Справа № 127/17736/22
Провадження № 2/127/2287/22
18.05.2023 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування договору купівлі - продажу,-
Позивач ОСОБА_1 в серпні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що 07.11.2021 року на аукціоні з продажу нерухомого майна позивач ОСОБА_1 придбала об'єкт приватизації нежитлове приміщення № 14 в підвальному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , що належало Вінницькій міській територіальній громаді, на яке 29.11.2021 року набуло право власності на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між позивачем та Вінницькою міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Проценко А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1620.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживають у цьому самому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення позивача. Позивач зазначає, що відповідачі без правових підстав чинять їй перешкоди у користуванні вказаною власністю.
На момент набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення воно перебувало в оренді художниці ОСОБА_4 , згідно з договором оренди приміщень/будівель/споруд № ДЖГ-102 від 21.03.2019 року, який було укладено ОСОБА_4 з виконавчим комітетом Вінницької міської ради та був чинним до 17.01.2022 року. Нежитлове приміщення ОСОБА_4 використовувала під художню майстерню.
17.01.2022 року у зв'язку із закінченням договору оренди ОСОБА_4 хотіла звільнити приміщення, але відповідачі не допустили її до нього і належне їй художнє приладдя та речі залишились у приміщенні.
Позивач зазначає, що її неодноразові звернення до відповідачів надати їй доступ до нежитлового приміщення результатів не дали. Вони продовжують чинити перешкоди у користуванні майном. На заяви ОСОБА_1 до правоохоронних органів на незаконні дії відповідачів роз'яснено звернути за захистом своїх прав до суду.
У зв'язку з вищенаведеним позивач за первісним позовом звернулася до суду та згідно зміну предмету позову просила зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке в цілому складається з приміщень з № 14-1 по № 14-5, загальною площею 36,0 кв. м. в підвальному поверсі житлового будинку, шляхом надання вільного доступу до зазначеного приміщення - надання ключів від вхідних дверей до під'їзду будинку АДРЕСА_1 , ключів від вхідних дверей приміщення АДРЕСА_3 , звільнення приміщення АДРЕСА_3 від сторонніх речей.
До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 у листопаді 2022 року подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування договору купівлі - продажу.
Позов мотивований тим, що власники квартир в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 21.05.2018 року одностайним рішенням співвласників у відповідності до ст. 9 ЗУ «Про здійснення права власності у багатоквартирному будинку» винесли рішення про форму управління будинком. Співвласниками обрано форму: «управління будинком здійснюється його співвласниками».
Протокол зборів із заявою від 11.06.2018 року подано до Вінницької міської ради. Вінницька міська рада своїм повідомленням від 15.06.2018 року № Ко-01-50588/01-20 поінформувала про прийняття на зберігання поданого протоколу департаментом житлового господарства Вінницької міської ради.
21.10.2018 року Вінницька міська рада передала співвласникам багатоквартирного будинку документацію на будинок, в тому числі акт про списання багатоквартирного будинку з балансу та поверхові плани схеми.
Таким чином, відповідач зазначає, що з моменту передачі документації на багатоквартирний будинок його співвласникам та списання багатоквартирного будинку з балансу Вінницька міська рада втратила будь - які повноваження володіти, користуватись та/чи розпоряджатись майном багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 .
ОСОБА_3 зазначає, що увесь майновий комплекс багатоквартирного будинку 21.10.2018 року був списаний з балансу Вінницької міської ради і повністю перейшов у власність і управління співвласниками будинку. Будь - які дії з власністю багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 без рішення власників в силу ст. 41 Конституції України є неприпустимими. Зокрема і зафіксовані в акті списання два підвальні приміщення приватної форми власності.
ОСОБА_3 вважає, що договір оренди № ДЖГ-102 є нікчемним, оскільки орендодавець не мав повноважень розпоряджатись майном співвласників багатоквартирного будинку, набутим у приватну власність в порядку який передбачений законом. Тому ніяких правових наслідків такий договір оренди продовжувати не може. Вказане приміщення про приватизацію шляхом викупу та подальший продаж підвального приміщення є протиправним та незаконним, оскільки порушують право власності співвласників багатоквартирного будинку.
У зв'язку з вищенаведеним позивач за зустрічним позовом звернувся до суду та просив визнати протиправним та скасувати рішення 57 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 30.10.2020 року № 2485 з Додатком 1 до нього в частині внесення до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягає приватизації шляхом викупу через торги, нежитлове приміщення номер 14 в підвальному поверсі житлового будинку номер АДРЕСА_1 . Визнати протиправним та скасувати договір купівлі продажу від 29.11.2021 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_1 про придбання нежитлового приміщення номер АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Процепко А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1620.
Позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовами ОСОБА_1 та її представник адвокат Путілін Є.В. просили первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Також надали суду відзив на зустрічний позов, який мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом не надав суду жодних доказів, що підвальне приміщення № 14 в будинку АДРЕСА_1 являється допоміжним приміщенням. Крім того, позивач за зустрічним позовом обрав неефективний спосіб захисту.
Представник відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами ОСОБА_3 в судовому засідання просив в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Також відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що 14 приміщення знаходиться у вільному доступі до всіх мешканців, мешканці знають, де взяти ключ у приміщення. Останні прийняли рішення поставити замок, через те що особа, яка не відноситься до будинку, намагалася потрапити до цього приміщення, цією особою була позивач ОСОБА_1 .
Представник відповідача за зустрічним позовом Вінницької міської ради надала суду відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 594 від 14.11.1985 року «Про встановлення права державної власності на будинки» визнано право власності на будинки згідно переліку, а саме: будинок АДРЕСА_1 . Згідно з п. 14.2 рішення Вінницької міської ради № 1845 від 04.04.2008 року багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 включений до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади. Згідно матеріалів інвентаризаційних справ на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 року реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме прим. № 14 загальною площею 36,0 кв.м. проведена за Вінницькою міською радою на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 594 від 14.11.1985 року. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2019 року вбачається, що за Вінницькою міською територіальною громадою в особі Вінницької зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 14, яке складається з приміщень з № 14-1 по № 14-5, загальною площею 36 кв. м. в підвальному поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 . Рішенням Вінницької міської ради № 2282 від 22.05.2020 року підвальне приміщення № 14 загальною площею 36 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом аукціону. 24.09.2020 року рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2005 затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість вищевказаного об'єкту в сумі 196428,00 грн. без урахування ПДВ. Рішенням Вінницької міської ради № 2485 від 30.10.2020 року затверджені умови продажу підвального приміщення по АДРЕСА_1 . 07.11.2021 року відбувся електронний аукціон з продажу даного об'єкту, єдиним учасником якого стала ОСОБА_1 , відповідно до сформованого 07.11.2021 року протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-10-06-000067-1. 29.11.2021 року між Вінницькою міською радою в особі Департаменту комунального майна Вінницької міської ради та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу щодо приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення номер 14 в підвальному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 . Представник зазначає, що Вінницька міська рада, як власник нежитлового приміщення № 14 загальною площею 36 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 прийняла оскаржуване рішення в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що вона орендувала приміщення в будинку під номером АДРЕСА_1 як художник, раз в 3 роки поновлювала договір з Вінницькою міською радою. В 2021 році представники міської ради водили в майстерню на показ. Восени повідомили, що приміщення продане та свідок до 17 січня мала право там перебувати. Відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 говорили, щоб віддати ключі з тим, щоб свідок могла забрати свої речі. Однак коли викликали поліцію, речей свідка в приміщенні не було. Свідок віддала ключі позивачу, однак вона не мала доступу, так як ОСОБА_3 змінив замок, закрутив саморізи.
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2021 року ОСОБА_1 (покупець) та Департамент комунального майна Вінницької міської ради (продавець) уклали договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Процепко А.О. Відповідно до п. 1.1 за цим договором Продавець на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11.11.2021 року № 2709 продає а Покупець приймає у власність (купує) приватизоване шляхом викупу нежитлове приміщення номер 14 в підвальному поверсі житлового будинку номер АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.3 Договору, Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реквізити якого зазначені в п. 1.2 цього договору, предметом цього договору є нежитлове приміщення № 14, що в цілому складається з приміщень з № 14-1 по № 14-5, загальною площею 36,0 кв.м. в підвальному поверсі житлового будинку. Відповідно до п. 1.4 предмет цього Договору, перебуває в оренді у Члена Національної спілки художників України, художника ОСОБА_4 на підставі Договору оренди приміщень/будівель, споруд № ДЖГ-102 від 21.03.2019 року.
Дане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого 29.11.2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, номер запису про право власності 45339088, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1954588505101.
Відповідачі ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи № 37480, № 27478 від 25.08.2022 року, тобто у цьому самому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення ОСОБА_1 .
Як зазначалось вище на момент набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення воно перебувало в оренді художниці ОСОБА_4 , згідно з договором оренди приміщень/будівель/споруд № ДЖГ-102 від 21.03.2019 року, який було укладено ОСОБА_4 з виконавчим комітетом Вінницької міської ради та був чинним до 17.01.2022 року. Нежитлове приміщення ОСОБА_4 використовувала під художню майстерню.
Відповідно до довідки Вінницького РУП від 31.01.2022 року, 21.01.2022 до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшло звернення від ОСОБА_1 з приводу того, що за адресою АДРЕСА_1 у власності заявниці знаходиться підвальне приміщення, до якого незаконно обмежує доступ ОСОБА_2 21.01.2022 року до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшло звернення від ОСОБА_2 , з приводу того, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 придбала собі підвальне приміщення із порушеннями, тому заявниця перешкоджає останній користуватися ним.
Згідно листа Вінницького РУП № К-93аз/200/01-22 від 11.07.2022 року, згідно відомостей, які містяться у інформаційному порталі Національної поліції України, 21.01.2022 року звернення ОСОБА_1 стосовно порушення права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належним чином зареєстроване в ІП «Єдиний облік» ІПНП України Вінницького РУП ГУНП за № 1231. У зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, вищезазначене звернення розглянуте у відповідності до вимог ЗУ «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР.
Згідно листа Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 12.03.2022 року № В-397/200-2022, зазначено, що з приводу спірного ОСОБА_1 володінням, їй рекомендовано звернутися до суду для реалізації права на судовий захист, що здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб.
Предметом первісного позову у справі, що розглядається, є вимоги власника спірного нежитлового приміщення про зобов'язання відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні нежилим приміщенням шляхом надання вільного доступу до зазначеного приміщення.
Згідно із положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
За правилом ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності як суб'єктивне цивільне право містить у своєму складі правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших та правомочність захисту.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка реалізується, передусім, через пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути будь-якої влади над цією ж річчю з боку інших суб'єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; виключне панування особи над річчю унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов'язок утримання, від вчинення подібних дій; абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності стосовно неї.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно ст. 391 ЦК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі продажу від 29.11.2021 року.
Оскільки відповідачами чиняться перешкоди позивачу ОСОБА_1 у користуванні нежитловим приміщенням, яке перебуває у власності позивача, що не заперечується ними самими та підтверджується поясненнями відповідачів в судовому засіданні, а також дане підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4 , довідкою Вінницького РУП від 31.01.2022 року про результати звернення ОСОБА_1 та іншими письмовими доказами, суд приходить висновку, що позов в частині усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням підлягає задоволенню.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачі створюють перешкоди позивачу в користуванні, володінні та розпорядженні її майном на власний розсуд, тобто повно і незаперечно здійснювати свої права користування і розпорядження майном, що є неприпустимим, згідно чинного законодавства України.
Що стосується зустрічного позову то суд зазначає наступне.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 594 від 14.11.1985 року «Про встановлення права державної власності на будинки» визнано право власності на будинки згідно переліку, а саме: будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 14.2 рішення Вінницької міської ради № 1845 від 04.04.2008 року багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 включений до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади.
Згідно матеріалів інвентаризаційних справ на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 року реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме прим. № 14 загальною площею 36,0 кв.м. проведена за Вінницькою міською радою на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 594 від 14.11.1985 року
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2019 року вбачається, що за Вінницькою міською територіальною громадою в особі Вінницької зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 14 яке складається з приміщень з № 14-1 по № 14-5, загальною площею 36 кв. м. в підвальному поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницької міської ради №2282 від 22.05.2020 року підвальне приміщення № 14 загальною площею 36 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом аукціону.
24.09.2020 року рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2005 затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість вищевказаного об'єкту в сумі 196428,00 грн. без урахування ПДВ.
Рішенням Вінницької міської ради №2485 від 30.10.2020 року затверджені умови продажу підвального приміщення по АДРЕСА_1 .
07.11.2021 року відбувся електронний аукціон з продажу даного об'єкту, єдиним учасником якого стала ОСОБА_1 , відповідно до сформованого 07.11.2021 року протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-10-06-000067-1.
29.11.2021 року між Вінницькою міською радою в особі Департаменту комунального майна Вінницької міської ради та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу щодо приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення номер 14 в підвальному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання що прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Стаття 6 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає, що суб'єктами приватизації є місцеві ради, органи приватизації територіальних громад. При цьому до основних повноважень державних органів приватизації у сфері приватизації належить, затвердження переліку об'єкті, що підлягають приватизації.
Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об'єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об'єкта комунальної власності ( ч. 4 ст. 11 Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна»).
До об'єктів малої приватизації належать: окреме майно. Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації (ст. 5 Закону України « Про приватизацію державного та комунального майна»).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо для участі в аукціоні подано заяву на участь в аукціоні від одного покупця, формується протокол про те, що наявний один учасник, а орган приватизації протягом п'яти робочих днів з дня формування такого протоколу приймає та оприлюднює рішення про приватизацію зазначеного об'єкта шляхом викупу безпосередньо таким покупцем за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни.
З огляду на вищевикладене, Вінницька міська рада, як власник нежитлового приміщення № 14 загальною площею 36 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 прийняла оскаржуване рішення в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щодо доводів позивача про те, що оскаржуване рішення порушує право власності співвласників багатоквартирного будинку, суд зазначає наступне.
При вирішенні спору слід керуватися вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-XII, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та інші) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об'єкта нерухомості.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали,шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та інші), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво - або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво - або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво - або багатоквартирного будинку.
Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.
З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).
У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, що підвальне приміщення АДРЕСА_3 являється допоміжним приміщенням.
Разом з тим, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не порушено майнові права позивача, на порушення прав яких, він вказує в зустрічній позовній заяві.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Аналіз змісту положень ЦПК, ЦК та роз'яснень Верховного Суду України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача.
Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). При цьому варто враховувати, що обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач. Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді.
За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування договору купівлі - продажу слід відмовити.
У частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8900 грн. суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду між адвокатом Куцьким А.В. та ОСОБА_1 17.06.2022 року укладено Договір про надання правничої допомоги. Адвокат надає клієнту правничу допомогу, а саме: консультування з питань усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, звернення з адвокатським запитом до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з метою збирання доказів до позовної заяви, складання позовної заяви про усунення порушення у користуванні нежитловими приміщеннями.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок суми гонорару за правничу допомогу від 11.08.2022 року адвокатом надано правничу допомогу ОСОБА_1 наступного характеру: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, складання та подання адвокатського запиту, складання позовної заяви. Відповідно до квитанції від 11.08.2022 року ОСОБА_1 сплатила за надану їй правничу допомогу надану адвокатом Куцьким А.В. 3000,00 грн.
Також між ОСОБА_1 та адвокатом Путіліним Є.В. 17.10.2022 року укладено договір № 88 про надання правничої допомоги. Адвокат приймає на себе зобов'язання, щодо надання наступної правової допомоги замовнику - захисту прав і охоронюваних законом інтересів на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, у судах всіх рівнів з приводу розгляду справи 127/17736/22.
Відповідно детального опису робіт № ПЄ-000001 від 04.05.2023 року адвокатом Путіліним Є.В. було виконано такі роботи згідно договору від 17.10.2022 року № 88: підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення, підготовка двох запитів та їх направлення, підготовка заяви про витребування доказів та долучення доказів, підготовка заяви про зміну предмету позову, підготовка відзиву, участь в судових засіданнях, підготовка заяви про судові витрати. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 040517 від 04.05.2023 року ОСОБА_1 сплатила за надану їй правничу допомогу надану адвокатом Путіліним Є.В. 5900,00 грн.
Відповідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідачів судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8900,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в рівних частках 992,40 грн. судового збору на користь первісного позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141,259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке в цілому складається з приміщень з № 14-1 по № 14-5, загальною площею 36,0 кв. м. в підвальному поверсі житлового будинку, шляхом надання вільного доступу до зазначеного приміщення - надання ключів від вхідних дверей до під'їзду будинку АДРЕСА_1 , ключів від вхідних дверей приміщення АДРЕСА_3 , звільнення приміщення АДРЕСА_3 від сторонніх речей.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування договору купівлі - продажу відмовити.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8900 гривень 00 копійок.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовами ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовами ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач за зустрічним позовом Вінницька міська рада, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25512617.
Суддя