розгляду.
Приписами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи позивача на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Державної служби України на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (вул. Антоновича, 51,Київ 150,03150. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) , про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
26 травня 2023 р.