10 квітня 2023 року Справа № 160/16963/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В.
за участі секретаря судового засіданняЗонової Л.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Афоніна О.В. Флис Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріплей" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріплей» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209140/2022/000193/2 прийняте 26.08.2022р. Львівською митницею.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209140/2022/000193/2 прийняте 26.08.2022р. за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення в 2,4 рази до 17,0100 дол. США/кг, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Ріплей» до митного контролю та оформлення заявлено товар, імпортований на підставі контракту з компанією - виробником. За результатами перевірки поданих ТОВ «Ріплей» під час здійснення митного оформлення документів та відомостей виявлені розбіжності, які стали підставами для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товару, якими скориговано митну вартість, визначену ТОВ «Ріплей» за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами. На думку позивача, зазначені митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товару зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та їх прийняття, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом за основним методом визначення митної вартості, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять усі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Позивач вважає, що відповідач протиправно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребовує у нього додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.
На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив (вих.№7.4-10/14/24623 від 14.12.2022р.) на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. А необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Отже, Львівською митницею було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210193/2 від 20.09.2022. Крім того, в підсумковій частині відзиву, відповідачем зазначено, що Галицькою митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2020/210005/2 від 22.04.2020 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Представником позивача подано відповідь на відзив та письмові пояснення, в яких позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також зазначив, що відповідач у відзиві звертає увагу лише на питання того, чому було зроблене коригування, при цьому не надає жодних відомостей щодо того, як воно було зроблено, механізм обрання джерела цінової інформації та дотримання послідовності застосування методів визначення митної вартості. Щодо складових митної вартості, представник позивача вказує, що митна вартість товару позивача включає в себе лише 2 складові - ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну та її оплату, а також вартість послуг перевізника. Стосовно числового значення митної вартості зазначає, що п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлений імперативний припис, за яким рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, однак оскаржуване рішення та відзив не містить обґрунтування числового значення 17,0100 долари США/кг (спосіб формування, складові). Щодо порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, представник позивача зазначає, що відзив не містить обґрунтування неможливості застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, окрім останнього резервного. Зазначення в оскаржуваному рішенні вказаного твердження зроблене для штучного переходу до останнього резервного методу визначення митної вартості і протиправного уникнення виконання імперативних вимог ч. 7 ст. 59 та ч. 7 ст. 60 Митного кодексу України щодо використання найменшої митної вартості. У відповідь на адвокатський запит від 03.11.22 із листом Львівської митниці від 16.11.22 №7.4-1-15/8/22319 отримані 2 витяги з модуля “Рівень цін по ЦБД” АСМО “Інспектор” з інформацією про митні оформлення найдорожчих та найдешевших товарів за кодом УКТЗЕД 3304990000 із ціною в доларах за кг. Витяг щодо найдешевших товарів містить відомості про 100 випадків оформлення товарів із ціною від 12,0098 дол. США/кг (№ UА500050/2022/652) до 12,1320 дол. США/кг № UА100340/2022/509198), тобто, на 35% нижче від вказаної у рішенні ціни 17,0100 дол. США/кг.
Крім того, 27 грудня 2022 року від представника Львівської митниці до суду засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (вих. від 23.12.2022р.), у якому зазначено, що у відзиві від 14.12.2022 митницею помилково обґрунтовувалась правомірність винесення рішення про коригування про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/210193/2 від 20.09.2022, в той же час, предметом оскарження у справі є рішення про коригування митної вартості товарів №UA209140/2022/000193/2 від 20.09.2022 року. Відповідачем зазначено, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №UA209140/2022/087538 від 25.08.2022р. було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено наступне: в п.4.1 контракту №01-02/21 від 02.01.2021 зазначається, що товар постачається відповідно до специфікації, яка до митного оформлення не надавалась; - до митного оформлення не було подано договір на перевезення вантажу; - неналежним чином оформлена CMR №1655/3 від 12.08.2022, а саме відсутні печатки, підписи перевізника та продавця; - встановлено розбіжності щодо відомостей внесених у CMR №1655/3 від 12.08.2022, де місце розвантаження вантажу зазначено Гдиня, а в рахунку на транспорт №2806 від 28.07.2022 - Гданськ. Також відсутні документи, щодо вартості транспортування на даній ділянці. Всі сукупно зазначені відомості свідчать про можливість існування іншого рахунку на перевезення. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості (зокрема щодо всіх складових транспортних витрат), визначеної за основним методом. Отже, Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209140/2022/000193/2 від 20.09.2022. Відповідно до якого митним органом було кореговано ціну товару «Косметичні препарати, засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою» за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209140/2022/065768 від 19.07.2022. Відповідно до цієї декларації під номером 1 ввозився схожий товар «Косметичні препарати для догляду за шкірою», код згідно УКТ ЗЕД 3304990000. При цьому митна вартість товару під №1 згідно МД №UA209140/2022/065768 від 19.07.2022 була заявлена за основним методом (відповідно до графи 43 МД - код МВВ 1), а отже митна вартість по даному товару не коригувалась та не оскаржувалась. Зважаючи на викладене, Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209140/2022/000193/2 від 20.09.2022 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2023р. призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з урахуванням уточнень.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріплей» зареєстровано 16.08.2011р. Види діяльності: основний - 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; інші: 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» та BEAUTYINSIDE CO.,LTD Республіка Корея укладено ексклюзивний контракт поставки № 01-02/21 від 02.01.2021 року.
За умовами даного контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» (Покупець) купує в асортименті у BEAUTYINSIDE CO.,LTD Республіка Корея (Продавець).
Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: - FOB- Доставка товару здійснюєш» за рахунок Постачальника до порта Busan (Korea). (п.2.1 Контракту).
Валюта контракту та платежу - Євро / Долар США. Загальна сума Контракту становить суму всіх інвойсів виставлених Постачальником за цим Контрактам. (п.2.2 Контракту).
100% передоплата при повідомленій щодо готовності Товару, за умови отримання Покупцем повного комплекту товарно-супровідних документів. (п. 2.3.1. Контракту).
Протягом 1 (одного) місяця з моменту погодження Сторонами замовлення Покупця. (п. 2.4.1. Контракту).
Ціна Товару включає в себе вартість продукту (продукції) тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов'язаних, з упаковкою Товару, маркуванням, навантаженням та доставкою Товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між Сторонами. (п. 4.3. Контракту).
Виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на Постачальника. (п. 4.4. Контракту).
Оплата за Товар здійснюється шляхом безготівкового грошового переказу на рахунки Постачальника вказані в цьому Контракті. Кожна із Сторін несе самостійно витрата на виконання та (або) зарахування переказу в своєму банку та його банках-кореспондентах. (п. 4.5. Контракту).
З метою митного оформлення товару позивач 25.08.2022 року подав до Львівської митниці електронну митну декларацію (ЕМД) №UA209140/2022/087538.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2021 року №01-02/21; рахунок (інвойс) від 27.05.22 № RPY-8283-01; банківське платіжне доручення рід 30.05.22 № 14; митна декларація країни відправлення від 30.05.22 № 14505-22-121424Х; рахунки перевізника від 28.07.22 № 2806 та від 10.08.22 № 3043; довідки перевізника від 10.08.22 № 10-08/22 та від 11.08.22 № 11-08/22.
У митній декларації митну вартість товару №2 визначено на рівні 6,9576 долари США/кг (за основним методом) за ціною контракту.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №UA209140/2022/087538 від 25.08.2022 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено наступне:
- в п.4.1 контракту №01-02/21 від 02.01.2021 зазначається, що товар постачається відповідно до специфікації. Дана специфікація до митного оформлення не надавалась;
- до митного оформлення не було подано договір на перевезення вантажу;
- неналежним чином оформлена CMR №1655/3 від 12.08.2022, а саме відсутні печатки, підписи перевізника та продавця;
- встановлено розбіжності щодо відомостей внесених у CMR №1655/3 від 12.08.2022, де місце розвантаження вантажу зазначено Гдиня, а в рахунку на транспорт №2806 від 28.07.2022 - Гданськ. Також відсутні документи, щодо вартості транспортування на даній ділянці.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця Держмитслужби зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.
Повідомленням від 25.08.2022 року декларантом додано проформу-інвойс №RPY-283-01 від 27.05.2022р. та платіжне доручення №14 від 30.05.2022р., а також зазначено про неможливість подання додаткових документів.
26 серпня 2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209140/2022/000193/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товару - резервного, за яким митна вартість товару № 2 скоригована в сторону збільшення в 2,4 рази до 17, 0100 долари США/кг.
Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.
На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п.2 статті УІІ “Оцінка товару для митних цілей” ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею УІІ було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Як вже було зазначено судом, разом з митною декларацією на підтвердження митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2021 року №01-02/21; рахунок (інвойс) від 27.05.22 № RPY-8283-01; банківське платіжне доручення рід 30.05.22 № 14; митна декларація країни відправлення від 30.05.22 № 14505-22-121424Х; рахунки перевізника від 28.07.22 № 2806 та від 10.08.22 № 3043; довідки перевізника від 10.08.22 № 10-08/22 та від 11.08.22 № 11-08/22.
Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Щодо доводів митниці, що включення у вартість партії товарів витрат по доставці не підтверджено, суд зазначає про таке.
Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: - FOB- Доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника до порта Busan (Korea). (п.2.1 Контракту).
Ціна Товару включає в себе вартість продукту (продукції) тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт пов'язаних, з упаковкою Товару, маркуванням, навантаженням та доставкою Товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між Сторонами. (п. 4.3. Контракту).
Суд вказує, що у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.
Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що декларантом до митниці були надані документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару (рахунки перевізника 28.07.22 № 2806, довідки перевізника від 10.08.22 № 10-08/22 та від 11.08.22; № 11-08/22) в розмірі 95 667, 22 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому, суд враховує, що за приписами п.п.7, 9 ч.1 ст.336 Митного кодексу України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних, документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «Хіллдом Логістик» (ЄДРПОУ 33139540) з метою перевірки автентичності поданих документів.
Щодо оплати за товар, суд зазначає, відповідачу надане платіжне доручення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 30.05.22 № 14, за яким експортеру товару було сплачено вказану у інвойсі 27.05.22 № RPY-8283-01 суму 18 241, 36 долари США.
Оскаржуване рішення не містить обґрунтованих із посиланням на нормативно-правові акти зауважень щодо даного платіжного доручення та сумнівів щодо дійсності та реальності даних грошових переказів.
Щодо митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.
У наданій відповідачу експортній митній декларації Республіки Корея від 30.05.22 № 14505-22-121424Х містяться відомості вартість товару, кількість, одержувача, інвойс, які співпадають із вказаними у митній декларації № UA209140/2022/087538.
Митна декларація країни відправлення подана відповідачу у незмінному вигляді під час митного оформлення.
Оскаржуване рішення №UA209140/2022/000193/2 прийняте 26.08.2022р. не містить обґрунтування причин неврахування відомостей митної декларації країни відправлення, автентичність яких відповідач має можливість перевірити шляхом направлення запиту до митних органів Республіки Болгарія на підставі п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України.
Щодо ненадання замовлення до митного оформлення, то таке не має жодного значення для числових визначень митної вартості.
Частинами 2-4 ст.53 Митного кодексу України не передбачений такий документ, як замовлення, для підтвердження митної вартості товару, а тому митний орган необгрунтовано визначив ненадання замовлення як підставу винесення Рішення про коригування митної вартості товару, хоча ч.5 ст.53 МКУ передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Тобто, відповідач не мав права вимагати від декларанта такий документ, як замовлення.
Щодо твердження Львівської митниці про те, що позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Тобто, Митним кодексом України чітко зазначено, що декларант надає переклад документів українською мовою на відповідну митного органу.
Судом установлено, що під час проведення консультацій між Львівською митницею та позивачем митниця не вимагала від нього надати переклад документів.
При цьому, подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.
Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи для митного оформлення товару усупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України не були перекладена українською мовою не обґрунтовані, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Крім того, суд зазначає, що Листом від 06.07.22р. №26/26-02/10/971 Державна митна служба України поінформувала про відсутність нормативного визначення терміну «мова міжнародного спілкування», який згадується у ст. 254 Митного кодексу України. Також Державна митна служба України повідомила, що Україна не є членом митних союзів, які згадуються у ст. 254 Митного кодексу України.
Враховуючи. викладене, відсутня можливість для застосування приписів ст.254 Митного кодексу України як посадовими особами митних органів, так і суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, адже неможливо встановити перелік мов, про які йдеться та перекладу яких може вимагати митний орган.
Вказане свідчить про недотримання принципу правової визначеності.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що в процесі збирання доказів у справі № 160/16960/22 у відповідь на адвокатський запит від 03.11.2022 р. із листом Львівської митниці від 16.11.22 № 7.4-1-15/8/22319 отримані 2 витяги з модуля “Рівень цін по ЦБД” АСМО “Інспектор” з інформацією про митні оформлення найдорожчих та найдешевших товарів за кодом УКТЗЕД 3304990000 із ціною в доларах за кг.
Витяг щодо найдешевших товарів містить відомості про 100 випадків оформлення товарів із ціною від 12,0098 дол. США/кг (№ UА500050/2022/652) до 12,1320 дол. США/кг № UА100340/2022/509198), тобто, на 35% нижче від вказаної у рішенні ціни 17,0100 дол. США/кг.
В матеріалах справи № 160/8460/22 наявні надані Дніпровською митницею відомості з модуля “Рівень цін по ЦБД” АСМО “Інспектор” Держмитслужби відомості про раніше здійснені митні оформлення аналогічних (подібних) товарів за кодом УКТ ЗЕД 3304990000 із рівнем митної вартості нижче 17,0100 дол. США/кг, які виготовлені в Республіці Корея:
- МД № UА110160/2021/17319, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 5,5200 $/кг;
- МД № UА110160/2021/17243, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 5,7241 $/кг;
- МД № UА807200/2021/11046, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 7,8700 $/кг;
- МД № UА110160/2021/17251, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 9,1404 $/кг;
- МД № UА100380/2021/32236, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 9,4136 $/кг;
- МД № UА100320/2021/249668, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 10,0214 $/кг;
- МД № UА100390/2021/120967, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 10,1340 $/кг;
- МД № UА500070/2021/200221, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 12,1619 $/кг;
- МД № UА500070/2021/200222, країна походження - Республіка Корея, митна вартість - 12,1619 $/кг;
Вказані відомості спростовують твердження відповідача про відсутність в розпорядженні відомостей про аналогічні (подібні) товари, так як будь-які товари із однаковими кодами УКТЗЕД на рівні 10 знаків є за своїми описом та функціональним визначенням безумовно подібними.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 22.04.2019 № 815/6242/17.
Проте, суд звертає увагу, що оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.
Отже, митним органом протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2481,00грн. підлягає стягненню з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріплей» (49005, м.Дніпро, вул.Героїв Крут, 15, ЄДРПОУ 37807341) до Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209140/2022/000193/2 від 26.08.2022р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріплей»(49005, м.Дніпро, вул.Героїв Крут, 15, ЄДРПОУ 37807341) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова