Справа № 141/348/23
Провадження №3/141/250/23
25 травня 2023 року смт Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук Сергій Васильович, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , стрільця-санітара в/ч НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності притягувався 08.09.2022 за ч.1 ст. 130 КУпАП
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП, ст.173 КУпАП,
04 травня 2023 року о 12 год 30 хв в с. Оратівка по вул. Шевченка гр. ОСОБА_1 виражався в сторону гр. ОСОБА_2 нецензурною лайкою, чим вчинив дрібне хуліганство. Проводилась відеофіксація вказаної події.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП - дрібне хуліганство.
Також, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 312288 від 04.05.2023, складеного інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Растовецьким О.В., 04.05.2023 о 12 год 30 хв в с. Оратівка по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Проводилась відеофіксація вказаної дії.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року.
Постановою суду від 25.05.2023 адміністративні матеріали №141/348/23 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та №141/360/23 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП об'єднано в одне провадження, присвоєно об'єднаній справі № 141/348/23 (провадження № 3/141/250/23).
В судовому засіданні 25.05.2023 ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, визнав у повному обсязі та щиро розкаявся. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП не визнав та суду пояснив, що він 04.05.2023 не керував транспортним засобом, а їхав на велосипеді із сином ОСОБА_3 , з якою у нього та її співмешканцем виник конфлікт.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи №141/348/23, доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад адміністративного правопорушення, а саме дрібного хуліганства, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Окрім повного визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР №223491 від 04.05.2023; заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.05.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відібраними 04.05.2023.
Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Доказів на спростування обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
З урахуванням встановлених обставин справи та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, доведена повністю. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення - щире розкаяння винного, з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень у майбутньому, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ст.173 КУпАП у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Пунктом 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн, які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
Розглядаючи матеріали справи № 141/348/23 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд враховує наступне.
Диспозиція ч. 2 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Законодавець чітко визначає, що суб'єктом, на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд зауважує, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Отже, суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом, а об'єктивною стороною - є керування транспортними засобами водієм в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова водія, який керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю лише прямого умислу.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені здійснені інспекторами патрульної поліції відеозаписи події, яка відбулась 04.05.2023, та які долучено до матеріалів справи.
Як установлено судом, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 312288 було складено працівником поліції 04.05.2023 о 14 год 14 хв, у вказаному протоколі зазначено, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, було скоєно о 12 год 30 хв, натомість, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що відеозапис розпочинається о 13 год 28 хв із спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 . Відтак, є суттєва розбіжність у часі події, яка відбулась 04.05.2023 за участі ОСОБА_1 щодо керуванням ним транспортним засобом.
Також суд зауважує, що на жодному із долучених до матеріалів справи № 141/348/23 відеозаписах працівниками поліції не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом (скутером Honda, д.н.з. б/н), та факт його зупинки працівниками поліції.
Таким чином, судом установлено, що доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема, скутером Honda, д.н.з. б/н, а також факту його зупинки працівниками поліції не зафіксовано та суду не надано, що, відповідно, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
У зв'язку з наведеним, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 312288 від 04.05.2023 та усі інші складені документи, а саме: акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія у КНП «Оратівська ЛПЛ» від 04.05.2023 та диск з відеозаписом від 04.05.2023 року не можуть вважатись належними доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого водієм правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року, оскільки він не є суб'єктом даного правопорушення (тобто водієм) та відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом, а тому провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 8, 25, 27, 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, 173, 245, п.1 ч.1 ст. 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд
Провадження у справі № 141/348/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях об'єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн 00 коп (сто дев'ятнадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 536 грн 80 коп (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) в дохід Державного бюджету України.
Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений вище строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя С.В. Климчук