Провадження № 33/803/629/23 Справа № 177/295/23 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куракова В. В.
26 травня 2023 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Куракова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Балабан О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 02.02.2023 р. о 23-15 год. на 113 км траси Н-11 в Криворізькому районі Дніпропетровської області керував транспортним засобом Toyota Land Cruіser Prado 150, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
В апеляційній скарзі адвокат Балабан О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , вказує, що постанова незаконна та підлягає скасуванню. Зауважує, що ОСОБА_1 під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення писав клопотання про передачу справи на розгляд до Снігурівського районного суду Миколаївської області, однак воно не було розглянуто; наданий працівниками поліції до суду протокол про адміністративне правопорушення та копія такого протоколу містить різні фактичні дані, а тому є недопустимим доказом. Зазначає, що для ОСОБА_1 не складали направлення на проведення медичного огляду, що є істотним порушенням; ОСОБА_1 , не був відсторонений від керування транспортним засобом; не залучено двох свідків для фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння; доданий відеозапис не є безперервний. Просить постанову скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін за таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя районного суду вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Ст. 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 421724 від 02.02.2023 року (а.с. 1);
- рапортом поліцейського (а.с. 2);
- довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с. 3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5);
- відеозаписом подій 02.02.2023 року за участю ОСОБА_1 (а.с. 6).
Дані докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерія «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Зокрема ознаками алкогольного сп'яніння згідно п. 3 р. 1 вищевказаної інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що поліцейським були визначені ознаки алкогольного сп'яніння останнього, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Таким чином, поліцейським було встановлено наявність ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а отже були законні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати ПДР та їх дотримуватися. Так, п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Таким чином, ОСОБА_1 повинен знати ПДР та їх виконувати. Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності безперебійного відеозапису подій складання адміністративних матеріалів є безпідставними виходячи з наступного. Відеозапис проводився працівниками поліції на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Переглядом даних відеозаписів судом апеляційної інстанції встановлено, що на ньому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як того вимагає ст. 266 КУпАП, а отже працівниками поліції збережено доказову інформацію у передбачений Законом спосіб.
Також не впливають на законність оскаржуваної постанови і доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки вони не спростовують вчинення цією особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, крім того відсторонення від керування транспортним засобом є лише засобом забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення та застосовується диспозитивно.
Твердження сторони захисту про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), яке складено у передбаченій Інструкцією формі та засвідчено підписом посадової особи, а тому доводи апеляційної скарги в частині відсутності такого процесуального документа є безпідставними.
Посилання апеляційної скарги щодо наявності клопотання ОСОБА_1 про перенаправлення даної справи про адміністративне правопорушення до Снігурівського районного суду Миколаївської області розглянуті судом апеляційної інстанції. Встановлено, що в матеріалах справи дійсно наявне клопотання ОСОБА_1 , однак в даному клопотанні не визначено органу, який повинен його розглянути, тобто воно складено не у передбачений КУпАП спосіб, а тому правомірно не було предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, ОСОБА_1 не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні та реалізовувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі щодо подачі усного клопотання про перенаправлення справи про адміністративне правопорушення з одного суду до іншого.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що і було зроблено судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката Балабан О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та скасування постанови суду першої інстанції немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Балабан О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Куракова