м.Чернівці
23 травня 2023 року Справа № 926/1257/23
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Петровської В.С. розглянувши справу №926/1257/23
За позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )
До відповідача Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
Про стягнення штрафних санкцій у розмірі 51480,00 грн
За участю представників:
Від позивача: Гогія Ю.С. представник (згідно витягу ЄДР)
Від відповідача: Цуркан Д.Ю. адвокат (ордер №1059004)
СУТЬ СПОРУ: Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №228-22 від 20.06.2022 року на закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних у розмірі 51480,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.06.2022 року між сторонами було укладено договір на закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних в кількості 4000 штук на загальну суму 3960000,00 грн без ПДВ за рахунок резервного фонду, з доставкою на адресу замовника. Кінцевим терміном поставки всього товару до 22.07.2022 року, додатковою угодою №1 від 21.07.2022 року строк поставки продовжено до 15.08.2022 року. Позивач на виконання умов договору одержав від відповідачки обумовлений товар у кількості 2000 штук на загальну суму 1980000,00 грн. Однак, відповідачкою в повній мірі не виконано умови договору, а саме: поставка решти товару в строк обумовлений сторонами не здійснено, що призвело до порушення умов договору. Внаслідок чого позивач нарахував відповідачці штрафні санкції за період з 15.08.2022 року по 09.09.2022 року в сумі 51480,00 грн, які просить стягнути у судовому порядку.
22.03.2023 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1257.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 23.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.04.2023 року.
Відповідачка у своєму відзиві від 11.04.2023 року погоджується, що згідно умов договору вона зобов'язана була поставити 4000 шт. рюкзаків бойових індивідуальних на загальну суму 3960000,00 грн та підтверджує, що позивачем здійснено попередню оплату товару у розмірі 50% від загальної вартості товару на її розрахунковий рахунок.
Проте, 21.06.2022 року Верховна Рада прийняла Закон №7418 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування", яким скасовано можливість ввезення імпортного товару та територію України без сплати митних платежів та податків і 21.07.2022 року Національним банком України підвищено офіційний курс гривні до євро, у зв'язку із чим відбулося істотне підвищення ціни імпортних товарів більш ніж на 60% від початкової. У зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, 1980000,00 грн сплачених позивачем вистачило лише на 2000 шт. рюкзаків, які були поставлені та отримані стороною. Отже вона не виконала у повному обсязі своїх зобов'язань по договору у зв'язку із обставинами, які не залежали від його волі.
Втім, відповідачка не просить суд звільнити її від відповідальності, а відповідно до ст.233 Господарського Кодексу України просить зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку із зміною істотних обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, а саме підвищенням вартості товару.
Також відповідачка у відзиві наголосила, що неодноразово зверталася до позивача про розірвання договору, в телефонному режимі, шляхом надіслання повідомлень на офіційну електронну адресу та направленням кореспонденції на поштову адресу позивача, окрім того відповідачка стверджує, що позивач уклав договір купівлі-продажу рюкзаків бойових з іншою особою за завищеною ціною.
Ухвалою суду від 12.04.2023 року відкладено розгляду справи на 27.04.2023 року.
Ухвалою суду від 24.04.2023 року у задоволенні заяви (вх.№1734) позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
На електронну адресу суду 24.04.2023 року представником позивача було подано відповідь на відзив (вх.№1733), в якому він зазначає, що відповідачка укладаючи договір з позивачем усвідомлювала всі ризики та обставини, які можуть виникнути в ході виконання своїх зобов'язань. Позивач спростовує отримання проектів додаткових угод з актом звірки, вважає, що відповідачка не надала суду належних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а відтак просить позовні вимоги задовольнити у повному розмірі.
Ухвалою суду від 27.04.2023 року відкладено розгляд справи на 12.05.2023 року та вирішено проводити наступне засідання у режимі відеоконференції.
08.05.2023 року представником відповідачки подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№1925) в якому остання просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, та надано додаткові докази в підтвердження свого клопотання
12.05.2023 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№2014).
Заслухавши в судовому засіданні, 12.05.2023 року представниць позивача та відповідачки, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд в порядку статей 209-210 ГПК України перейшов до дослідження доказів. У зв'язку із браком часу у судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.2023 року.
22.05.2023 року позивачем подана заява вх.№2113 про відшкодування судових витрат із попереднім розрахунком, при цьому, останній зазначив, що детальний обґрунтований розмір судових витрат, понесених позивачем за результатами розгляду справи, буде подано позивачем до суду впродовж п'яти днів після ухвалення рушення.
У судовому засіданні, 23.05.2023 року, представниця позивача наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В свою чергу уповноважена представниця відповідачки просила врахувати заяву про зменшення штрафних санкцій та надала суду заперечення (вх.№2155) на відшкодування судових витрат.
Під час дослідження доказів судом оголошено перерву до 14:30 год з метою долучення позивачем доказів перерахунку попередньої оплати.
Представником позивача через систему "Електронний суд" подано заяву про долучення платіжного доручення №1062 від 21.06.2022 року про сплату 1980000,00 грн попередньої оплати 50% за рюкзаки бойові. Відповідачка у судовому засіданні не заперечувала проти долучення документів.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши представниць сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
20.06.2022 року між Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_1 ) (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір №228-22 на закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних за рахунок резервного фонду (надалі - договір), з доставкою на адресу замовника.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність замовнику товари рюкзак бойовий індивідуальний (код ДК 021:2015-18930000-7) у кількості, в асортименті і за цінами згідно із специфікацією (Додаток №1) яка додається до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору.
У п.1.2.договору зазначено, що замовник має право зменшувати обсяги закупівлі товарів, що є предметом цього договору залежно від реального фінансування видатків та має право на розірвання цього договору в односторонньому порядку.
Постачальник повинен передати у власність замовнику товари, передбачені цим договором, якість яких повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні (п.2.1. договору).
Відповідно до п.3.1. договору ціни на товар зазначаються в специфікації (Додаток №1) з урахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат.
Згідно п.3.2. договору загальна сума договору становить: всього по договору одне найменування на суму: 3 960 000 грн 00 коп. (три мільйони дев'ятсот шістдесят тисяч грн 00 коп.) без ПДВ.
Ціна на товар може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.3. договору).
Загальна сума договору може бути зменшена відповідно до п.1.2. розділу І та п.3.3. розділу ІІІ договору (п.3.4. договору).
Враховуючи п.3.5. договору ціна за одиницю товару не може бути збільшена протягом 90 днів з моменту укладення договору.
Згідно п.4.1. договору оплата товару проводиться у національній валюті України.
Відповідно до 4.2. договору розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку:
-попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури.
-перерахування 50% від загальної вартості товару (остаточний розрахунок) замовником здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару на умовах розділу V договору на підставі накладної.
Місце поставки (передачі) товарів здійснюється транспортом постачальника за адресою замовника: місто Київ, вулиця Світла 6. Кінцевий термін поставки товару до 22.07.2022 року, але в будь - якому випадку до кінця дії воєнного стану (п. 5.1. договору).
Додатковою угодою №1 від 21.07.2022 року продовжено кінцевий термін поставки товару до 15.08.2022 року.
Враховуючи п.5.2. договору до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику видаткові накладні(не менше двох примірників замовнику), рахунки-фактури (один примірник замовнику), завірені уповноваженою особою (особами) постачальника.
Згідно п.5.7. договору датою прийняття та передачі у власність товар, вважати дату вказану замовником та представником постачальника при отриманні товару в акті приймання товару.
Відповідно до п.6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари.
У п.6.2. договору зазначено, що замовник має право:
-у разі невиконання зобов'язань постачальником, замовник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це постачальника у строк 10 календарних днів (п.6.2.1. договору);
-контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.6.2.2. договору);
-зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну суму реального фінансування видатків (п.6.2.3. договору).
Враховуючи п.6.3. договору постачальник зобов'язаний:
-забезпечити передачу товарів у строки, встановлені цим Договором (п.6.3.1. договору);
-забезпечити передачу товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору (п. 6.3.2. договору);
-забезпечити за свій рахунок проведення лабораторних досліджень, вказаних в п.5.3. договору (п. 6.3.3. договору);
-забезпечити за свій рахунок маркування та упаковку товару (п. 6.3.4. договору);
-нести всі ризики, пов'язані з передачею товару, до моменту передачі права власності на товар Замовнику (п. 6.3.5. договору);
-у присутності Замовника здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів (п.6.3.6. договору);
-попередити Замовника про всі права третіх осіб (у разі їх наявності) на товар, що с предметом цього Договору. У разі невиконання цієї вимоги, Замовник мас право діяти відповідно до ст. 659 Цивільного кодексу України (п. 6.3.7. договору).
Відповідно до п. 6.4.3. договору постачальник має право у разі невиконання зобов'язань замовником, постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк 10 календарних днів.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.7.1. договору).
Відповідно до п.7.2. договору за порушення постачальником строків виконання зобов'язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Згідно п.7.5. договору у випадку перерахування замовником на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов'язання, повертається замовнику протягом 5 робочих днів замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що в постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов'язання.
Постачальник у відповідності до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також - у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три проценти річних від простроченої суми.
Сплата неустойки і відшкодування збитків відповідно до п. 7.6. договору, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторін від виконання зобов'язань за договором у натурі, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.7.7. договору постачальник приймає на себе всі ризики пов'язані з поставкою товару за цим договором, до моменту підписання видаткової накладної представниками на це замовника і постачальника.
Враховуючи до п.9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона для якої виникли форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з дня виявлення форс-мажорних обставин відправити поштою або вручити під розписку іншій стороні письмове повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин. В разі неповідомлення про виникнення форс-мажорних обставин. Сторона не мас права посилатися на зазначені обставини як на форс-мажорні, за виключенням випадків, коли сама дія форс-мажорних обставин перешкоджала належному та своєчасному поданню такого повідомлення (п. 9.2. договору).
Пунктом 9.3. договору зазначено, що дія форс-мажорних обставин автоматично подовжує строк виконання зобов'язань за договором на строк їх дії, за умови належного повідомлення іншої сторони про їх виникнення.
Відповідно до п.9.4. договору сторони звільняються від відповідальності за заподіяні збитки та шкоду, невиконання або неналежне виконання умов цього договору (в тому числі, за неможливість виконання або затримку виконання зобов'язань), якщо таке невиконання (неналежне виконання) виникло в зв'язку з прямою дією форс-мажорних обставин.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торговельно-промисловою Палатою України (п. 9.5.договору).
У п.9.6. договору прописано, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 1 (один) місяць, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.
У разі виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 10.1. договору).
У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством (п. 10.2. договору).
Відповідно до п.11.2. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31.12.2022 року.
Закінчення строку дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п. 11.3. договору).
Як вказано в п.12.3. договору розірвання договору допускається:
-за згодою (домовленістю) сторін;
-за рішенням суду;
-в односторонньому порядку у разі відсутності фінансування замовника, про що замовник попереджає постачальника не менше ніж за 10 (десять) діб;
-у разі односторонньої відмови замовником від договору (повністю або частково), внаслідок порушення постачальником зобов'язань, встановлених цим договором.
Відповідно до п.12.7. договору військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для не виконання цього договору.
Відповідно до специфікації від 20.06.2022 року відповідач повинен був поставити товар, а саме: рюкзаки бойові індивідуальні, опис ДК-021-2015: 18930000-7, у кількості 4000 шт., загальною вартістю 3960000,00 грн без ПДВ.
21.06.2022 року позивач в якості попередньої оплати перерахував на рахунок відповідачки 1980000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням №1062.
На лист звернення ФОП ОСОБА_1 про збільшення терміну поставки товару, сторони підписали додаткову угоду №1 від 21.07.2022 року, якою встановили кінцевий термін поставки до 15.08.2022 року.
Відповідно до видаткової накладної №21 від 15.08.2022 року відповідач поставив позивачу частину товару у кількості 2000 шт. на суму 1980000,00 грн.
Листами від 19.08.2022 року №703/3415-22-Вих та від 22.08.2022 року №703/3476-22-Вих окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України звернулася до ФОП ОСОБА_1 з проханням надати інформацію щодо конкретної дати поставки решта товару.
Сторони, враховуючи п.12.3 договору, 09.09.2022 року погодили та підписали додаткову угоду №2, в якій домовилися про розірвання договору №228-22 від 20.06.2022 року у зв'язку із порушення постачальником зобов'язань щодо недоставленої партії товару у кількості 2000 шт. Дана угода набрала чинності з дня підписання сторонами та є невід'ємною частиною основного договору.
10.09.2022 року позивач звернувся листом №703/4344-22-Вих із повідомленням про застосування п.7.2. договору та стягнення штрафних санкцій.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 07.11.2022 року №14/6872-22-Вих була висунута претензія відповідачці за неналежне виконання умов договору та стягнення пені за порушення даних умов в сумі 51480,00 грн, яка залишена відповідачкою без відповіді.
Позовні вимоги Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) обґрунтовує тим, що відповідачка в порушення умов договору частину товару в кількості 2000 штук на суму 1980000,00 грн, позивачу не поставила, у зв'язку із чим порушила п.6.3. договору, що стало підставою для нарахування пені, у відповідності до п.7.2 договору, в сумі 51480,00 грн за період з 15.08.2022 року по 09.09.2022 року.
Відповідачка у свою чергу заперечує проти позову, посилаючись на те, що частину товару було доставлено, однак, у зв'язку із істотним підвищенням ціни на товар з 21.07.2022 року вона не змогла поставити решту товару за встановленою ціною. Внаслідок чого понесла збитки в розмірі 792000,00 грн, які покрила за рахунок власних оборотних коштів, а відтак, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку із тим, що порушення зобов'язань не спричинило збитків іншому учаснику правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка надсилала позивачу лист з проханням розірвати договір та з проєктом такої додаткової угоди посилаючись на те, що істотно змінилися умови договору, а саме збільшилася ціна за одиницю товару, що між сторонами відсутні будь-які грошові зобов'язання, що є підставою для розірвання договору.
Судом встановлено, що відповідачка зверталася до позивача про розірвання договору, що підтверджується перепискою у месенджері Viber та доказами надіслання 31.08.2022 року на офіційну електронну пошту okoiz@dpsu.gov.ua, яка зазначена у витязі ЄДР, а також шляхом надіслання на поштову адресу позивача.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 року у справі №923/1379/20).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.07.2020 року у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 року у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 року у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 року у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 року у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 року у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Таким чином, листування через месенджери є належним та допустимим доказом, окрім того, сторона договору повідомила іншу про розірвання договору шляхом надіслання повідомлення на офіційну електронну адресу позивача та на його поштову адресу, отже, судом приймаються до розгляду.
Твердження відповідачки щодо укладення іншого договору з іншими сторонами за завищеною ціною судом до уваги не беруться, так як такий договір не був предметом розгляду в даній справі.
Також не можуть бути взяті до уваги судом лист позивача від 11.07.2022 року №703/2382-22 та друга комерційна пропозиція відповідачки, так як при дослідженні їх в судовому засіданні встановлено, що ця переписка не стосувалася договору, який вже був укладений та почав виконуватись сторонами.
Відповідно до абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).
Згідно з приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, кінцевим терміном поставки товару є 15.08.2022 року, проте така поставка виконана частково, отже, в частині недопоставленої продукції відповідачка порушила умови договору, при цьому розірвання договору відбулося 09.09.2022 року.
Таким чином, порушення строку поставки товару з боку відповідачки становить 26 днів, починаючи з 15.08.2022 року по 09.09.2022 року включно, що стало підставою для нарахування пені в сумі 51480,00 грн у відповідності до вимог п.7.2. договору.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З урахуванням вище викладеного, вимога позивача про стягнення у відповідачки штрафних санкцій в сумі 51480,00 грн є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Проте, відповідачка у своїх запереченнях вказала, що в її діях відсутній склад господарського правопорушення, а нездійснення нею частини поставки відповідно до умов договору з позивачем сталося внаслідок обставин, що знаходилися поза розумним контролем відповідачки та наразі відсутні також і інші елементи господарського правопорушення. У зв'язку з істотною зміною закупівельної вартості товару та відсутності оборотних коштів, поставити іншу частину товару обумовлену договором відповідачка не змогла, що підтверджується інвойсом постачальника, рахунком на оплату від 11.08.2022 року, актом наданих послуг №73833 від 15.08.202 року, копією митної декларації.
А відтак відповідачка просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5000,00 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у межах справи №910/10675/21 від 24.05.2022 року досліджував питання щодо зменшення судом розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч.3 ст.551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 року у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 року у справі № 922/1716/20).
Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 року у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 року у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 року у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 року у справі № 916/878/20 та інші).
Судом досліджено, що відповідач частково виконав умови договору, а саме: поставив товар на загальну суму 1980000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною, у кількості 2000 шт. рюкзаків бойових (відповідно до специфікації). Решта товару у кількості 2000 шт. відповідачем не поставлено, а позивачем не оплачена. Сторони за взаємною згодою 09.09.2023 року договір розірвали, проте позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій за період 15.08-09.09.2022 року в сумі 51480,00 грн.
Як вже було описано вище, 20.06.2022 року між сторонами був укладений договір №228-22, а 21.06.2022 року Верховною радою прийнято Закон України №7418, яким скасовано можливість ввезення імпортного товару на територію України без сплати митних платежів та податків.
При дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що дійсно, після укладення договору між сторонами на законодавчому рівні скасована можливість ввезення імпортного товару на територію України без сплати митних платежів та податків. Дане нововведення призвело до зростання вартості імпортних товарів на 40%.
Крім того, Національний банк України 21.07.2022 року скорегував офіційний курс валют у співвідношенню гривні до євро на 25%, що також вплинуло до зростання ціна на одиницю товару.
А відтак, собівартість поставлених 2000 рюкзаків з урахуванням змін становила 2166000,00 грн, яка включає: 1505750,00 грн ціни товару зі змінами, що підтверджуються інвойсами постачальника та роздруківкою з веб-ресурсу "Мінфін" з міжбанківським курсом; 98000,00 грн вартість доставки з Німеччини, що підтверджується рахунком на оплату №NPG0000000085141467NPG від 11.08.2022 року та актами наданих послуг №73833 від 15.08.2022 року; 200468,00 грн - 12,5% мито; 360843,00 грн - 20% ПДВ.
Відповідачка не ухилялась від своїх зобов'язань та намагалась вжити належних заходів щодо повідомлення позивача про затримку товару, збільшення його вартості, а також зазначила, що сплата штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем є надмірно великою у порівняні із збитками кредитора, порушення нею зобов'язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин, в тому числі державі в особі військової частини, а також те, що стороною договору є фізична особа у власності якої є лише один транспортний засіб і у випадку стягнення за рахунок нього пені, вона позбудеться єдиного цінного рухомого майна, яке вона використовує в своїй підприємницькій діяльності.
Відповідно до ст.42 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За ст.3 ГК під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідачка, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодилася із передбаченою нею відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлювала визначені строки надання послуг.
У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суд від 15.06.2022 року у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14591/21, від 05.04.2023 року у справі №909/1033/21.
Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, враховуючи складну ситуацію на території Україні, причин невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором, наслідків порушення зобов'язання, вжиття сторонами заходів до виконання зобов'язання, прийшов висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування ст.233 ГК України з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що відповідач вживав заходи щодо своєчасного виконання умов договору, ним поставлений товар на суму зазначену вище, фінансових претензій сторони один перед одним не мають, крім стягнення пені за неналежне виконання умов договору, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів, які підтверджували наявність у останнього збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідачкою виконання умов договору, суд вважає за можливе клопотання ФОП ОСОБА_2 про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково.
Слід зазначити, що при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій судам необхідно дотримуватись балансу інтересів сторін у справі. Так, тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності сторін. При цьому, невиконання зобов'язань відповідачкою щодо термінів поставки товару негативним чином впливає на виконання позивачем його соціальних функцій - оборонної здатності, оскільки не дозволяє належним чином забезпечити захист держави (Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного суду від 05.04.2023 року №909/1033/21 та від 31.03.2023 року №910/20525/21).
Встановлені обставини відповідно до ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України свідчать про наявність підстав для зменшення пені, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд зменшує штрафні санкції на 50%, до 25740,00 грн.
Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача з вини якого спір доведено до судового розгляду.
Що ж стосується клопотання позивача про понесених ним попередніх судових витрат, останній у судовому засіданні зазначив, що детальний обґрунтований розмір судових витрат, понесених позивачем за результатами розгляду справи, буде подано ним до суду впродовж п'яти днів після ухвалення рушення. Відтак суд у цьому рішенні не вирішує питання розподілу понесених позивачем додаткових судових витрат.
Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) до Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 51480,00 грн задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) штрафні санкції в сумі 25740,00 грн та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
3.В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2023 року
Суддя С.М. Гушилик