Справа № 347/1126/23
Провадження № 2/347/354/23
25 травня 2023 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді - Гордія В.І.,
з секретарем - Корбутяк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Сторони в шлюбі мають двоє неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що 11.10.2016 року у виконкомі Середньоберезівської сільської ради між ним і відповідачкою було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу у них є двоє неповнолітніх дітей. Після укладення шлюбу стосунки між ними погіршилися і на даний час їх сім?я практично розпалась. З дружиною проживають в одному житловому будинку тільки з-за дітей, хоча шлюбні стосунки між ними фактично припинені і у дружини є інший чоловік, з яким вона планує створити нову сім?ю. Вважає, що шлюб носить формальний характер і примирення між ними неможливе. Щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, то вони з відповідачкою дійшли згоди, що старший син залишиться проживати із ним, а менший із відповідачкою.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримує повністю та просить задоволити.
Відповідачка в судове засідання не з?явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення, не заперечує щодо залишення з позивачем на виховання та проживання сина ОСОБА_5 .
Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно до ч.2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, що передбачено ч.1 ст.110 СК України.
Згідно до ст.112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, сторони зареєстрували шлюб 11.10.2016 року у виконкомі Середньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що було зроблено актовий запис №5,що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 11.10.2016 року (а.с.2). Однак, на даний час, зазначені в позовній заяві обставини свідчать про те, що надії на збереження сім'ї немає, а шлюб між сторонами носить формальний характер. Крім того, позивач миритися не бажає, а відповідачка не заперечує щодо задоволення позову.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
А тому, з урахуванням вищенаведених обставин та в інтересах сторін, шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки шляхів для збереження сім'ї суд не вбачає.
Згідно до ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У поданій до суду заяві відповідачка просить залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Статтею 160 СК України передбачено право батьків на визначення місця проживання дитини. Зокрема, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
А тому, зважаючи на заявлені вимоги, а також беручи до уваги позицію сторін з цього приводу, а саме те, що вони не заперечують щодо залишення із позивачем на проживання однієї неповнолітньої дитини, суд вважає, що одну неповнолітню дитину, старшого сина ОСОБА_5 , слід залишити на вихованні та проживанні із батьком ОСОБА_1 , а іншу неповнолітню дитину, меншого сина ОСОБА_7 - з матір?ю ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, на підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 104, 110-112, 113 СК України, та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.10.2016 року у виконкомі Середньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що було зроблено актовий запис №5, - розірвати.
Неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити на проживання та виховання батьку ОСОБА_1 , а сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити на проживання та виховання матері ОСОБА_2 .
При реєстрації розірвання шлюбу залишити відповідачці прізвище - « ОСОБА_6 ».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.І. ГОРДІЙ