26 травня 2023 року Справа № 160/8617/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, -
25.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в якій позивач просить суд стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та на теперішній час має податковий борг у сумі 17 000,00 грн., який обліковується в інтегрованій картці платника податків. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 р. у справі №160/8617/23 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 26.04.2023 р. у справі №160/8617/23 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
18.05.2023 р. Відповідачем було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що рішення про застосування фінансових санкцій від 21.09.2018p. № 000284/04-36-40-06/ НОМЕР_1 має термін сплати - 26.11.2018р., тобто у випадку несплати, по зазначену дату, починаючи з 27.11.2018р. Позивач набуває законних підстав для звернення до суду. КАС України встановлює для позивача строк звернення до адміністративного суду - три місяці таким чином останнім днем для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами є 27.02.2019 р.
В ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказано, що до суду позивач звернувся з позовом 25.04.2023р., тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від11 березня 2020 р. №211: « Установити з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. на всій території України карантин». В подальшому дію карантину неодноразово продовжували.
Так звані карантинні обмеження почали діяти після того як строк для звернення до адміністративного суду минув. Карантинні обмеження почали діяти з 12.03.2020 р. тоді як останній день для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами є 27.02.2019 р.
На підставі означеного вище, та з урахуванням норм ст.122 КАС України відповідач просить суд залишити позовну заяву без руху та надати строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Щодо означеного клопотання про залишення позовної заяви у справі №160/8617/23 без руху, суд зазначає наступне.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що останнім не було передбачено застосування до позовної заяви поданої Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, суто «формального підходу», та, як наслідок перешкоджання доступу до суду.
Дніпропетровським окружним адміністративним суд, враховуючи ст.55 Конституції України, відповідно до змісту якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, надав позивачу реалізувати своє право на звернення до суду шляхом відкриття провадження у справі ухвалою суду від 26.04.2023 р., та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами для вирішення даної позовної заяви по суті, враховуючи підставу, на яку позивач посилається, як на істотну для справи обставину, а також зважаючи на необхідність відсутності суто формального підходу при призначенні, розгляді і вирішенні справ з огляду на пропуск відповідного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. у справі №204/5502/17 (2-а/204/208/17) (адміністративне провадження №К/9901/22212/18), в якій зазначається наступне.
Верховний Суд України в постанові від 11 вересня 2017 року, ухваленій за заявою про перегляд судових рішень з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, зазначив, що у справі, що розглядається, рішенням Європейського суду з прав людини встановлено порушення національним судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права підприємства-заявника на доступ до суду, оскільки Вищий господарський суд України при розгляді повторної касаційної скарги ТОВ «Фріда» виявив надмірний формалізм, повертаючи скаргу без розгляду у зв'язку пропуском строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, і безпідставно не дав оцінки супровідному листу підприємства-заявника, в якому містилося клопотання продовжити відповідний строк і розглянути по суті касаційну скаргу.
Водночас, суд зазначає, що Щодо посилань відповідача у відзиві на позов про пропуск податковим органом строку звернення до суду щодо стягнення податкового боргу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей39і392цьогоКодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.102.4 ст.102 ПК Україниу разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім п.59.1 ст.59цьогоКодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 16.12.2020 у справі № 560/2080/20 (адміністративне провадження № К/9901/28936/20).
Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК Україниконтролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами п.96.2 ст.96 ПК Україниу разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, що, як приклад, відображено у його постановах від 16.12.2020 у справі №560/2080/20 (адміністративне провадження № К/9901/28936/20), від 19.05.2020 у справі №826/8231/15 (касаційне провадження № К/9901/24864/18).
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі №910/8428/18 зазначив, щоПодатковим кодексом Українивстановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силустатті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Податковий борг виник на підставі рішення про застосування фінансових санкцій від 21.09.2018 року №000284/04-36-40-06/2576902205 по адміністративному штрафу та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 17 000,00 грн. З урахуванням вимог ст. ст. 56, 57 ПКУ, у зв'язку з несплатою позивачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст. 59 ПКУ відносно ФОП ОСОБА_1 була сформована податкова вимога від 27.11.2018 року №5717-54, яка була направлена на адресу платника засобами поштового зв'язку та вручена останній за вказаною адресою.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до пп.52-2 п.52 підрозділу 10 розділу ХХПерехідних положень ПК Українина період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2»на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30 квітня 2023 року. Тобто, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і триває до кінця 2022 року згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом, ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи викладене, перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Суд зазначає, що звернення контролюючого органу до суду з даним позовом відбулось в межами строку, встановленого ПК України, з урахуванням пункту 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 140/12235/21.
Відповідно до ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання, з викладенням тексту зазначеної ухвали безпосередньо в тексті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/8617/23, дотримуючись при цьому принципу процесуальної економії в адміністративному судочинстві, та з урахуванням вимог ч.5 ст.243 КАС України.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків і зборів та має непогашений податковий борг на загальну суму 17 000,00 грн., який виник в результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов'язання, а саме відповідно до рішення про застосування фінансових санкцій від 21.09.2018 р. №000284/04-36-40-06/ НОМЕР_1 з граничним терміном сплати - 26.11.2018 р. на суму 17 000,00 грн.
Рішення про застосування фінансових санкцій від 21.09.2018 р. №000284/04-36-40-06/ НОМЕР_1 на загальну суму 17 000,00 грн. не оскаржувалось.
Контролюючий орган сформував податкову вимогу №5717-54 від 27.11.2018 на суму 17 000 грн 00 коп, яка була направлена позивачу за податковою адресою та вручена останньому, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення.
Відповідно до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 та розрахунку податкового боргу загальна сума податкового боргу, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 17 000,00 грн.
Будь-яких доказів сплати податкового боргу у визначеній сумі відповідачем на момент розгляду і вирішення даної справи до суду не надано.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту16.1.4пункту16.1статті16 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі -ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктом36.1статті36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом14.1.39пункту14.1статті14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту14.1.175пункту14.1статті14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За змістом пункту56.16статті56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 59.1статті59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відповідно до підпункту19-1.1.22пункту19-1.1статті19-1 ПК Українидо функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом95.1статті95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт95.2статті95 ПК України).
За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України, зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом95.2статті95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.
У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків відповідача на погашення його податкового боргу.
Відповідно до п.176.1ст.176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (Підпункт14.1.39п.14.1ст.14 Податкового кодексу України.)
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. (Підпункт14.1.175п.14.1ст.14 Податкового кодексу України.)
Відповідно до п.87.1ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.9ст.87 Податкового кодексу України встановлено, що в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Таким чином, відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 17 000,00 грн., який на час розгляду справи не сплачений.
Відповідно до частини 1статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів.
Станом на дату винесення судового рішення у даній справі, доказів сплати податкового боргу суду не надано. Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 17 000,00 грн.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова