ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
24.05.2023Справа № 910/7828/23
За заявою Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Анни Григорівни ( АДРЕСА_1 ) заборгованості у розмірі 19 800, 67 грн
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Приватне підприємство «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» звернулось до Господарського суду міста Києва із з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Анни Григорівни заборгованості за Договором поставки №10181 від 13.07.2021, що складається з суми основного боргу у розмірі 14 380, 91 грн, штрафу у розмірі 30 % згідно п. 5.3. Договору, що становить 4 314, 27 грн, 30 % річних у розмірі 165, 47 грн згідно п. 5.2. Договору, 0, 5 % пені, що становить 1 006, 66 грн згідно з п. 5.6. Договору.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Суд звертає увагу заявника на положення ч. 2 ст. 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Заявник стверджує, що ним був поставлений товар згідно видаткових накладних:
вартістю 6 294, 61 грн, видаткова накладна №АКФ-164745 від 21.12.2021
вартістю 4 587, 05 грн, видаткова накладна №АКФ-167886 від 28.12.2021
вартістю 4 413, 95 грн, видаткова накладна №АКФ-002569 від 11.01.2022
вартістю 5 289, 91 грн, видаткова накладна №АКФ-005526 від 18.01.2022
Всього за вказаними видатковими накладними поставлено товар на загальну суму 20 585, 52 грн.
Згідно пункту 4.2. Договору - покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, протягом двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару.
Заявник вказує, що боржником в порушення умов Договору, зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконані лише частково на суму 6 204, 61 грн, проте належних доказів на підтвердження вказаного в матеріали справи не надано.
На переконання суду, відсутність в матеріалах справи доказів здійснених часткових оплат боржником, може свідчити про наявність спору, зокрема, щодо обсягу поставленого товару.
Отже, суду не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про виникнення у заявника права грошової вимоги у заявленому розмірі (14 380, 91 грн), а також свідчили б про безспірність такої вимоги.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявником порушено п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, зокрема не подано до суду документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що згідно з п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.
У відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з приписів ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 234 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити Приватному підприємству «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Анни Григорівни заборгованості у розмірі 19 800, 67 грн.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких