номер провадження справи 32/53/22-5/63/23
15.05.2023 Справа № 908/575/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” (вул. Гоголя, буд. 137, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 36860996)
До відповідача: Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, смт. Комишуваха, Оріхівськкий район, Запорізька область, 70530; код ЄДРПОУ 24912390)
про стягнення 68 631,56 грн.,
Без виклику представників сторін
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2022 (суддя КолодійН.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/575/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Розгляд справи по суті вирішено розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023, на підставі наказу голови Господарського суду Запорізької області про відрахування судді Колодій Н.А. зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку на підставі Рішення ВРП від 21.02.2023 № 103/0/15-23, справу № 908/575/22 для розгляду розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 14.03.2023 справу № 908/575/22 прийнято до свого провадження у порядку спрощеного позовного провадження та присвоєно справі номер провадження - 32/53/22-5/63/23. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 11.04.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.03.2023 розпочато розгляд справи по суті з 11.04.2023 та 15.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» та Комишуваською селищною радою Оріхівського району Запорізької області був укладений договір постачання природного газу № С/682-19 від 02.01.2020 за результатами проведених конкурсних відкритих торгів на постачання природного газу для споживачів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. На виконання умов договору протягом дії договору було укладено відповідні додаткові угоди. На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу протягом грудня 2020 природний газ загальній кількості - 28,2387 тис.м.куб. на загальну суму - 140 046,84 грн., з яких сума - 71 415,28 грн. була сплачена відповідачем. Отже у відповідача перед позивачем існує заборгованість за поставлений товар в сумі 68 631,56 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 13.04.2022 про відкриття провадження у справі №908/575/22 (суддя Колодій Н.А.) та копію ухвали суду від 14.03.2023 про прийняття справи №908/575/22 до свого провадження (суддя Проскуряков К.В.) направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача.
В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №6900120656085 від 18.04.2022 та №6900121005380 від 16.03.2023, що свідчить про отримання уповноваженим представником відповідача - 26.07.2022 та 18.03.2023 відповідних ухвал суду.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/575/22 в суді.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Станом на 15.05.2023 відповідач запропоновані ухвалами суду від 13.04.2022 та від 14.03.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2020 між ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (далі - Постачальник) та Комишуваською селищною радою Оріхівського району Запорізької області (далі - Споживач) укладено договір № С/682-19 постачання природного газу за результатами проведених конкурсних відкритих торгів на постачання природного газу для споживачів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до пункту 1.1. договору, Постачальник зобов'язується протягом строку дії даного договору передавати Споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету: ДК 021:2015, код 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу, а Споживач зобов'язується приймати та оплачувати природний газ на умовах даного Договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2020 році у обсязі 165 000,00 куб. м., в тому числі виходячи із нижчезазначеного помісячного обсягу.
У пункті 3.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладання даного договору, становить 4 959,3939 грн. з урахуванням ПДВ.
Загальна вартість всього обсягу поставки складає 818 300,00 грн. з урахуванням ПДВ.
У пункті 2.8. договору зазначено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.8.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ/Кодексу ГТС.
2.8.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірники акта приймання- передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
2.8.3. Споживач протягом 2 днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання- передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
2.8.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ/ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
2.8.5. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ/ГТС.
На виконання умов договору протягом його дії між сторонами укладено додаткові угоди, а саме:
- додаткова угода № 1 від 13.01.2020 р. щодо зміни реквізитів договору;
- додаткова угода № 2 від 07.04.2020 р. щодо зміни реквізитів договору;
- додаткова угода № 3 від 12.05.2020 р. щодо зміни реквізитів договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання умов договору, позивач поставив Відповідачу протягом грудня 2020 природний газ в загальній кількості - 28,2387 тис.м.куб. на загальну суму - 140 046,84 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу №РН-0007918 від 24.12.2020 та №РН-0008389 від 31.12.2020.
Зазначені Акти підписані та скріплені печатками обох підприємств.
Позивач зазначив, що при формуванні вказаних Актів приймання-передачі Постачальник керувався даними інформаційної платформи Оператора ГТС України, в порядку п. 2.8 Договору, п. 12 розділу ІІ постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил постачання природного газу» від 30.09.2015 № 2496, де зазначено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, для підтвердження яких Позивач звернувся до оператора ГТС та отримав відповідь на запит № ТОВВИХ-21-12902 від 16.11.2021.
Відповідачем було здійснено часткову сплату за отриманий природний газ на суму 71 415,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3266 від 25.12.2020.
Отже, станом на момент подачі позовної заяви, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, заборгованість відповідача за отриманий у грудні 2020 природний газ становить суму в розмірі 68 631,56 грн.
20.07.2021 позивач направив відповідачу претензію від 20.07.2021 за вих. №183/07-01 про сплату заборгованості за спожиті обсяги природного газу у грудні 2020 в сумі 68 631,67грн., що підтверджується Списком згрупованих відправлень від 20.07.2021, описом вкладення у цінний лист від 20.07.2021 та фіскальним чеком від 20.07.2021.
Вказану претензію отримано уповноваженим представником відповідача - 22.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505004842710.
Однак, відповіді на вказану претензію позивач не отримав та відповідачем не здійснено погашення боргу на суму 68 631,56 грн.
В матеріалах справи міститься заяви від 21.11.2022 за вих. № 245 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, яка надійшла на адресу електронної пошти суду 22.11.2022, згідно якої позивач зазначив про вжиття заходів щодо звірки взаєморозрахунків та мирного врегулювання спору з відповідачем. Однак, станом на 21.11.2022 сторонам не вдалось дійти згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом.
Також 28.11.2022 до суду від позивача надійшла заява від 21.11.2022 за вих. №245 аналогічного змісту.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження оплати за отриманий у грудні 2020 природний газ на суму 68 631,56 грн., а отже суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, смт. Комишуваха, Оріхівськкий район, Запорізька область, 70530; код ЄДРПОУ 24912390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” (вул. Гоголя, буд. 137, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 36860996) заборгованість за спожитий природний газ у грудні 2020 року в сумі 68 631 (шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять одна) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено 22.05.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.