Справа № 930/526/23
Провадження № 1-кп/930/179/23
24.05.2023 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_5
потерпілого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12023020070000072 від 10.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рубань Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта незакінчена професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, студента 3-го курсу Немирівського фахового коледжу будівництва, економіки та дизайну ВНАУ, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи неповнолітнім, 09.02.2023 близько 11:00 год проходячи біля домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 побачив перед воротами вищезазначеного домоволодіння припаркований автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO» моделі «LANOS» червоного кольору із державним номерним знаком НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 та розуміючи, що даний транспортний засіб є чужим для нього, тобто таким, що перебуває у власності іншої особи, вирішив незаконно ним заволодіти для того, щоб дістатися до місця проживання своєї матері.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , через незачинені водійські двері проник всередину автомобіля та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, сів на водійське сидіння, за допомогою ключа, який знаходився в замку запалення, запустив двигун автомобіля та розпочав рух, таким чином таємно заволодівши вищезазначеним автомобілем.
Після чого, ОСОБА_4 з місця події на автомобілі зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро кається, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, та дав покази, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті. Повністю погоджується з обвинуваченням, запевняє, що більше скоювати злочинів не буде, просить суворо не карати. Цивільний позов визнав у повному обсязі, не заперечує проти його задоволення, зобов'язується відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі.
Будучи допитаним у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 обставини, викладені в обвинувальному акті підтримує повністю. Просить призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду. Пред'явлений цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити, так як шкода йому не відшкодована.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспоруються.
А тому, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істиною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, його дії органами досудового розслідування кваліфіковано правильно за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить: щире каяття та визнання вини, сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Відповідно до матеріалів досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , наданої Вінницьким районним сектором №6 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, ОСОБА_4 проживає у приватному будинку разом із бабусею, дідусем, дядьком та молодшим братом в с.Рубань. Мати обвинуваченого не цікавиться його життям, байдужа до його потреб та має іншу сім'ю. До кримінальної відповідальності ОСОБА_4 притягується вперше, на обліку як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах та такий який постраждав внаслідок домашнього насильства не перебував. Згідно з характеристики з місця навчання обвинувачений показав себе не дисциплінованим студентом, систематично пропускає заняття без поважних причин. Загальний рівень знань низький. За характером спокійний, урівноважений, витриманий, за потребою ввічливий. До поставлених доручень відноситься безвідповідально. В колективі тримається відокремлено, товариських відносин з одногрупниками не має. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. В поведінці ОСОБА_4 та розмові присутня імпульсивність, під час спілкування застосовує спроби маніпулювання та погрози. Під час бесіди обвинувачений ні разу не озвучив, що шкодує чи розкаюється про скоєне. Навпаки хизується скоєним злочином, поводить себе зверхньо, некоректно та не ввічливо. Почуття провини не має, не дуже шкодує про скоєне. Має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим можливе його виправлення без обмеження чи позбавлення волі.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вчинив злочин будучи неповнолітнім, його соціальне становище, який виховується бабусею, а матір взагалі не приділяє уваги вихованню та навчання сина, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває, за місцем навчання та проживання характеризується посередньо, відсутність у суду даних про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, раніше не судимий, в судовому засіданні щиро розкаявся та визнав вину, сприяв розкриттю злочину, пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде достатнім призначення покарання згідно санкції ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76, 102 - 104 КК України.
Вирішуючи позовні вимоги потерпілого про стягнення шкоди, завданої злочином, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст..33 ЦК України неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, 3 ст.. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи визнання обвинуваченим позовних вимог у повному обсязі, суд вважає доведеним і факт заподіяння потерпілому матеріальної та моральної шкоди, та приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого майнової та моральної шкоди у повному розмірі.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню в загальній сумі 6481,40 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту на майно.
Арешт, накладений ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.02.2023 на речові докази, підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому не обирати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 75, 76, 102-104, 289 КК України, ст.ст. 100, 124, 127-130, 174, 349, 368 - 370, 371, 373, 374, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75, 104 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 ч.1 п. 1, 2 КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , майнову шкоду у розмірі 2285 (дві тисячі вісімдесят п'ять) гривень 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, які заподіяні внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню в загальній сумі 6481 (шість тисяч чотириства вісімдесят одна) гривня 40 коп. стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави (отримувач коштів ГУК у Вінницькій області/м. Немирів/24060300; код за ЄДРПОУ: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA258999980313060115000002796; код класифікації доходів бюджету: 24060300).
Арешт накладений ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.02.2023 на речові докази, - скасувати.
Вирішити долю речових доказів, вказаних в постановах слідчого від 11.02.2023 та 23.02.2023, наступним чином:
- автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO» моделі «LANOS» червоного кольору із державним номерним знаком НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
- оптичний CD-R диск - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- об'єкти досліджень, які містяться в спеціальних пакетах №№4053506, 5883435, 5673696, 3807995, 3807996, 3807997, 3807998, та які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - після набрання вироком законної сили знищити.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1