25.05.23 Справа № 469/628/23
1 -кс/469/82/23
25 травня 2023 року смт.Березанка
Слідчий суддя Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у кримінальному провадженні №12023152150000084 від 13 травня 2023 року клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна,
встановила:
Прокурор 15 травня 2023 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме: транспортний засіб марки "Ford” моделі "Focus-cross", державний реєстраційний номер Республіки Литви « НОМЕР_1 », власником та користувачем якого є військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_4 , із залишенням вказаного транспортного засобу на зберіганні на території спецмайданчику відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, із забороною користування та розпорядження вказаним майном, до остаточного проведення всіх слідчих дій та експертиз.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області 13 травня 2023 року розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст.263 КК України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, тобто носіння, зберігання, придбання зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу), за заявою заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 матрос ОСОБА_4 в багажнику вказаного автомобіля незаконно зберігає предмет, зовні схожий на гранату «РГД-5».
13 травня 2023 року проведено огляд місця події, де виявлено автомобіль марки "Ford” моделі "Focus-cross”, державний реєстраційний номер Республіки Литви « НОМЕР_1 », в ході проведення огляду слідчим без проникнення до автомобілю візуально встановлено, що в багажному відділенні автомобіля перебуває предмет, зовні схожий на гранату типу «РГД-5». У подальшому слідчим вилучено автомобіль марки "Ford” моделі "Focus-cross", державний реєстраційний номер Республіки Литви « НОМЕР_1 », тимчасово залишено під охороною на місці виявлення та визнано речовим доказом. Користувач вказаного автомобіля ОСОБА_4 не надав добровільної згоди на огляд належного йому автомобіля та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень.
Прокурор посилається на наявність достатніх даних про те, що в багажному відділенні автомобіля марки "Ford", моделі «Focus-cross”, державний реєстраційний номер Республіки Литви « НОМЕР_1 », знаходиться предмет, зовні схожий на гранату «РГД-5», та на необхідність провести обшук вказаного автомобіля з метою виявлення та вилучення предмету, зовні схожого на гранату типу «РГД-5», та біологічних об'єктів з метою встановлення особи, у якої перебував у користуванні вказаний предмет, крім того вказаний автомобіль має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні для проведення повного та всебічного досудового розслідування та зберіг на собі сліди транспортування, перевезення, носіння предмету, зовні схожого на гранату «РГД-5», а іншим способом довести обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, неможливо. Накладення арешту на майно необхідне для запобігання його відчуженню і знищенню.
У судове засідання прокурор не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі та підтримання заявлених вимог.
Володілець майна ОСОБА_4 до суду не з'явився та не повідомив причини неявки, про місце та час розгляду клопотання повідомлений телефонограмою.
На підставі ч.1 ст.172 КПК України, відповідно до якої неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчим суддею розглянуто клопотання за відсутності вказаних осіб.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частина перша статті 263 КК України, за якою кваліфікується кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні, передбачає кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Вказана норма має відсильний характер та потребує застосування спеціальної норми законодавства, що встановлює обов"язок особи отримувати відповідний дозвіл.
Як вбачається з витягу з ЄРДР, кримінальне провадження здійснюється щодо обставин незаконного зберігання військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 матросом ОСОБА_4 предмета, схожого на бойовий припас.
За змістом ст.1, 3 розділу "Загальні положення" Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" володілець зазначеного у клопотанні майна військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 матрос ОСОБА_4 здійснює професійну діяльність, пов"язану із захистом України, у військовому формуванні - Збройних Силах України.
Нормативний акт, який зобов"язує військовослужбовця Збройних Сил України отримувати дозвіл на носіння, зберігання бойових припасів у період воєнного стану, введеного на території України у зв"язку з військовою агресією Російської федерації, у клопотанні слідчого не зазначено.
Обставини, які свідчать про існування обгрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, у клопотанні не викладені та з матеріалів кримінального провадження не вбачаються.
Відповідно, є недоведеним і існування необхідності арешту майна.
У клопотанні не обгрунтовано та не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, а саме тимчасового позбавлення особи, яка є військовослужбовцем ЗСУ, у період воєнного стану права користування вилученим автомобілем із залишенням цього майна у відділенні поліції, тобто що проведення слідчих (розшукових) дій без арешту автомобіля є недостатнім для виконання завдань кримінального судочинства.
Необхідність проведення у автомобілі обшуку не передбачена ст.170 КПК України як мета застосування арешту майна, і за змістом КПК України є окремою слідчою дією, яка не потребує попереднього арешту майна.
Виходячи з диспозиції ч.1 ст.263 КК України та викладених у клопотанні обставин кримінального провадження, відсутні підстави вважати, що зазначений у клопотанні автомобіль відповідно до ст. 98 КПК України є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні; з цих же підстав та за відсутності у клопотанні викладу відповідних обставин слідчий суддя вважає, що посилання прокурора на те, що вказаний автомобіль зберіг на собі сліди транспортування, перевезення, носіння предмету, зовні схожого на гранату типу РГД-5, та на можливість виявлення біологічних об"єктів, носять характер припущення.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин клопотання задоволенню не підлягає, оскільки необхідність арешту майна не доведена.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.132, 170-173 КПК України,-
У задоволенні клопотання відмовити.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити дізнавачу та володільцю майна.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: