Справа № 344/9110/23
Провадження № 1-кс/344/3631/23
24 травня 2023 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, -
23 травня 2023 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з зазначеним клопотанням.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 23 травня 2023 року клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Доводи клопотання.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 10 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022140400000026 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період липня 2022 по січень 2023 року директор Приватного Виробничо-Комерційного підприємства «Житлобуд» ОСОБА_5 , під приводом продажу нерухомого майна на умовах пайової участі (житлових квартир), що по АДРЕСА_1 , шахрайським способом шляхом обману заволодів грошовими коштами в сумі 6 715 324, 00 грн, чим завдав Міністерству оборони України матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
08 травня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_7 , протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколами за результатами проведення тимчасового доступу у приватних нотаріусів Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколами за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в АТ «Креді Агріколь Банк», протоколами за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в Управлінні «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради, протоколами за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів у Головному управлінні капітальних вкладень Міністерства оборони України, висновками судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз, а також іншими зібраними доказами в їх сукупності.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Шешори Косівського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, раніше несудимий.
У відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений
ч. 4 ст. 190 цього Кодексу, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення у виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5, частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- пункт 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює про можливість призначення йому судом покарання у виді позбавлення волі в разі доведення його вини в суді. Окрім цього, ОСОБА_5 , маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у будь-який час може покинути територію Івано-Франківської області та місце свого постійного проживання, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєний ним злочин;
- пункт 3 - незаконно впливати на представника потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки підозрюваному в ході досудового розслідування стануть відомі їхні анкетні дані, після чого він шляхом вмовлянь чи погроз зможе впливати на їх покази, що, в свою чергу, може зашкодити проведенню досудового розслідування;
- пункт 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні корисливого злочину, з метою особистого збагачення, надалі може займатися протиправною діяльністю, зокрема умисними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном чи придбання права на майно шляхом обману (шахрайство).
Злочином, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , заподіяно майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи юридичної особи ПВПК «ЖИТЛОБУД», а також інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, встановлено, що ОСОБА_5 входить до складу засновників та є керівником юридичної особи ПВКП «ЖИТЛОБУД», код ЄДРПОУ 32630519, яке зареєстроване за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Сопів, вул. Коломийська, 35.
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який вчинив особливо тяжкий злочин, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі не менше 2707 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 717 067 грн з покладенням обов'язків.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання на підставах, викладених у клопотанні, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов'язків. Щодо можливості застосування м'якіших запобіжних заходів, то прокурор вважає їх неефективними.
Слідчий у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання у повному обсязі, просив задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави є безпідставним та необґрунтованим, пояснив, що він не має фінансової можливості внести такий розмір застави, оскільки отримує мінімальну заробітну плату та пенсію, підприємство, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просила суд у задоволенні клопотання відмовити, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, вказала, що підозра є необґрунтованою, ризики, наведені в клопотанні, відсутні, збитків немає, а правовідносини, що склалися між Міністерством оборони України та підприємством, керівником якого є підозрюваний, є цивільно-правовими, просила суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.
За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_7 , протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколами за результатами проведення тимчасового доступу у приватних нотаріусів Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколами за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в
АТ «Креді Агріколь Банк», протоколами за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів в Управлінні «Центр надання адміністративних послуг» Коломийської міської ради, протоколами за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів у Головному управлінні капітальних вкладень Міністерства оборони України, висновками судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз, а також іншими зібраними доказами в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України; наявністю ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на представника потерпілого свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії, направлені на знищення доказів, підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має незняту чи непогашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, останній може виїхати за межі міста Івано-Франківська та території України чи іншим чином переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння.
Враховуючи ці обставини у сукупності з особою підозрюваного ОСОБА_5 та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконного впливу на представника потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає доведеним той факт, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, потерпілого, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та представника потерпілого у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, оцінюючи наявність даного ризику, враховує те, що підозрюваний раніше несудимий, має позитивну характеристику за місцем роботи, попередня поведінка ОСОБА_5 не дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях.
Посилання сторони обвинувачення на існування цього ризику носить неконкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту його існування на теперішній час слідчому судді не надано. З цих підстав вказаний ризик не враховується слідчим суддею при вирішенні питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Посилання сторони обвинувачення на ймовірність вчинення підозрюваним дії, яка вказана у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є лише припущеннями і не підтверджені доказами.
З наведеного вбачається, що позиція органу досудового розслідування з цього питання базується на загальних оцінках суспільної небезпеки проти злочинних посягань, і взагалі не підтверджена доказами, як то передбачено наведеною нормою кримінального процесуального законодавства.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор зобов'язані надати слідчому судді докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з пунктом 3 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 182 Кримінального процесуального кодексу України).
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави багато уваги. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Слідчий суддя звертає увагу, що положення Кримінального процесуального кодексу України та практика Європейського суду з прав людини орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при можливості застосування запобіжного заходу у виді застави, як обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням, тощо.
У судовому засіданні прокурором та слідчим не доведено про необхідність застосування до підозрюваного виключно запобіжного заходу у виді застави
Також під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а також не доведено підстави для застосування запобіжного заходу саме у виді застави.
Неможливість застосування до підозрюваного інших м'якіших запобіжних заходів аргументовано тим, що злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, але тяжкість злочину не є єдиною підставою для застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді застави в розмірі не менше 2707 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 717 067 грн, і є більшим за розмір можливо завданих збитків.
Клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, погодженого з прокурором.
Згідно частини четвертої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частинами першою-другою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органів досудового розслідування та до суду не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного достатніх коштів для внесення застави у розмірі, в якому просить сторона обвинувачення, а також враховуючи матеріальне становище підозрюваного, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до статті 179 Кримінального процесуального кодексу України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного, при цьому за змістом частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, встановлено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців та при необхідності можуть бути продовжені за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
У даному конкретному випадку слідчий суддя виходить з того, що захисником та підозрюваним доведено забезпечення більш м'яким запобіжним заходом, ніж застава, виконання підозрюваним його обов'язків та приходить до висновку, що найбільш дієвим запобіжним заходом відносно ОСОБА_5 , враховуючи те, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, наявність позитивної характеристики, є пенсіонером, страждає певними захворюваннями, може бути особисте зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України.
На переконання слідчого судді, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є дієвим та співмірним, застосування такого запобіжного заходу забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка слідчим суддею не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, дійшла висновку, що подане клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню та слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, строком на 60 днів, тобто до 22 липня 2023 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-184, 194, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 22 липня 2023 року включно наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи зі встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 22 липня 2023 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання зазначених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання щодо ОСОБА_5 , у відповідності до частини третьої статті 179 Кримінального процесуального кодексу України, доручити здійснювати старшому слідчому відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітану поліції ОСОБА_4 .
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 травня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1