ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
24.05.2023Справа № 910/7777/23
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ботнарчук Ольги Ігорівни ( АДРЕСА_1 ) заборгованості у розмірі 85 604, 14 грн
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Ботнарчук Ольги Ігорівни заборгованості за Договором № 104230-КС-004 про надання кредиту (Електронна форма) від 04.07.2021 в розмірі 85 604, 14 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 647, 22 грн та суми прострочених платежів по процентах - 52 956, 92 грн.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 ГПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Пунктами 3, 4 частини 3 статті 150 ГПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Частина 1 та 2 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Відповідно до п. 1 та п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повне найменування боржника (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - Малишевська Ольга Ігорівна , а не Ботнарчук Олга Ігорівна як зазначає заявник. Зазначене є самостійною підставою для відмови у видачі судового наказу з огляду на приписи. 1 ч. 1 ст. 152ГПК України та не дотримання заявником вимог статті 150 ГПК України.
Разом з тим, суд зазначає, що з наданих заявником Правил надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в редакції 2021 року вбачається, що позичальник, який бажає отримати від ТОВ «Бізнес позика» оферту на укладення кредитного договору, має заповнити заявку, яка подається через ІТС (інформаційно-телекомунікаційну систему) або заповнюється по телефону (п. 2.8.).
Після обробки персональних даних Позичальника Кредитор приймає рішення про видачу кредиту та направляє Позичальнику в особистому кабінеті оферту на укладення договору, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а після отримання заявником (боржником) оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор. (п. 3.1.1.).
Таким чином, оферта на укладення кредитного договору формується Кредитором після перевірки даних, зазначених позичальником у заявці на укладення договору.
Заявником поданий договір №104230-КС-004 про надання кредиту від 04.01.2021 (електронна форма), укладений між боржником та заявником, в якому зазначено про підписання даного договору зі сторони боржника ФОП Ботнарчук О. І. шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-4102.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Проте, заявником не надано доказів на підтвердження того, що вказаний одноразовий ідентифікатор G-4102 дійсно був направлений через ІТС шляхом направлення електронного повідомлення (СМС-повідомлення на номер телефону тощо) боржнику.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, як саме боржником (з належного боржнику номеру телефона або у інший спосіб), який начебто отримав направлений через ІТС одноразовий ідентифікатор G-4102, було направлено підтвердження щодо прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укладання Договору.
У візуальних формах послідовності дій клієнта заявник наводить ряд фактів, зокрема, щодо нібито підписання договору 04.07.2021, відправлення боржнику одноразового ідентифікатора, ведення його боржником з номеру телефону клієнта.
Однак жодних доказів, які підтверджували надсилання боржнику одноразового ідентифікатора, його введення боржником (а також з якого саме номеру клієнта), а отже підписання і укладення договору заявником надано не було.
Крім того, заявник посилається на те, що на виконання умов договору грошові кошти в сумі 36 000, 00 грн були перераховані заявником на банківський рахунок боржника, що вказаний ним при заповнені анкетних даних - 4149-6293-1506-4782.
Поряд з цим, в наданих суду довідках ТОВ «Бізнес Позивача» про проведенні платежі за підписом директора, відсутні відомості про особу отримувача платежу та щодо номеру карти (банківського рахунку) отримувача платежу.
Отже, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надані суду довідки ТОВ «Бізнес Позика» не можуть вважатись судом документами бухгалтерського обліку, що беззаперечно підтверджують факт здійснення господарської операції про видачу кредиту у розмірі 36 000, 00 грн боржникові, оскільки, не містять всіх необхідних реквізитів.
До того ж, ні в умовах договору, ні в оферті (пропозиції) про укладання договору про надання кредиту, ні в прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 104230-КС-004 про надання кредиту від 04.07.2021 не містяться даних про рахунок позичальника, на який будуть перераховані грошові кошти, зокрема номер банківської картки НОМЕР_2 , а також щодо рахунку товариства, на який боржник зобов'язаний повернути грошові кошти.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того з яких би вбачалась належність боржникові згаданої заявником номеру банківської картки, а долучена роздруківка анкети клієнта від 27.03.2023 не містить ні електронного підпису боржника, ні доказів її підписання шляхом використання одноразового ідентифікатора останнім.
Суд звертає увагу заявника на положення ч. 2 ст. 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Враховуючи те, що суд позбавлений можливості пересвідчитись в факті укладення між заявником та боржником договору про надання кредиту, що не виключає спору про право, зокрема щодо укладення такого договору, що в свою чергу має доводиться в загальному порядку на підставі належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, в тому числі про те, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення грошової вимоги з якою заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу у відповідному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, окрім не дотримання заявником п. 1 ч. 1 ст. 150 ГПК України, суд в тому числі встановив, що заявником порушено п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, зокрема не подано до суду документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що згідно з п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.
У відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з приписів ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 234 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ботнарчук Ольги Ігорівни заборгованості у розмірі 85 604, 14 грн.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких