Єдиний унікальний № 946/1317/23
Провадження № 1-кп/946/375/23
Іменем України
26 травня 2023 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162150000068, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого за наймом, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
12.05.1997 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 43 Кримінального Кодексу України 1960 року до позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна, звільнений 27.04.2000 на підставі постанови Піщанського районного суду Вінницької області від 25.04.2000, згідно ст. 81 КК умовно-достроково на вісім місяців 1 день;
01.04.2003 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк чотири роки, звільнений 31.01.2007 за відбуттям строку покарання;
04.12.2007 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК до позбавлення волі на строк чотири роки один місяць, звільнений 23.07.2010 згідно ст. 81 КК умовно-достроково на один рік два місяці 11 днів;
16.06.2011 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. ст. 70, 71 КК до позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна, звільнений 07.11.2017 за відбуттям строку покарання;
04.04.2022 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ст. 395 КК до арешту на строк три місяці, звільнений 18.10.2022 за відбуттям строку покарання (судимість погашена),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток про виклик до суду в електронній формі через SMS-повідомлення відповідно до власноручно заповненої потерпілим заявки про його виклик у такий спосіб.
Таким чином, у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) порядку судом вживалися розумні та належні заходи щодо забезпечення участі потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні, і судом були створені всі умови для реалізації права потерпілого на доступ до правосуддя шляхом здійснення неодноразових судових викликів, однак потерпілий до суду не з'явився. Отже, вжиті заходи відповідають вимогам КПК та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом; у судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження. З цієї норми випливає, що обов'язковою є участь лише сторін кримінального провадження, а участь потерпілого як обов'язкова не передбачена.
Таким чином, слід констатувати, що неодноразова неявка потерпілого ОСОБА_7 до суду, в даному конкретному випадку, може свідчити про недобросовісне користування потерпілим належними йому процесуальними правами та на неналежне виконання ним процесуальних обов'язків. За таких умов, з урахуванням думок учасників судового провадження, незважаючи на заперечення сторони захисту, суд відповідно до ч. 2 ст. 318, ст. 325 КПК вважає можливим з'ясувати всі обставини судового розгляду та провести його за відсутністю потерпілого ОСОБА_7 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.14.01.2023 приблизно о 17:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні магазину «Зов», розташованому по вул. Українська, 14-а в с. Ларжанка Ізмаїльського району Одеської області (далі - с.Ларжанка), маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у період дії воєнного стану, шляхом вільного доступу таємно викрав з прилавку грошові кошти у сумі 1 000 грн, після чого з викраденими коштами направився в бік виходу з магазину. Саме в той час його протиправні дії, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном, були помічені свідками, які почали вимагати від ОСОБА_3 , щоб той припинив свої протиправні дії. У свою чергу ОСОБА_3 , оцінивши ситуацію, що склалася розуміючи, що його протиправні дії були помічені, однак, не реагуючи на законні вимоги працівниці магазину повернути кошти, вирішив довести свій протиправний умисел до кінця. При цьому, ОСОБА_3 усвідомлював, що його кримінально протиправні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, переросли у відкрите викрадення, оскільки він, володіючи викраденим коштами, продовжив вживати заходи щодо їх утримання і неповернення. У свою чергу, працівниця магазину примусово вирвала з рук обвинуваченого ОСОБА_3 частину грошових коштів у сумі 300 грн. А ОСОБА_3 , відкрито викравши грошові кошти, з рештою грошових коштів у сумі 700 грн з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 700 грн.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
2.Крім того, 22.02.2023 о 19:42 годині ОСОБА_3 , перебуваючи біля магазину «АТБ», розташованому по вул. Торговій, 55 в м. Ізмаїл Одеської області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, у період дії воєнного стану, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу викрав з велосипедної парковки бувший у використанні велосипед фірми «Azimut blackmount» вартістю 3 233,33 грн, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
3.Кримінальний кодекс України
«Стаття 185. Крадіжка
1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -
…
2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
…
4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.»
«Стаття 186. Грабіж
1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -
…
2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -
…
4. Грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг та порядок дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК, у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
5.При цьому відповідно до вимог ст. 337 КПК судовий розгляд проводився лише стосовно ОСОБА_3 , якому було висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів.
Докази по епізоду обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК
6.Так, по епізоду обвинувачення у вчиненні відкритого викрадення грошових коштів (грабежі), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду вину у висунутому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що у 2023 році він, знаходячись у с.Ларжанка, один зайшов до продуктового магазину, та, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, взяв гроші з каси у сумі 500 грн. Однак, як виявилось, коли він брав гроші, його помітив чоловік, який зробив йому зауваження, також зауваження йому зробила і продавщиця. Після цього він одразу повернув гроші продавщиці, бо розуміє, що брати чуже заборонено, і тікати з місця події він не збирався. Його брат в той день стояв на зупинці біля магазину, він з ним в магазин не заходив, і він йому нічого не передавав. Згодом через деякий час він приніс ще 2 500 грн.
7.Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина у відкритому викраденні грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
8.Так, потерпілий ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснив, що він є підприємцем та у с.Ларжанка тримає магазин «Зов». Якось наприкінці зими 2023 року, точну дату він не пам'ятає, йому розповіла продавщиця ОСОБА_8 , що до магазину зайшов ОСОБА_3 з якимсь хлопцем та, підійшовши до барної стойки, нахилився та взявши з каси грошові кошти у сумі 1 000 грн. Пізніше ОСОБА_3 повернув йому грошові кошти у сумі 1 300 грн, дав більше, оскільки був винен за товар. У той день його ( ОСОБА_6 ) у магазині не було та камери не працювали, тому про подію йому відомо лише зі слів продавщиці. ОСОБА_3 до їх магазину заходить не часто, бо він не є мешканцем села. Жодних претензій до ОСОБА_3 не має, оскільки останній відшкодував завдану шкоду у повному обсязі.
9.Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду пояснив, що якось він приїхав на велосипеді до магазину «Зов», що розташований у с. Ларжанка, щоб скупитися, побачив, що біля магазину зупинився автобус та вийшов пересвідчитися, що велосипед стоїть біля магазину. Коли він стояв на вулиці біля магазину, то побачив як ОСОБА_3 , який зайшов до магазину, стояв за барною стійкою та щось шукав. Він почав кричати, сказав про це продавщиці ОСОБА_8 , яка сиділа біля вікна та щось писала, після чого він спіймав ОСОБА_3 в приміщенні магазину біля виходу, вивів його на вулицю та тримав до приїзду працівників поліції. При собі у ОСОБА_3 він нічого не бачив, продавщиця ОСОБА_8 розбиралася з ним сама, він його не обшукував. Як ОСОБА_3 зайшов у магазин він не точно пам'ятає. Крім того, він не пам'ятає точно чи був ще хтось разом з ОСОБА_3 біля магазину, оскільки він ( ОСОБА_9 ) вживав у той день алкогольні напої, і, крім того, коли він вийшов на вулицю, з автобуса, що під'їхав, вийшло багато людей, саме тому він не звернув уваги. До того ж його увага була зосереджена на обвинуваченому.
10.Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснила, що вона працює продавщицею у магазині «Зов» у с. Ларжанка. 14.01.2023 після 18:00 години вона отримала продукти, порахувала гроші у касі, склала їх по кучкам, тому знала, скільки коштів лежало в касі, та через вимкнене світло, вона сіла біля вікна, щоб заповнити накладні. До неї підійшов хлопець, якого вона знає на ім'я ОСОБА_10 , став поруч та почав відволікати її, перегородивши оглядовість, та просити у неї аби вона дала йому в борг пляшку горілки. Окрім неї в магазині був ОСОБА_9 , який побачив як ОСОБА_3 взяв гроші з каси та почав кричати. Вона помітила ОСОБА_3 вже тоді, коли він на присядках виходив із барної стойки та намагався вискочити з магазину, але його затримав ОСОБА_9 . Вона відразу ж підбігла до барної стойки та побачила, що в касі немає грошей, а ОСОБА_3 стоїть та тримає гроші. Після чого вона вирвала з рук ОСОБА_3 300 грн, а іншої суми грошових коштів у розмірі 1 000 грн, що також зникли, у нього вже не було, бо він, напевно на її думку, непомітно встиг передати їх своєму братові на ім'я ОСОБА_10 , з яким разом прийшов до магазину. Але цього вона не бачила. ОСОБА_3 намагався втекти, однак ОСОБА_9 затримав його та міцно тримав за руки. Коли вони почали кричати на ОСОБА_3 , він сказав, що в нього є лише 300 грн, в той момент хлопець на ім'я ОСОБА_10 вибіг з магазину та втік. Вона разом з ОСОБА_9 намагалася знайти у ОСОБА_3 решту зниклу суму грошових коштів в сумі 1 000 грн, однак гроші вони так і не знайшли.
11.З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 14.01.2023 вбачається, що ОСОБА_8 повідомила про те, що 14.01.2023 ОСОБА_3 зайшов до магазину «Зов», де вона працює, розташованого по вул. Українській, 14-а в с. Ларжанка, та забрав грошові кошти з каси (а.п. 72).
12.Вказана заява стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР за №12023162150000068 та початку досудового розслідування (а.п. 70).
13.Місце події - продуктовий магазин «Зов», розташований по вул. Українській, 14-а в с. Ларжанка - було оглянуто, згідно даним відповідного протоколу від 14.01.2023, на якому зафіксовано обстановку місця події (а.п. 73 - 78).
14.Про те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 викрав грошові кошти з магазину «Зов», розташованого по вул. Українській, 14-а в с. Ларжанка, свідчать і дані протоколів впізнання за фотознімками від 07.02.2023 та доданих до них фототаблиць, згідно яким свідок ОСОБА_8 серед чотирьох пред'явлених їй фотознімків впізнала обвинуваченого ОСОБА_3 як чоловіка, в якого 14.01.2023 вона вирвала з рук грошові кошти в сумі 300 грн, а свідок ОСОБА_9 - як чоловіка, який нагнувся за барну стойку та викрав грошові кошти (а.п. 79 - 80, 81 -82).
15.Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_3 у присутності двох понятих показав та розказав про обставини вчинення кримінального правопорушення, згідно відповідного протоколу від 09.02.2023. Так, ОСОБА_3 показав як 14.01.2023 він йшов з зупинки у бік магазину «Зов». Далі, показав як зайшов до приміщення зазначеного магазину, де підійшов до прилавку та вказав на коробку, в якій знаходились грошові кошти, звідки він відкрито викрав грошові кошти у сумі 1 000 грн. Він також вказав на місце, де знаходилась продавщиця, яка потім підійшла до нього та вирвала у нього з рук викрадені грошові кошти в сумі 300 грн. Після чого він показав як він вийшов з магазину та показав напрямок свого руху по вул. Українській в бік вул. Ізмаїльської (а.п. 84 - 89).
16.З розписки від 17.02.2023 вбачається, що працівниця магазину «Зов» прийняла від ОСОБА_3 борг у сумі 1 200 грн, решту коштів обвинувачений зобов'язався найближчим часом повернути (а.п. 30).
17.Вказані досліджені докази, а саме показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколи впізнання вказаними свідками обвинуваченого ОСОБА_3 , а також протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 повністю співвідносяться між собою і спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він викрав з каси магазину 500 грн, які відразу ж на місці і віддав. З досліджених доказів випливає, що обвинувачений ОСОБА_3 викрав 1 000 грн, з яких лише 300 грн у нього з рук вирвала свідок ОСОБА_8 в той момент, коли він намагався залишити місце події після того, як він був викритий свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і затриманий ними, а не він добровільно їх віддав, а також про те, що решту суму коштів він приховав та вжив заходів щодо їх збереження і неповернення. З досліджених доказів випливає, що, хоча обвинувачений і розпочав вчиняти таємне викрадення чужого майна, але його дії були викриті під час вчинення кримінального правопорушення свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , і він, не маючи ще можливості розпоряджатися викраденими коштами, застосував заходи щодо залишення місця події, але йому це не вдалося, бо був затриманий, під час якого свідок ОСОБА_8 примусово, поза волею обвинуваченого вирвала частину викрадених грошових коштів, а іншу частину обвинувачений приховав, після чого залишив місце події.
18.Відповідно до сталої судової практики, що наведена у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10, дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
19.Тому, враховуючи обставини розглядуваної справи, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями розпочав вчиняти крадіжку, але його дії були виявлені свідками і, незважаючи на це, він продовжив їх вчиняти з метою заволодіння коштами, оскільки викрадені кошти сам на місці не залишив, а застосував спроби залишити місце події, та частину коштів у сумі 300 грн у нього з рук примусово вирвала сідок ОСОБА_8 , а решту суму коштів він приховав, після чого залишив місце події.
20.Разом з цим, на думку суду, стороною обвинувачення не доведено те, що обвинувачений ОСОБА_3 під час вчинення розглядуваного кримінального правопорушення надав частину викрадених грошових коштів ОСОБА_11 , який, за версією сторони обвинувачення, не був обізнаний про його кримінально протиправний намір. Так, цю обставину під час судового розгляду заперечив обвинувачений ОСОБА_3 , і її не підтвердили допитані свідки. Зокрема, свідок ОСОБА_8 лише висловила припущення про це, але цього вона особисто не бачила. Про цю обставину не свідчать і інші досліджені судом докази, зокрема, дані слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 . Тому формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, підлягає уточненню в цій частині. Але спосіб розпорядження викраденим майном не впливає на обставини кримінального правопорушення та не має значення для кваліфікації дій обвинуваченого. У цьому випадку визначальним є поведінка обвинуваченого в момент вчинення кримінального правопорушення, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_3 розпочавши вчиняти крадіжку, після його викриття свідками, незважаючи на це, продовжив вчиняти дії з метою заволодіння майном, не віддавши викрадені кошти в момент вчинення злочину добровільно, а також застосувавши заходи щодо збереження частини коштів у себе та їх неповернення. Повернення коштів через декілька днів після вчинення злочину для кваліфікації значення не має.
21.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів за цим епізодом обвинувачення дає підстави суду дійти висновку, що кожний доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності всі вищезазначені докази є взаємопов'язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 поза розумним сумнівом 14.01.2023 повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався у встановленому порядку, та діяв станом на момент вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, тобто станом на 14.01.2023, відповідно до Указу Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2738-IX від 16.11.2022, кваліфікує його дії за цим епізодом обвинувачення за ч. 4 ст.186 КК.
Докази по епізоду обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК
22.По епізоду обвинувачення у вчиненні таємного викрадення велосипеду (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду вину також визнав частково, не заперечивши те, що саме він заволодів велосипедом потерпілого, але зазначив, що він це зробив з бажанням помститися потерпілого за його дії, які він вчинив перед цим. Так, обвинувачений пояснив, що у 2023 році, більш точної дати він не пам'ятає, він йшов додому приблизно о 19:00 годині по вул. Пушкіна в м. Ізмаїл та побачив чоловіка у нетверезому стані, який вказав на автомобіль та людей, які його чекають. Чоловік тримав руками велосипед, який потім залишив біля магазину. Тоді ж він вирішив забрати велосипед собі та відігнав його додому. Згодом до нього прийшли працівники поліції з приводу велосипеду та попередили, що його видно на камері. Однак він сказав їм, що забрав велосипед не просто так, а через погрози чоловіка, начебто той гукав його в автомобіль, щоб в подальшому нашкодити йому.
23.Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина у таємному викраденні велосипеду потерпілого ОСОБА_7 повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
24.Так, відповідно до рапорту уповноваженої службової особи Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, 22.02.2023 о 19:51 год. від ОСОБА_7 надійшло повідомлення про те, що 22.02.2023 о 19:45 год. за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, кут вул. Савицького біля автостанції та магазину АТБ викрали його велосипед (а.п. 93).
25.А з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.02.2023 вбачається, що ОСОБА_7 повідомив про те, що 22.02.2023 приблизно о 19:50 год. невідома особа незаконно заволоділа його велосипедом спортивного типу вишневого кольору біля магазину «АТБ», розташованого по вул.Пушкіна у м. Ізмаїл (а.п. 94).
26. Вказані повідомлення та заява стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР за №12023162150000259 та початку досудового розслідування (а.п. 91).
27.Місце події - велопарковка біля магазину «АТБ», розташованого по вул. Торговій (Пушкіна), 55 в м. Ізмаїл, - було оглянуте, згідно даним відповідного протоколу від 22.02.2023, на якому зафіксовано обстановку місця події (а.п. 95 - 99).
28.З переглянутого безпосередньо під час судового розгляду відеозапису з камери відеоспостереження, яка розміщена на фасаді магазину «АТБ», розташованого по вул. Торговій, 55 в м.Ізмаїл, що був виданий ОСОБА_12 , вбачається як 22.02.2023 о 19:42 годині невідомий чоловік бере з велосипедної стоянки велосипед і прямує до пішохідного переходу. У подальшому, він веде велосипед, не сідаючи на нього по тротуару біля магазину «АТБ» в напрямку пішохідного переходу. Чоловік одягнений в кросівки білого кольору, світлі штани, кофту, жилетку світлого кольору. На велосипеді спереду прикріплений предмет білого кольору (а.п. 106). Вказані обставини також підтверджуються даними протоколу огляду відеозапису від 07.03.2023 (а.п. 107 - 108).
29.Із заяви від 04.03.2023 вбачається, що ОСОБА_3 видав спортивний велосипед червоного кольору (а.п. 102), який згідно протоколу від 04.03.2023 був оглянутий (а.п. 111 - 115), після чого повернутий потерпілому ОСОБА_7 (а.п. 105).
30.Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 відтворив обставини вчинення цього кримінального правопорушення, згідно відповідного протоколу від 10.03.2023. Так, ОСОБА_3 , знаходячись біля магазину «АТБ», розташованого по вул. Торговій, 55 в м. Ізмаїл, підійшов до велосипедної стоянки та показав на місце звідки викрав велосипед. Після того, він показав, що рухався з велосипедом до пішохідного переходу на вул. Савицького та пішов з велосипедом додому по зазначеній вулиці в напрямку р. Дунай (а.п. 121 - 125).
31.Ринкова вартість бувшого у використанні велосипеду торгової марки «Azimut blackmount» у справному стані з колесами 26 дюймів та рамою 18 дюймів станом на 22.02.2023 у розмірі 3 233,33 грн встановлена даними висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/116-23/3506-ТВ від 06.03.2023 (а.п. 117 - 120).
32.Сам потерпілий ОСОБА_7 під час судового розгляду не був допитаний судом, у зв'язку з його неодноразовою неявкою до суду, незважаючи на здійснені судові виклики. Враховуючи, що сторона обвинувачення не забезпечила допит потерпілого в суді, то таким чином сторона обвинувачення не спростувала наведені обвинуваченим ОСОБА_3 обставини щодо заволодіння ним цим велосипедом через погрози чоловіка, який гукав його в автомобіль, щоб в подальшому нашкодити йому.
33.Але ці посилання обвинуваченого ОСОБА_3 не надавали йому право незаконно, без згоди потерпілого заволодівати майном останнього і не обґрунтовують його таку протиправну поведінку щодо вилучення чужого майна, навіть після висловлення йому погроз з боку потерпілого. Про те, що велосипед потерпілого вибув з його володіння без його згоди свідчать дані його негайного повідомлення про це в поліцію із зазначенням точного часу вчинення правопорушення, який узгоджується з часом, що зафіксований на переглянутому відеозаписі. Тому, хоча з відеозапису і не проглядається обличчя особи, яка заволоділа велосипедом, але з урахуванням вказаного точного співпадіння часу, а також те, що сам обвинувачений ОСОБА_3 не заперечив, що саме він заволодів велосипедом потерпілого, який через вісім днів видав поліцейським після того, як вони до нього звернулися, то у суду не залишається сумнівів того, що на відеозаписі зафіксовані саме дії обвинуваченого ОСОБА_3 .
34.Крім того, як пояснив під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_7 був для нього невідомим чоловіком, раніше він з ним не був знайомим, і він заволодів його велосипедом саме через його погрози. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 жодним чином не зв'язався з потерпілим, не повідомив йому про свої дії, не висунув йому якісь вимоги, а утримував велосипед, яким він заволодів, аж до того, поки до нього не звернулися поліцейські, і тільки після цього він видав велосипед. Такі дії обвинуваченого свідчать про те, що він свідомо їх вчинив з метою помститися потерпілому. При цьому він розумів, що таким чином своїми діями шляхом вилучення майна, що належить потерпілому, він завдасть йому матеріальної шкоди. А тому обвинувачений ОСОБА_3 діяв з корисливим мотивом, який є складовим елементом суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК.
35.Відповідно до сталої судової практики, що наведена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10, предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія. А відповідно до п. 4 вказаної постанови, крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
36.Тому з урахуванням вказаних обставин, враховуючи, що велосипед потерпілого, що має певну вартість, був чужим для обвинуваченого ОСОБА_3 , і він вилучив його таємно, проти волі потерпілого з метою завдання йому матеріальної шкоди, тобто з корисливих мотивів, і отримав реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, то його такі дії охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК.
37.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду дійти висновку, що кожний доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності всі вищезазначені докази є взаємопов'язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 поза розумним сумнівом 22.02.2023 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався у встановленому порядку, та діяв станом на момент вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, тобто станом на 22.02.2023, відповідно до Указу Президента України № 59/2023 від 06.02.2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2916-IX від 07.02.2023, кваліфікує його дії за цим епізодом обвинувачення за ч. 4 ст.185 КК.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
38.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить добровільне відшкодування завданого збитку. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 частково не погодився з обставинами вчинених злочинів, і заперечив їх істотні обставини, то суд не вбачає щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
39.Обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає. Така обставина, як рецидив злочинів, що зазначена в обвинувальних актах, в силу ч. 4 ст. 67 КК не може бути врахована судом, оскільки вона впливає на кваліфікацію вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, у зв'язку з тим, що в даному випадку рецидив одночасно виступає і ознакою повторності.
40.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальних актах про наявність інших обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Мотиви призначення покарання
41.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
42.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисні тяжкі злочини проти власності.
43.З медичних довідок вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 131). За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_3 характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності (а.п. 132).
44.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він добровільно відшкодував завдані збитки, проте, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення у тому числі тяжких злочинів проти власності, знов вчинив тяжкі злочини також проти власності після неодноразового відбування реальних покарань у виді позбавлення волі та після нетривалого часу після відбуття попереднього покарання у виді арешту (а саме через три місяці), суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК тільки у виді позбавлення волі в межах санкцій, а за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки суд дійшов висновку, що таке покарання повністю досягне мети його застосування. Водночас, суд з урахуванням встановлених обставин не вбачає підстав для застосування положень як ст. 69 КК, так і ст. 75 КК.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
45.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, ухвалами слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.02.2023 та від 22.03.2023 відносно нього був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого сплив 10.05.2023.
46.Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з метою виконання вироку, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, обвинуваченому ОСОБА_3 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, для чого його слід взяти під варту в залі суду.
47.Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК.
48.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/116-23/3506-ТВ від 06.03.2023 у сумі 755,12 грн.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК, та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк вісім років;
- за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк шість років.
2.На підставі ст. 70 КК ОСОБА_3 визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк вісім років.
3. ОСОБА_3 застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
4.Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, тобто з 26.05.2023, зарахувати йому згідно ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув'язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 26.05.2023 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку день за день.
5.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2023 арешт, та велосипед червоного кольору, який добровільно видав ОСОБА_3 , - вважати повернутим ОСОБА_7 , поновивши його право розпорядження цим майном; а арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.03.2023, на диск DVD-R з записом з камер спостереження магазину «АТБ», розташованого по вул. Торговій, 55 в м. Ізмаїл, залишити без змін та вказаний цифровий носій із записом залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
6.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в розмірі 755,12 грн (сімсот п'ятдесят п'ять гривень 12 копійок).
7.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
8.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
9.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
10.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1