25 травня 2023 року Справа № 160/5512/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.03.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати незаконною відмову Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в знатті з військового обліку ОСОБА_1 та скасувати її;
- зобов'язати Новомосковський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зняти з військового обліку ОСОБА_1 , у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про оформлення ОСОБА_1 документів для виїзду за кордон на постійне проживання до Польщі. Для оформлення документів необхідно зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні. Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з військового обліку у зв'язку з виїздом за кордон, оскільки для проставляння у паспорті громадянина України та паспорті громадянина України для виїзду за кордон штампа про оформлення виїзду на постійне місце проживання необхідно знятись з військового обліку. За результатами розгляду заяви позивачу надано відповідь у якій керівник Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки дозвіл на виїзд за межі території України для постійного місця проживання до Польщі не надано. Позивач вважає таку відмову протиправною у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 відкрито провадження у справі №160/5512/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18.04.2023 від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позитивне рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області щодо виїзду ОСОБА_1 на постійне місце проживання до Польщі не передбачене законодавством як таке, що зобов'язувало б знімати з реєстрації місце проживання особи, чи знімати особу з військового обліку. Крім того наголошено, що з наданих позивачем документів не вбачається наявності в нього права на виїзд за межі України під час дії періоду воєнного стану, тобто не вбачається того, що він дійсно вибуває за межі України на строк більше трьох місяців.Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для зняття ОСОБА_1 з військового обліку призовників, оскільки його право на виїзд за межі України на період дії воєнного стану обмежено.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про оформлення ОСОБА_1 документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Польщі.
Строк дії рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання становить шість місяців з дня його прийняття.
Для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання необхідно:
- зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні;
- надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставлення в них штампа про оформлення виїзду на постійне проживання;
- отримати довідку органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур України.
Позивач звернувся до Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про зняття з військового обліку у зв'язку з виїздом за кордон. До заяви долучений лист ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 09.11.2022.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було надано відповідь від 25.01.2023 №24/333, у якій керівник Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки дозвіл на виїзд за межі території України для постійного місця проживання до Польщі не надав.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 7 ст. 1 цього ж Закону, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із ч.10 ст.1 цього ж Закону, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.1, 3 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Згідно із ч.4 ст.37 цього ж Закону, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"(затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось судом, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у Новомосковському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
В той же час, позивач посилається на те, що він підлягає зняттю з військового обліку, у зв'язку із тим, що відповідно до рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 09.11.2022 йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.
Згідно із п.2 ч.5 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
2) з військового обліку військовозобов'язаних:
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що він має рішення, відповідно до якого йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання, оскільки відповідачем в межах повноважень та на підставі вимог закону не надано дозвіл військовозобов'язаному ОСОБА_1 на зміну місця проживання під час дії правового режиму воєнного стану та під час проведення заходів загальної мобілізації.
Про наявність інших законних підстав для знаття позивача з військового обліку, позивач не зазначив та відповідно не надав належних та допустимих доказів такого.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко