Іменем України
25 травня 2023 року м. Кропивницький
справа № 401/3540/21
провадження № 22-ц/4809/686/23
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Комунальне підприємство «Житлосервіс 2012»,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлосервіс 2012» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 березня 2023 року у складі судді Андріянової С. М. і
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс 2012» (далі - КП «Житлосервіс 2012») та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути на свою користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, тобто з 14 вересня 2021 року по 21 листопада 2022 року, який становить 147 574,25 грн, та судові витрати в розмірі 5 908 грн, з яких 908 грн - судовий збір, 5 000 грн витрати на правничу професійну допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 травня 2013 року по 14 вересня 2021 року позивач працював у КП «Житлосервіс 2012» на посаді електрогазозварювальника 5 розряду.
Після звільнення перед ним у роботодавця залишилася заборгованість із заробітної плати в сумі 62 000 грн, проте, повний розрахунок з ним було здійснено тільки 21 листопада 2022 року.
Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що його права були порушені роботодавцем, а тому керуючись ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Житлосервіс 2012» про стягнення сум невиплаченого заробітку задоволено повністю.
Стягнуто з КП «Житлосервіс 2012» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14 вересня 2021 року по 21 листопада 2022 року в розмірі 147 574 грн 25 коп.
Стягнуто з КП «Житлосервіс 2012» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що на час звільнення з роботи відповідач мав заборгованість перед позивачем за невиплачену своєчасно заробітну плату в розмірі 62 000 грн, яку останній отримував частинами в період з 08 листопада 2021 року по 21 листопада 2022 року.
Оскільки, доказів про поважність причин невиплати боргу по заробітній платі відповідач суду не надав, а лише вказував у відзиві про тяжкий фінансовий стан підприємства та арештовані рахунки за іншим судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі КП «Житлосервіс 2012» просить рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградській області від 06 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з КП «Житлосервіс 2012» на його користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16 000 грн та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат у відповідності до діючого законодавства.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В резолютивній частині оскаржуваного рішення міститься невідповідність обставин, адже встановивши, що відповідачем була сплачена заборгованість по заробітній платі, суд першої інстанції мав визначитись з цією вимогою.
Судом першої інстанції не надано оцінки розрахунків суми стягнення середнього заробітку за час затримки розарухкну та не враховано, що на день прийняття оскаржуваго рішення відповідачем було сплачено в рахунок цієї суми 16 000 грн.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не враховує часткового виконання КП «Житлосервіс 2012» своїх зобов'язань, а тому є необґрунтований.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції не врахував, що підприємство мало проблеми з фінансуванням своєї діяльності, коштів на рахунку немає, а самі рахунки заблоковані виконавчою службою, проте, відповідач щомісячно виплачувало кошти по заробітній платі і повністю виплатило суму заборгованості, а тому відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення суми виплати до 16 000 грн.
Судом першої інстанції неправильно було застосовано норму ст. 117 КЗпП України, яка обмежує період нарахування сум за несвоєчасний розрахунок при звільнені не більше шести місцяв з моменту звільнення.
Крім того, позивачем не було надано будь-яких переконливих доказів щодо понесених ним витрат на правничу допомогу, а надана ним довідка не є платіжним документом, який підтверджує сплату коштів.
Оскільки, ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, він не мав його сплачувати, і ці витрати є необґрунтованими.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 147 574 грн 25 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2023 становить 268 400 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01 травня 2013 року по 14 вересня 2021 року працював в КП «Житлосервіс 2012» на посаді електрогазозварювальника 5 розряду, та був звільнений за згодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
Заборгованість підприємства по заробітній платі на кінець вересня 2021 року перед позивачем становить 62 000 грн.
Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 27 травня 2022 року становить 61 000 грн. Середньоденна заробітна плата становить 483 грн 85 коп.
Заборгованість по заробітній платі виникла поступово, через невиплату в повній мірі заробітної плати за кожен відпрацьований місяць працівникові ОСОБА_1
КП «Житлосервіс 2012» вживало заходів щодо часткового погашення заборгованості перед колишнім працівником ОСОБА_1 і станом на 01 серпня 2022 року заборгованість становила 37 733 грн 29 коп.
Заборгованість перед працівником ОСОБА_1 станом на 22 листопада 2022 року становить 0,00 грн. Підставою тому є щомісячна часткова виплата наявної заборгованості по заробітній платі при звільненні.
Сума нарахованої пені за період невиконання зобов'язань з 14 вересня 2021 року по 21 листопада 2022 року становить 15 974 грн 04 коп.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі№ 821/1083/17(провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії паспорту, трудової книжки позивача та наказу КП «Житлосервіс 2012» № 37-к від 14 вересня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 з 01 травня 2013 року по 14 вересня 2021 року працював в КП «Житлосервіс 2012» на посаді електрогазозварювальника 5 розряду, та був звільнений за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (том 1 а. с. 4-7, 66).
Згідно розрахункового листа за вересень 2021 року заборгованість підприємства по заробітній платі на кінець вересня 2021 року перед позивачем становить 62 000 грн (том 1 а. с. 8).
Згідно довідки КП «Житлосервіс 2012» № 63 від 26 травня 2022 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 27 травня 2022 року становить 61 000 грн. Середньоденна заробітна плата становить 483 грн 85 коп (том 1 а. с. 67).
Довідкою відповідача та відомостей розподілу витрат підтверджується, що КП «Житлосервіс 2012» вживало заходів щодо часткового погашення заборгованості перед колишнім працівником ОСОБА_1 і станом на 01 серпня 2022 року заборгованість становила 37 733 грн 29 коп (том 1 а. с. 102-108).
Згідно довідки КП «Житлосервіс 2012» № 163 від 29 листопада 2022 року вбачається, що заборгованість перед працівником ОСОБА_1 станом на 22 листопада 2022 року становить 0,00 грн. Підставою тому є щомісячна часткова виплата наявної заборгованості по заробітній платі при звільненні (том 1 а. с. 153-158).
28 лютого 2023 року КП «Житлосервіс 2012» сплатило на рахунок ОСОБА_1 16 000 грн, відповідною квитанцією, призначення платежу - компенсація за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.09.2021 по 21.11.2022 (том 2 а. с. 9).
Суд першої інстанції, встановивши, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Проте, суд не може погодитися із визначеним розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на таке.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що 62 000 грн заробітної плати належної позивачу, не було виплачено йому у день звільнення.
За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом довідки КП «Житлосервіс 2012» № 63 від 26 травня 2022 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 483 грн 85 коп (том 1 а. с. 67).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.
Кількість робочих днів з 15 вересня 2021 року (наступний день після звільнення) по 21 листопада 2022 року становить 304.
Розраховуючи середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції неправильно встановив кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні, та помилково вважав, що вона становить 305 днів, замість правильної кількості - 304 дні, адже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має обраховуватись з наступного дня після звільнення.
Враховуючи викладене середній заробіток за весь час затримки розрахунку ОСОБА_1 має обраховуватись таким чином: 483,85 середньоденна заробітна плата х 304 (число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком з 15 вересня 2021 року по 21 листопада 2022 року) = 147 090,40 грн.
Разом з тим, вказана сума компенсації позивачу середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (147 090,40 грн) є більше ніж в два рази більша ніж сума заборгованості по заробітній платі (62 000 грн).
Суд, з урахуванням вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій відповідача, який за період розгляду справи судом першої інстанції частинами повністю виплатив борг по заробітній платі в розмірі 62 000 грн та додатково сплатив ОСОБА_1 16 000 грн в рахунок компенсації за затримику розрахунку, дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20 000, грн, що є співмірним розміру заявлених позивачем вимог.
За таких обставин, суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки розрахунків суми стягнення середнього заробітку за час затримки розарухкну та не враховано, що на день прийняття оскаржуваго рішення відповідачем було сплачено в рахунок цієї суми 16 000 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, але є співмірною розміру заборгованості.
Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22), від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21 (провадження № 61-6807св22) та від 15 березня 2023 року у справі № 201/8085/21 (провадження № 61-11636св22).
На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, як наслідок, дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення міститься невідповідність обставин, адже встановивши, що відповідачем була сплачена заборгованість по заробітній платі, суд першої інстанції мав визначитись з цією вимогою, з огляду на те, що в січні 2023 року позивач подав до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути тільки середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, а питання щодо прийняття уточненої позовної заяви вирішувалось в судовому засіданні 26 січня 2023 року, що підтверджується протоколом, відтак, суд першої інстанції не розглядав вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно було застосовано норму ст. 117 КЗпП України, яка обмежує період нарахування сум за несвоєчасний розрахунок при звільнені не більше шести місцяв з моменту звільнення, з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом в жовтні 2021 року, коли діяла редакція норми ст. 117 КЗпП України, яка не обмежувала шестимісячним строком період виплати середнього заробітку.
Оскільки, норми КЗпП України не мають зворотної дії у часі, суд першої інстанції обґрунтовано застосував редакцію норми ст. 117 КЗпП України, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано будь-яких переконливих доказів щодо понесених ним витрат на правничу допомогу, а надана ним довідка не є платіжним документом, який підтверджує сплату коштів, з огляду на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20).
Помилковими є посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, він не мав його сплачувати, і ці витрати є необґрунтованими, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами зміни рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, суддійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при зільненні, що підлягає стягненню з КП «Житлосервіс 2012» на користь ОСОБА_1 зменшенню до 20 000 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 147 574,25 грн до 20 000 грн, що становить 13,55 % (20 000*100/147 574,25) від ціни позову, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
В порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам за подання позовної заяви з КП «Житлосервіс 2012» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 123,03 (908*13,55%) грн судового збору та 677,5 (5 000*13,55%) грн витрат на професійну правничу допомогу.
За подання апеляційної скарги в порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 на користь КП «Житлосервіс 2012» підлягає стягненню 1 177,45 (1 362*86,45 %) грн судового збору.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, зі ОСОБА_1 на користь КП «Житлосервіс 2012» » підлягає стягненню 376,92 грн (1 177,45-123,03-677,5).
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлосервіс 2012» задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 березня 2023 року змінити.
Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс 2012» (код ЄДРПОУ 38246270) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000 (двадцять тисяч) грн середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Житлосервіс 2012» (код ЄДРПОУ 38246270) 376 (триста сімдесят шість) грн 92 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник