25 травня 2023 року Справа № 160/9586/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
08.05.2023 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 01.05.2023 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.12.2022 року № 00124130705.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 10.01.2023 року ТОВ «Шевелл» отримало податкове повідомлення-рішення від 22.12.2022 року № 00124130705 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 065 182 грн. (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят дві гривні) та застосування штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 266 295,50 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 50 копійок) на підставі акту перевірки від 21.11.2022 року № 2379/04-36-07-05/43224273. Тож, 23.01.2023 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на спірне податкове повідомлення-рішення, в якій просив визнати його протиправним та скасувати його, посилаючись на те, що висновки акту є безпідставними, оцінка господарських операцій Товариства проведена неправильно, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення не має під собою належних правових підстав. Рішенням від 22.03.2023 року № 7124/6/99-00-06-01-01-06, яке було отримане Товариством позивача 30.03.2023 року, у задоволенні скарги було відмовлено. У розділі акту «Висновок» відповідачем зазначено, що сума 1065182 грн. відображена Товариством в рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за жовтень 2021 року, там же занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1065182 грн. та завищено суму від'ємного значення на 1065182 грн. Отже, перевіряти мали декларування за серпень, а висновок у податковому повідомленні-рішенні стосується декларування за жовтень 2022 року. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення складено безпідставно та необґрунтовано. Відповідно до статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Податковий кредит, відображений в Декларації, розрахований Товариством на підставі первинних документів, які засвідчують придбання та ввезення на територію України транспортних засобів для перевезення вантажів. Перевезення вантажів автомобільним транспортом є основним видом діяльності Товариства. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи таю товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. В Акті було також вказано, що Товариство нібито не вживало заходів для отримання ліцензії для використання придбаних транспортних засобів для перевезення вантажів. В «Електронному кабінеті перевізника» містяться відомості про такі транспортні засоби Товариства, що використовуються останнім згідно ліцензії, реєстраційний номер 1. НОМЕР_1 (сідловий тягач MAN), 2. НОМЕР_2 (сідловий тягач MAN), 3. АЕ32420В (сідловий тягач MAN), 4. НОМЕР_3 (сідловий тягач MAN), 5. АЕ73290Е (сідловий тягач MAN), 6. АІ74600В (сідловий тягач MAN), 7. НОМЕР_4 , 8. AEL940TB, 9. НОМЕР_5 (сідловий тягач MAN), 10. НОМЕР_6 (сідловий тягач MAN), 11. НОМЕР_7 (сідловий тягач SCANIA). До цього переліку входять транспортні засоби, які є предметом перевірки. Внесення інформації про транспортні засоби суб'єкта підприємницької діяльності, що має ліцензію на виконання вантажних перевезень, здійснюється в електронному кабінету перевізника з використанням власного електронного цифрового підпису у за стосунку, що розташований на сайті Укртрансбезпеки. Позивач стверджує, що як вбачається з даних таблиці 1, сідельні тягачі МАН були зареєстровані Товариством відповідно 12 та 16 липня 2022 року, а відповідні відомості внесено до ліцензії 12 серпня та 28 липня. СКАНПО було зареєстровано 06 вересня 2022 року, внесено до ліцензії 19 вересня. Внесення відомостей про причепи до ліцензії законодавством не передбачено. Наведене спростовує висновок акту на арк. 11 про те, що дозвільні документи на використання імпортованих транспортних засобів, які були предметом перевірки, у Товариства нібито відсутні. Товариство здійснювало ремонт та технічне обслуговування придбаних транспортних засобів, оскільки вони вже були в ужитку та потребували обслуговування. Товариство звертає увагу на те, що послуги з автомобільних міжнародних перевезень вантажів, які є основним видом діяльності Товариства, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ (п. 195.1.3 ПК). Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Податковий кредит було обчислено за рахунок ПДВ, сплаченого при ввезенні на територію України транспортних засобів на підставі таких контрактів. На митних деклараціях про ввезення транспортних засобів митне забезпечення наявне. Таким чином, висновок про несплату ПДВ при ввезенні транспортних засобів на територію України є хибним та свідчить про недогляд та неуважне вивчення документів Контролерами під час здійснення перевірки. За умовами контрактів придбані транспортні засоби були передані Товариству на території Нідерландів у м Вегель Переїзд транспортних засобів на територію України здійснювався коштом покупця, відстань перевищує 1500 км, витрати пального складають 25 літрів на 100 км, тобто було витрачено 375 л на переїзд кожного сідельного тягача, або 1125 л на переїзд трьох тягачів. Отже, висновки акту про невиправдані витрати пального в період, що перевірявся, та про його нібито нецільове використання є безпідставними акт містить численні посилання на Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», але на стару редакцію цього Закону, яка на час здійснення господарських операцій із ввезення транспортних засобів на територію України вже втратила чинність (арк. 36 Акту). Ніяких зауважень щодо правильності визначення бази оподаткування транспортних засобів, що перевірялися, акт не містить, а всі інші підстави для ухвалення податкового повідомлення-рішення, наведені в акті, є необґрунтованими і не відповідають вимогам чинного законодавства. В оскаржуваному ППР зазначено, що Товариство нібито «використовувало товари» в операціях, що не пов'язані з його діяльністю. Позивач надав Контролерам документи, на підставі яких було придбано спірні транспортні засоби та сплачено належні митні платежі. Ніяких зауважень до цих документів в Акті немає. В Акті відсутні будь-які зауваження щодо ціни придбання позивачем вживаних транспортних засобів. ПДВ, нарахований в зв'язку з ввезенням транспортних засобів, сплачений Позивачем у повному обсязі, а отже, порушення п. 198.1 статті 198 ПК відсутні. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що позивач занизив податкові зобов'язання на суму 1065182,00 грн., однак не обґрунтовано, яким саме чином визначено цю суму. Посилання на те, що підставою для нарахування є використання транспортних засобів не за призначенням, нічим не підтверджені. Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення за підпорядкуванням позивач надав докази використання придбаних транспортних засобів в основній діяльності, але Державна податкова служба надані докази не врахувала. Посилання в Акті на наявність у позивача паливно-мастильних матеріалів як на доказ використання спірного транспорту не у господарській діяльності, на думку позивача, не можна брати до уваги по-перше в зв'язку з тим, що навіть ємність бензобаків належних позивачу транспортних засобів набагато перевищує запаси, про які йдеться, а по-друге в зв'язку з тим, що вимога про інвентаризацію палива відповідачем позивачу не направлялась. Позивач вважає, що під час проведення перевірки відповідачем було порушено порядок отримання відомостей щодо господарської діяльності позивача, а деякими відомостями позивач свідомо знехтував (як-от інформацією щодо наявності ліцензії на перевезення), що призвело до безпідставних висновків. Так само і ДПС України безпідставно відхилила скаргу позивача незважаючи на подані докази.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та 09.05.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: позовної заяви разом із копією для вручення відповідачу, оформлену у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме уточненням змісту позовної заяви та зазначити вірного найменування відповідача як суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства; заяви про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження.
23.05.2023 року від представника позивача Жмарьової Олени Миколаївни до суду надійшла заява, в якій представник позивача просить повернути позовну заяву у зв'язку із тим, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду вже існує справа №160/9129/23 за аналогічною позовною заявою. Також представник позивача зазначає, що ТОВ «Шевелл» звернулося з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд». Внаслідок технічних несправностей протягом двох днів подані документи в системі не відобразилися. З цих причин ТОВ «Шевелл» надіслало позов та усі документи до суду, де 15.05.2023 року ухвалу суду щодо залишення позовної заяви без руху.
Так, згідно з частиною 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання.
За таких обставин суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Відповідно частин 6 та 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 169, 241, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача Жмарьової Олени Миколаївни про повернення позовної заяви - задовольнити.
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Шевелл» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник