про залишення позовної заяви без руху
25 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/4211/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін питання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключенні із списків особового складу органу Держприкордонслужби; зобов'язання нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше проведених виплат) грошову компенсацію за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів речового майна, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 січня 2022 року №27/0/10-22-Р «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» станом на 01 січня 2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
06 квітня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду із цим позовом.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що її було подано без додержання вимог, встановлених у статті 161 КАС України.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Так відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Поряд з тим для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою.
Спірні правовідносини виникли щодо виплати позивачу після звільнення з військової служби компенсації вартості за неотримане речове майно.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 26 серпня 2022 року наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» №712-ос звільнена з військової служби в запас та наказом від 26 серпня 2022 року №713-ос її виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
10 вересня 2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 відповідачем перераховані кошти в сумі 75849,36 грн - компенсація за неотримане речове майно.
Позивач вважає, що нарахування такої грошової компенсації має здійснюватися без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів речового майна, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 січня 2022 року №27/0/10-22-Р «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» станом на 01 січня 2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Обгрунтовуючи дотримання строку звернення до суду із цим позовом, позивач покликалася на положення частини другої статті 233 КЗпП України.
Таким чином у цій справі слід визначити правову природу компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 9-1 Закону №2011-XII).
Кабінетом Міністрів України 16 березня 2016 року постановою №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Згідно із пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
З наведеного висновується, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, його не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням). Компенсацію за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
Подібний висновок міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №560/8394/21.
Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду із цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.
У такій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Вказаний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №540/2001/21, від 27 лютого 2023 року у справі №560/8394/21.
Ці висновки застосовані і Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 07 квітня 2023 року у справі №260/4686/22 у подібних правовідносинах.
Як уже зазначав суд, позивач звільнена з військової служби 26 серпня 2022 року, а виплату грошової компенсації за неотримане речове майно їй проведено відповідачем 10 вересня 2022 року.
Не погоджуючись із проведеним розрахунком, до суду із цим позовом позивач звернулася лише 14 березня 2023 року, тобто із пропуском строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Позивач не подала заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов'язаних із дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, чим не дотримала вимог частини шостої статті 161 КАС України.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналася 30 грудня 2022 року після отримання відповіді на адвокатський запит, то суд зазначає, що такий запит не вважається досудовою формою врегулювання спору та не свідчить про те, що позивач була позбавлена можливості своєчасно звернутися до суду за захистом прав, які вважає порушеними, з дня проведення з нею розрахунку. Будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (в межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо проведених виплат сум грошового забезпечення, а також компенсації за неотримане речове забезпечення позивач не навела.
Стосовно посилання позивача на правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №480/5934/21, то суд зазначає, що застосовує правову позицію, висловлену у пізніших постановах Верховного Суду - від 23 червня 2022 року у справі №540/2001/21, від 27 лютого 2023 року у справі №560/8394/21, згідно з якою спеціальним строком звернення до суду у такому спорі є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як установлено частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач звернулася до суду із цим позовом після закінчення строку, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримала приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви у спосіб подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк